01 липня 2020 року місто Київ
Справа 757/54224/19-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/6725/2020
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Заришняк Г.М., Рубан С.М.
секретар судового засідання Гордійчук Ж.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року (постановлену в складі судді Литвинової І.В. інформація щодо дати складання повного тексту ухвали відсутня) про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, Товариства з обмеженою відповідальністю "РІО ФІН" про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора,-
У жовтні 2019 року позивач звернувся з даним позовом до суду, який обґрунтовано тим, що 02 липня 2019 року, шляхом отримання інформаційної довідки №172270498 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 дізнався про вчинення протиправної реєстраційної дії, щодо об'єкту нерухомого майна, власником якого він є , а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №39912380000
Рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 47507023 було прийнято у червні 2019р. в неробочий час, а саме 19:36:03 год., державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро», ОСОБА_2 .
Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником його квартири, станом на момент подачі цієї скарги, відображається Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН», код ЄДРПОУ 42567894, з котрим у позивача жодних відносин не було та він не укладав договору про відчуження майна на користь вказаної особи.
Таким чином, позивач просив суд визнати недійсним рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Д.О. , прийняте за індексним номером 47507023, 25 червня 2019р. 19:36:03 год.; Скасувати рішення про державну реєстрацію прав від 25 червня 2019 року 7507023, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороз Д.О. щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна НОМЕР_1 , за ТОВ «РІО ФІН», код ЄДРПОУ 42567894.
27 січня 2020 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просив суд вжити заходи шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 102,7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 39912380000.
В обґрунтування поданої заяви вказано, що на підставі договору купівлі-продажу від 08 квітня 2017 року, посвідченого та зареєстрованого за № 1903, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про рішення державної реєстрації прав за № 34690993 від 08 квітня 2017 року про позивача як єдиного власника квартири АДРЕСА_3 номер об'єкту нерухомого майна № 39912380000, що було змінено шляхом внесення рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 47507023 від 25 червня 2019 року, о 19:36:03 год., державним реєстратором КП «Реєстраційне бюро» Морозом Д. О., скасування якого є предметом позову, оскільки власником квартири зазначено ТОВ «РІО ФІН».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року заяву про забезпечення позову у справі задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 102, 7 кв м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 39912380000.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 лютого 2020 року залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» (код ЄДРПОУ 42567894, поштовий індекс 01054, м. Київ, вул. О. Гончара, буд. 59) в якості співвідповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, про скасування рішення про внесення запису про реєстрацію права власності.
Не погоджуючись з ухвалою, ТОВ «РІО ФІН», 17 березня 2020 року звернулися з апеляційною скаргою безпосередньо до Київського апеляційного суду, в якій просили скасувати оскаржувану ухвалу, та постановити нову якою відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вважають , ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.01.2020 незаконною та необґрунтованою, ухваленою судом за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Вказують, що позивачем не надані достатні та належні докази на підтвердження своїх вимог, суд першої інстанції не пересвідчився, зокрема, в тому, що між позивачем та ТОВ «РІО ФІН» дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову враховуючи те, що позивач оскаржує рішення державного реєстратора; суд не з'ясував обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача - ТОВ «РІО ФІН», а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, позовним вимогам. Таким чином, суд першої інстанції дійшов необґрунтовано висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та надано строк учасникам справи для подачі ними відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представникТовариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Інші учасники справи до суду не з'явились. Про розгляд справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Желепи А.В., пояснення представника ТОВ "РІО ФІН", з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням предмету спору, змісту заявлених вимог, характеру взаємовідносин сторін, в разі не вжиття заходів забезпечення позову, може бути ускладнений ефективний захист прав позивача.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення відповідає цим обставинам та вимогам закону.
Статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи, може вжити, передбачені ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
За ч.3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивачів від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачам реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивачів, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31 липня 2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру.
Висновок суду про те, що існує реальна загроза щодо неможливості ефективного захисту прав позивача, в разі не вжиття заходів забезпечення позову відповідає змісту заявлених позовних вимог. Адже без його застосування ТОВ «РІО ФІН» має об'єктивну можливість розпоряджатись квартирою на власний розсуд, зокрема відчужити її в будь-який спосіб, що призведе до втрати позивачем можливості захистити свої права в межах заявлених ним вимог та призведе до необхідності звертатись з додатковими вимогами до нових власників.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом неповно з'ясовані обставини справи, які мають значення для вирішення заяви не відповідають дійсності з огляду на наступне.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, яка має свою процесуальну форму, і з цих підстав забезпечення позову розглядається як вимога, яка характеризується своєю універсальністю, охоронною функцією, превентивністю, імперативністю та обов'язковістю. Поняття забезпечення позову визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати зацікавленій особі виконання ухваленого на її користь судового рішення та ефективний захист її прав.
З сукупного аналізу ст.ст. 149-150 ЦПК України вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення ТОВ «РІО ФІН» дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Оскільки в даному випадку , перехід права власності на квартиру, без вжиття заходів забезпечення позову є реальним та можливим в будь-який момент, відповідно невжиття таких заходів призведе до утруднення ефективного захисту позивача в межах даного позову.
Інші доводи скарги вищенаведених висновків не спростовують.
Посилання представника відповідача, в судовому засіданні апеляційного суду на те, що позивач набув право власності на спірну квартиру від особи, яка не мала право її відчужувати по недійсному(нікчемному) договору, правового значення для вирішення питання забезпечення позову не мають, оскільки такі доводи стосуються вирішення спору по суті заявлених позовних вимог і будуть перевірятись в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом встановлено, що ухвалу постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 01 липня 2020 року.
Головуючий
Судді