Справа 756/16891/19 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1959/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
30 червня 2020 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
з участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Київ, громадянку України, не одружену, маючу на утриманні трьох малолітніх дітей, із повною середньою-спеціальною освітою, офіційно не працюючу, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 ; раніше судиму Деснянським районним судом міста Києва 13.12.2018 року за ч. 1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України звільнена від покарання з іспитовим строком 1 рік, -
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_7 за цим вироком частково у вигляді шести місяців позбавлення волі приєднано невідбуте нею покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 13.12.2018 року, остаточно призначивши покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_7 визнана винною та засуджена за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
07.12.2019 року приблизно о 21 год. 00 хв. ОСОБА_7 знаходилась у приміщені гапермаркету «Ашан », розташованого за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 15-А, де у неї виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, в той же час, того ж дня, перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_7 , впевнившись, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, скориставшись неуважністю працівників гіпермаркету, взяла наступний товар: «Цук.Жув.Солодкий мікс ваг.», артикул 2521726003642, вагою 0,364 кг., вартістю 36 грн. 38 коп.; батарейки «Duracell» артикул 5000394090019, в кількості 1 шт., вартістю 82 грн. 50 коп., «Хвости креветки тигр.», вагою 0,746 кг., вартістю 186 грн. 44 коп., «Ferrero roshen», артикул 8000500003787, в кількості 1 шт., вартістю 104 грн. 08 коп., «Ікра спец посол», артикул 4820154371520, в кількості 1 шт., вартістю 57 грн. 42 коп., «цукерки шоколадні «Nalwki», в кількості 1 шт., артикул 5901121008423, вартістю 63 грн. 75 коп., «Ferrero roshen», артикул 800050278, в кількості 1 шт., вартістю 25 грн. 63 коп., «Rafaellorero 40 г.», артикул 541354804039, в кількості 3 шт., загальною вартістю 75 грн. 00 коп., «Kinder сюрприз», артикул 80050117, в кількості 2 шт., загальною вартістю 53 грн. 33 коп., «Туш Catice», артикул 4251232200478, в кількості 1 шт., вартістю 82 грн. 50 коп., «Evelin Cosmetics», артикул 5901761974096, в кількості 1 шт., вартістю 88 грн. 95 коп., «VR Ingrid тіні», артикул 5907619897395, в кількості 1 шт., вартістю 70 грн. 83 коп., «oldArmenian вірменський коньяк», артикул 48500153122556, в кількості 1 шт., вартістю 151 грн. 83 коп., «Віскі бурбон «JsmBeam», артикул 5060045585912, в кількості 1 шт., вартістю 388 грн. 88 коп., який поклала до рюкзака, вийшла за лінії кас гіпермаркету «Ашан» не розрахувавшись за вказаний товар, направилась до виходу, однак свій злочинний умисел до кінця не довела з причин, що не залежали від її волі, так як була зупинена працівником охорони гіпермаркету.
Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у разі доведення його до кінця, ОСОБА_7 могла спричинити ТОВ «АШАН УКРАЇНА ГІПЕРМАРКЕТ», майнову шкоду на загальну суму 1467 грн. 52 коп. (без урахування ПДВ).
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченої просила вирок змінити в частині визначення пом'якшуючої покарання обставини та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 виключити пом'якшуючу покарання обставину відповідно до ст. 66 КК України - скоєння незакінченого злочину. В решті вирок залишити без зміни.
В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на те, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що зазначене діяння ОСОБА_7 відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України відноситься до незакінченого злочину, та не може враховуватися ще раз при призначенні покарання як обставина, що його пом'якшує.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена подала апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації її дій, просила вирок змінити та призначити їй покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
В обґрунтування своїх вимог обвинувачена зазначає, що призначене їй покарання у виді позбавлення волі є занадто суворим. Вважає, що її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України. Вважає, що її виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечував щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, думки обвинуваченої та її захисника, які підтримали апеляційні скарги обвинуваченої та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що у відповідності до ст. 349 КПК України, суд за погодженням з учасниками судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 винною себе у вчиненні інкримінованого злочину визнала повністю, погодилася на розгляд провадження в порядку ст. 349 КПК України, апеляційний суд переглядає вирок лише у межах апеляційних скарг прокурора та обвинуваченої виходячи з того, що висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи і є обґрунтованим, дії обвинуваченої вірно кваліфіковані за ч. 2 ст.15 ,ч. 2 ст. 185 КК України.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченої стосовно невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у зв'язку з суворістю, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно вимог ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З вироку суду вбачається, що призначаючи покарання ОСОБА_7 суд дотримався вказаних вимог закону.
Так, призначаючи ОСОБА_7 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, відомості про особу обвинуваченої, її відношення до вчиненого, яка раніше судима, офіційно не працює, неодружена, за місцем проживання характеризується задовільно, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Також судом враховано обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої - щире каяття, скоєння незакінченого злочину, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Згідно з вимогами ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції визнав, що виправлення обвинуваченої неможливе без ізоляції її від суспільства, оскільки саме таке покарання є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження скоєння нею нових злочинів.
Із таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та призначено покарання, яке відповідає особі обвинуваченої та ступеню тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Враховуючи сукупність вказаних обставин, дані про її особу, колегія суддів дійшла висновку, що призначене судом першої інстанції обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі без застосування вимог ст.75 КК України, відповідає вимогам ст.ст. 50,65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та домірним скоєному.
Посилання прокурора на те, що вчинене діяння ОСОБА_7 відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України відноситься до незакінченого злочину, та не може враховуватися ще раз при призначенні покарання як обставина, що його пом'якшує, є необґрунтованими, оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в ч. 1 ст. 66 КК України.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також істотних порушень, які є безумовною підставою для скасування вироку суду, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої ОСОБА_7 слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції без зміни.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_9 та обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 25 лютого 2020 року щодо ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя