справа № 759/6678/18
головуючий у суді І інстанції Миколаєць І.Ю.
провадження № 22-ц/824/2266/2020
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
01 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Мостової Г.І.
суддів Слюсар Т.А., Волошиної В.М.,
секретаря судового засідання Сердюк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Олени Анатоліївни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У травні 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що 08 травня 2007 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є АК КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Проте, відповідач зобов'язання за цим договором не виконав, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.
У зв'язку із зазначеним, станом на 05 квітня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 38 216 грн 19 коп., яка включає: 1 152 грн 34 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 32 105 грн 94 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 900 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 807 грн 91 коп. - штраф (процентна складова).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року задоволено позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 38 216 грн 19 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що позивач виконав усі умови договору належним чином, а відповідач ухиляється від виконання взятих на себе за договором зобов'язань, що є порушенням норм чинного законодавства України та умов вказаного договору.
Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, розрахунок розміру заборгованості, суд першої інстанції вважав, що відомості які вони містять відповідають дійсним обставинам справи.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Костюк О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права.
А також, в апеляційній скарзі вказано на те, що відповідач отримав 08 травня 2007 року картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку - 5 000 грн., а не 10 000 грн як вказує позивач у позові, відповідач не повідомлявся про збільшення розміру процентної ставки та збільшив її в односторонньому порядку, згідно з випискою АTКБ «Приватбанк» від 14 листопада 2019 року по картці № НОМЕР_1 відповідачем останній раз знято грошові кошти 23 жовтня 2007 року у розмірі 359 грн 97 коп., станом на 16 липня 2009 року борг було погашено та баланс по картці становив 389 грн 75 коп., отже заборгованість відсутня.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 08 травня 2007 року, ОСОБА_1 , виявив бажання оформити на своє ім'я картку «Універсальна» з встановленим кредитним лімітом на платіжну картку - 5 000 грн., а не 10 000 грн як вказує позивач у позові (а.с.9).
Шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідач уклав кредитний договір б/н, отримавши платіжну картку № НОМЕР_1 та персональний ідентифікаційний номер для авторизації 23 травня 2007 року (а.с. 9 зворот).
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляд (а.с. 9 зворот).
Згідно з наданого розрахунку заборгованості за договором б/н від 08 травня 2007 року, станом на 05 квітня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 38 216 грн 19 коп., яка включає: 1 152 грн 34 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 32 105 грн 94 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2 900 грн - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн - штраф (фіксована частина), 1 807 грн 91 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 5-8).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що розрахунок заборгованості сам по собі не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 1 152 грн 34 коп., оскільки банком не вказані підстави нарахування заборгованості за тілом кредиту у заявленому банком розмірі, розрахунок в цій частині нічим не підтверджується та його правильність неможливо перевірити.
Вказаний розрахунок заборгованості не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів», затверджених наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17 квітня 2003 року.
Таким чином, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність нарахування заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 152 грн 34 коп.
Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).
Як вбачається з наданої відповідачем виписки АК КБ «Приватбанк» 14 листопада 2019 року по картці № НОМЕР_1 відповідачем останній раз знято грошові кошти 23 жовтня 2007 року у розмірі 359 грн 97 коп., станом на 16 липня 2009 року борг було погашено та баланс по цій картці становив 389 грн 75 коп.
Докази того, що після 16 липня 2009 року позивачем було надано, а відповідачем було отримано кредитні кошті шляхом зняття готівки/або проведення розрахунку в торгівельних мережах, - в матеріалах справи відсутні.
За змістом статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Представлені суду докази не дають суду підстав вважати, що банком виконані вимоги частини 1 статті 1054 ЦК України щодо зарахування грошових коштів у розмірі 1 152 грн 34 коп. на рахунок відповідача та відповідно використання їх відповідачем.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Разом з тим, оскільки, для вирішення питання про стягнення пені і штрафу, необхідні докази отримання кредитних коштів, наявність заборгованості за кредитним договором, що позивачем не доведено, то у позові в зазначеній частині необхідно відмовити саме з цих підстав.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України» рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до частини 1, 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За змістом пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, при подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору за вимогами про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.
Оскільки за цими вимогами, відповідач звільнений від сплати судового збору, то відповідно до частини 9 статті 10, частин 1, 6 статті 141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з позивача у дохід держави у розмірі 2 643 грн., як добуток суми судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та ставки судового збору за звернення з апеляційною скаргою на рішення (1 762 грн х 150%).
Керуючись статтями 367, 369, 376 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Костюк Олени Анатоліївни задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 січня 2019 року скасувати з ухваленням нового рішення.
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в дохід держави судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 2 643 грн.
Інформація про боржника: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (місце розташування: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків передбачених статтею 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 01 липня 2020 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді В.М. Волошина
Т.А. Слюсар