03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 755/15332/19
Головуючий у першій інстанції - Галаган В.І.
Номер провадження № 22-ц/824/5106/2020
01 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», подану представником Гамор Наталією Вікторівною , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_4 , про скасування рішення про державну реєстрацію, -
У вересні 2019 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом та просила визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги мотивувала тим, що 16 червня 2007 року між нею ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та АКБ «ТАС-Комерцбанк» було укладено іпотечний договір № 2890, який є договором забезпечення виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту у іноземній валюті № 2608/0607/88-015 від 16 червня 2007 року.
Вказувала, що 28 листопада 2012 року на підставі договору факторингу АКТ «ТАС-Комерцбанк» відступив право вимоги за вказаними договорами ТОВ «Вектор Плюс», який, в свою чергу, на підставі договору факторингу від 28 листопада 2012 року відступив право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи».
Позивач зазначала, що у зв'язку із непогашенням кредитної заборгованості рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 липня 2014 року у справі № 755/10773/14, було задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» та стягнуто заборгованість на загальну суму 1 124 589,11 грн. Також рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року у справі № 755/11038/14 було задоволено позов ТОВ «Кредитні ініціативи» та вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час його реалізації.
ОСОБА_3 зазначала, що 23 квітня 2019 року ОСОБА_4 , було отримано повідомлення ТОВ «Кредитні ініціативи» від 15 квітня 2019 року про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням. Разом з тим, позивач вважає дії ТОВ «Кредитні ініціативи» неправомірними, оскільки Товариством реалізовано один із способів звернення стягнення, а саме: за рішенням суду, та Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» застосовано мораторій на примусове стягнення житлового приміщення, яке вважається предметом застави, тому позивач була змушена звернутись з даним позовом до суду.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Мосійчук О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 47586829 від 02 липня 2019 року о 15:40:49, номер запису про право власності: 32215439 від 26 червня 2019 року, щодо реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи на квартиру АДРЕСА_1 . Стягнуто з ТОВ «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ТОВ «Кредитні ініціативи» - Гамор Н.В. подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 грудня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 .
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивачем було невірно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки рішення державного реєстратора вичерпало свою дію та не породжує для позивача ОСОБА_3 жодних прав та обов'язків, адже відповідно до вимог законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду належним способом захисту права або інтересу є не скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності.
Апелянт категорично заявляє, що процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки було дотримано повністю, в тому числі проведено оцінку предмета іпотеки на час звернення стягнення. Вказує, що суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «БІЗНЕС АССІСТ» проведено ринкову оцінку іпотеки та визначено її у відповідному розмірі.
Також апелянт звертає увагу, що висновок про вартість предмета іпотеки не входить до виключного переліку документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на предмет іпотеки, з огляду на його відсутність в реєстраційній справі не доводить, що відповідна оцінка не проводилась.
На адресу апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_3 відповідно до якого не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, надуманою, а також такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач у відзиві посилається на те, що якщо державним реєстратором незаконно було прийнято рішення про державну реєстрацію прав, то такий запис не може бути скасований без визнання недійсним самого рішення про реєстрацію, та відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені, зокрема до суду. З цього на думку позивача, випливає правильно обраний спосіб захисту порушеного права та обґрунтованість позовних вимог.
ОСОБА_3 наголошує, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на даний час є чинним, а тому діє заборона на примусове звернення стягнення на нерухоме майно, про що знає апелянт ТОВ «Кредитні ініціативи», й на думку позивача, мав би знати державний реєстратор.
У відзиві також посилається на те, що судом першої інстанції встановлено порушення процедури реалізації звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття предмета іпотеки у власність, оскільки не надано доказів проведення його оцінки суб'єктом оціночної діяльності станом на день набуття права власності і в матеріалах справи відсутня виписка по рахунку боржників, розрахунок кредитної заборгованості, а також відсутня інформація про вартість майна, за якою відбувалось зарахування вимог.
Посилаючись на вище наведене та необґрунтованість апеляційної скарги, позивач ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні такої скарги у повному обсязі.
Апелянт у справі ТОВ «Кредитні ініціативи», будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи (а.с.127) на апеляційний розгляд справи не з'явилися та заяв про відкладення розгляду справи з поважних причин до суду не подали, тому суд у відповідності до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України провів розгляд справи у відсутність представника відповідача у справі.
Позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 також на розгляд справи до апеляційного суду не з'явилися та направили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю адвоката в іншому процесі у зазначений час, однак доказів на підтвердження даних обставин апеляційному суду не подали, тому колегія суддів визнає вказану неявку без поважних причин та провів розгляд справи згідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України у відсутність сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Так, суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що 16 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_4 укладено Кредитний Договір № 2608/0607/88-015, згідно умов якого Банк надав кредит на загальну суму 70000,00 доларів США, терміном до 15 червня 2017 року. (а.с. 20-22)
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
16 червня 2007 року в забезпечення виконання грошових зобов'язань ОСОБА_4 між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., за реєстровим номером 2890, за яким ОСОБА_3 передала, а АКБ «ТАС-Комерцбанк» прийняв в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцеві ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 13 серпня 2004 року. (а.с. 23-24)
Відповідно до п. 12 Договору іпотеки, за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Іншим способом, що буде передбачений законодавством на момент звернення стягнення на предмет іпотеки.
Сторони Іпотечного договору погодили, що предмет іпотеки оцінюється в 118 000,00 доларів США, що в еквіваленті становить 595 900,00 грн. (п. 4 Іпотечного Договору)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22.07.2014 року у справі № 755/10773/14, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором №2608/0607/88-015 від 16 червня 2007 року на загальну суму 1 124 589 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 11 коп. (а.с. 25-28)
Рішенням суду від 22 липня 2014 року у справі № 755/10773/14 встановлено, що 28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк», яке виступає правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» було укладено Договір факторингу за №15, відповідно до предмету договору, Банк відповідно до умов даного Договору відступає Фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості Боржників, право на вимогу якої належить Банку на підстав Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває права вимоги такої заборгованості від божників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним Договором.
28 листопада 2012 року ТОВ «ФК «Вектор плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали Договір факторингу. Відповідно до п. 2.1., 2.2 Договору, ТОВ «Вектор Плюс» відступив фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить банку на підставі документації. З моменту відступлення банком фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржникам щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими фактору.
07 липня 2015 року рішенням Апеляційного суду м. Києва позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 2608/0607/88-015 від 16 червня 2007, яка станом на 01.03.2014 становить 1 124 589,11 грн. та складається із заборгованості: за кредитом - 602 625,77 грн.; по відсотках - 390 707,00 грн.; пеня - 131 256,34 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час його реалізації. Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». (а.с. 29-31)
15 квітня 2019 року листом № 7974 ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомили ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про необхідність погашення кредитної заборгованості, яка станом на 15 квітня 2019 року складає 142 531,58 доларів США, а також Товариством повідомлено про його намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».(а.с. 32)
15 травня 2019 року ОСОБА_6 на адресу ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслано листа, яким зауважено про реалізацію Товариством свого права на звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку, тому повторне звернення стягнення на предмет іпотеки є неправомірним. (а.с. 33)
Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_3 , з огляду на те, що відповідачем ТОВ «Кредитні ініціативи» процедуру реалізації звернення стягнення на іпотечне майно шляхом набуття предмета іпотеки у власність було проведено із порушенням вимог статті 37 Закону України «Про іпотеку», оскільки відповідачем не надано доказів проведення оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності станом на день набуття права власності, тобто станом на 26 червня 2019 року, в матеріалах справи відсутня виписка по рахунку боржників, розрахунок кредитної заборгованості, а також відсутня інформація про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог, в той час як ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до статті 1 цього Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
За приписами частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями статті 37 вказаного Закону ( в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У цьому випадку умовами іпотечного договору від 23квітня 2008 року, зокрема підпунктом 16.7.1 пункту 16.7 договору іпотеки, передбачено, що іпотекодержатель має право, доки він залишається власником заставної, з метою задоволення своїх вимог і в порядку, передбаченому пунктом 22 цього договору, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані.
Згідно з пунктом 11 договору іпотеки, який кореспондується зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку», у випадку порушення кредитного договору позичальником або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю і позичальнику письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору.
З наведеного слідує, що згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором.
Із матеріалів справи вбачається що між сторонами вказаної справи раніше судом вирішувався спір за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», третя особа: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» про визнання правочину часткового недійсним. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 липня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним договором № 2608/0607/88-015 від 16.06.2007, яка станом на 01.03.2014 становить 1 124 589,11 грн. та складається із заборгованості: за кредитом - 602 625,77 грн.; по відсотках - 390 707,00 грн.; пеня - 131 256,34 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_3 шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки у межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час його реалізації. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 квітня 2015 року залишено без змін.
Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Таким чином Апеляційний судом міста Києва при розгляді вище вказаної справи були встановлені обставини, що предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 загальною площею 45,20 кв.. житловою 27.30 кв.м. є єдиним житлом іпотекодавця, передано в іпотеку на отримання споживчого кредиту у валюті, а тому звернення стягнення на нього, згідно до положень вказаного закону не допускається. Зазначене рішення апеляційного суду сторонами не оскаржувалося та набуло чинності.
Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_3 , як іпотекодавцю, та позичальнику за кредитним договором ОСОБА_4 відповідачем у вказаній справі ТОВ «Кредитні ініціативи» було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 15 квітня 2019 року за вихідним номером №7974 згідно до якого ТОВ попереджало, що в разі не виконання протягом 30 днів даної вимоги та не повернення кредиту і не погашення заборгованості, ТОВ буде звернуто стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. ( а.с. 32).
07 червня 2014 року набрав чинності Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотепку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»)
Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас вищезазначений Закону ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо незаконності звернення стягнення відповідачем в позасудовому порядку на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 45,20 кв.. житловою 27.30 кв.м., яка є єдиним житлом іпотекодавця, була передана в іпотеку на отримання споживчого кредиту у валюті, а тому звернення стягнення на нього згідно до положень вказаного закону, не допускається.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №644/3116/18 від 19 травня 2020 року, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а. Підстави для відступу від цього висновку відсутні.
Наведені в апеляційній скарзі доводи щодо безумовного права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки, виходячи зі змісту договору іпотеки незалежно від претензій іпотекодавця, відхиляються оскільки рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене лише у випадку доведеності факту повного виконання своїх зобов'язань боржником за кредитним договором, спростовуються вищезазначеними вимогами закону.
Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 466, 467 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», подану представником Гамор Наталією Вікторівною , залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2020 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв