справа № 373/751/19 головуючий у суді І інстанції Свояк Д.В.
провадження № 22-ц/824/6687/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
01 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Управляюча компанія «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, треті особи - Приватне акціонерне товариство «Київобленерго», Переяслав-Хмельницький районний сектор Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київській області, про відшкодування шкоди, -
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача246 292 грн. матеріальної шкоди та 100 000 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 03 березня 2019 року о 11:08 через перенапругу в електричній мережі у вказаній квартирі сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено квартиру, побутову техніку та речі домашнього вжитку. Згідно звіту про причину виникнення пожежі, наданого Переяслав-Хмельницьким районний сектор Головного управління Державної служби надзвичайних ситуацій у Київській області від 04 березня 2019 року причиною виникнення пожежі є перевантаження електромережі. Послуги з утримання будинку позивача та прибудинкової території здійснюються КП «Управляюча компанія «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області», а тому позивач вважає, що згідно з вимогами ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність за спричинену шкоду та обов'язок її відшкодувати повинен нести відповідач. Позивач зазначає, що крім матеріальної шкоди йому була також заподіяна моральна шкода, яка полягає в порушенні права власності і сталого режиму життя його та родини у зв'язку з пожежею, постійних переживаннях та нервових потрясіннях, пов'язаних з численними зверненнями за захистом своїх прав. Перебування в постійному стресі призвело до погіршення здоров'я позивача. Внаслідок пожежі ОСОБА_1 та його родина фактично залишилися не лише без житла, а й без теплого одягу у холодну пору року.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджено належним чином факт заподіяння саме відповідачем майнової шкоди у зв'язку з пожежею, яка сталася 03 березня 2019 року. Суд безпідставно вважає, що експертний висновок у даній справі є єдиним належним та допустимим доказом. Саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди позивачеві. Позивач довів наявність шкоди та її розмір, матеріали справи містять докази, що шкода заподіяна внаслідок перенапруги у мережі, відповідальність за належний технічний стан якої покладено на відповідача, доказів зворотного останнім не надано. Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Рішенням суду встановлено наявність шкоди та її розмір, що є юридичною підставою для її відшкодування. Висновки суду не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, які містяться у постановах від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц та від 25 вересня 2019 року у справі № 708/1131/16-ц.
У відзиві на апеляційну скаргу, який подано у встановлений апеляційним судом строк, КП «Управляюча компанія «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області вказує на те, що у доказах, зазначених позивачем, вбачається лише ймовірність виникнення пожежі через перенапругу в електричній мережі будинку. Після огляду місця пожежі було встановлено, що пожежа виникла саме у блоці живлення системи блоку персонального комп'ютера. Судом не встановлено, що пожежа виникла саме через дії або бездіяльність відповідача. Позивач не укладав з відповідачем договір про надання житлово-комунальних послуг. Позивач не звертався до відповідача щодо перенапруги в електричній мережі будинку та зокрема у його квартирі. За стан електричної мережі у квартирі відповідає власник квартири.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25 червня 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького міського нотаріального округу Київської області Кучеренко Н.М. (а.с.11-14).
Відповідно до акту про пожежу від 04 березня 2019 року, складеного комісією у складі провідного інспектора Переяслав-Хмельницького РС ГУ ДСНС України у Київській області ОСОБА_5, провідних інспекторів Переяслав-Хмельницького РС ГУ ДСНС України у Київській області ОСОБА_6, ОСОБА_7, що виникла 03 березня 2019 року о 11:08 за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 місцем виникнення пожежі визначено комп'ютер. Пожежею знищено комп'ютер, монітор, комп'ютерний стіл, міжкімнатні двері, стінку для вітальні, Wi-Fi роутер, музичний центр, металопластиковий балконний блок, штори, пластикову вагонку, шпалери, люстру, комп'ютерні колонки, диван, крісло, стелю 18 кв.м. Пожежею пошкоджено: квартиру на площі 53 кв.м., меблі. Прямі збитки від пожежі (встановлені чи орієнтовні) - 350 000 грн., побічні збитки від пожежі (встановлені чи орієнтовні) - 408 140 грн. (а.с.15).
До позовної заяви додано:
копію локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-1 на загальнобудівельні роботи. Кошторисна вартість 195 345 грн. 07 коп. (а.с.21);
копію дефектного акту на капітальний ремонт приміщення квартири по АДРЕСА_1 та копію локального кошторису на будівельні роботи № 2-1-2 на електромережні роботи з переліком робіт і витрат та комерційну пропозицію на будівництво - капітальний ремонт приміщення квартири по АДРЕСА_1 , що здійснюється у 2019 році, замовником якої є фізична особа ОСОБА_3 , підрядником - ТОВ «Трест Бориспільсільбуд». Всього по кошторису - 24 866 грн. 94 коп. (а.с.16, 30);
докази вартості аналогічних речей та побутової техніки, які були знищені внаслідок пожежі. Загальна вартість такого майна становить 26 081 грн. ( 1020 +6775+3803+3699+529+3755+6500 ) (а.с.46-52).
Загальна вартість матеріальної шкоди, яка завдана ОСОБА_1 пожежею, становить 246 292 грн. (195 345,07+24 866,94+26 081).
Згідно з відповіді КП «УК «ВУЖКГ» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області від 15 березня 2019 року за № 40 КП «УК «ВУЖКГ» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області обслуговує мережі місць загального користування будинку, відповідає за належний технічний стан внутрішніх електромереж будинку, та за технічну можливість передачі електроенергії, а за саму передачу та якість електроенергії відповідає організація, з якою укладено договір на постачання електричної енергії (а.с.32).
Згідно з повідомленням ПрАТ «Київобленерго» від 05 квітня 2019 року за №02/600/2453 електропостачання до будинку АДРЕСА_1 здійснюється від повітряної лінії 0,4 кВ Л-14 трансформаторної підстанції № 614. Межа балансової належності - на апаратних затискачах у загальній щитовій 0,4 кВ багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Під час виконання замірів напруги та навантаження на межі балансової належності вони знаходились в межах допустимих значень. Внутрішньобудинкові мережі не є власністю товариства і втручатися в їх роботу товариство не має законних підстав, вони знаходяться на балансі Переяслав-Хмельницького ЖЕКу (а.с.33).
Згідно з довідкою, виданою 04 березня 2019 року за № 85 Переяслав-Хмельницьким РС ГУ ДСНС України у Київській області, ймовірна причина пожежі, яка виникла 03 березня 2019 року о 11:08 за адресою: АДРЕСА_1 - перенавантаження електромережі (а.с.34).
У акті депутата ОСОБА_4 від 05 березня 2019 року зазначено, що квартира АДРЕСА_1 внаслідок пожежі зазнала значних пошкоджень: вигоріла повністю одна кімната, квартира поверхом нижче також зазнала пошкоджень. Згоріли побутові речі та оргтехніка (а.с.35).
Згідно зі звітом про причину виникнення пожежі від 04 березня 2019 року, наданого Переяслав-Хмельницьким РС ГУ ДСНС України у Київській області та висновком по матеріалам ЖЄОЗП № 1099, 1315 від 02 квітня 2019 причиною пожежі в квартирі АДРЕСА_1 могло стати перенавантаження електромережі (а.с.37, 39).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, якими саме діями йому завдано шкоди (не встановлена причина виникнення пожежі), що саме відповідачем (його працівниками) заподіяно шкоди позивачеві - вчинено дії або бездіяльність, які спричинили пожежу, а також наявний причинний зв'язок між такими діями або бездіяльністю та спричиненою позивачеві шкодою.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . 03 березня 2019 року у вказаній квартирі сталася пожежа, внаслідок якої було пошкоджено квартиру, побутову техніку та речі домашнього вжитку. Зазначені обставини сторонами не заперечуються. Позивач вказує, що внаслідок пожежі йому було заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 246 292 грн. та надає наявні у нього докази на підтвердження розміру заподіяної шкоди. Зазначений розмір відповідачем не заперечувався в суді першої інстанції та не спростований.
Вказаний багатоквартирний будинок перебуває на балансі КП «Управляюча компанія «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області».
Відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, виконавець комунальної послуги зобов'язаний забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором; без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством; своєчасно проводити підготовку об'єктів житлово-комунального господарства до експлуатації в осінньо-зимовий період; вживати заходів до ліквідації аварій, усунення порушень якості послуг у строки, встановлені законодавством; виплачувати споживачу штраф за перевищення встановлених строків проведення аварійно-відновних робіт у розмірі, визначеному законодавством; своєчасно реагувати на виклики споживачів, підписувати акти-претензії, вести облік вимог (претензій) споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг; своєчасно та власним коштом проводити роботи з усунення виявлених неполадок, пов'язаних з наданням комунальних послуг, що виникли з його вини.
Управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком в тому числі і внутрішньо-будинкових електромереж.
Заперечуючи проти позовних вимог, в порушення презумпції вини заподіювача шкоди, встановленої ч. 2 ст. 1166 ЦК України, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що завдання шкоди позивачу сталось не з його вини.
Натомість, відповідач, не заперечуючи факту перебування на його балансі та утримання внутрішньо-будинкових електричних мереж, зазначає, що у доказах, зазначених позивачем, вбачається лише ймовірність виникнення пожежі через перенапругу в електричній мережі будинку. Пожежа виникла саме у блоці живлення системи блоку персонального комп'ютера. Судом не встановлено, що пожежа виникла саме через дії або бездіяльність відповідача. Позивач не укладав з відповідачем договір про надання житлово-комунальних послуг. Позивач не звертався до відповідача щодо перенапруги в електричній мережі будинку та, зокрема, у його квартирі. За стан електричної мережі у квартирі відповідає власник квартири.
При цьому, відповідач не звернув уваги, а суд першої інстанції проігнорував, що в даному випадку позивач повинен лише довести наявність шкоди та її розмір (постанова Верховного Суду від 25 лютого 2019 року у справі № 466/4051/15-ц).
За таких обставин, посилання відповідача на не встановлення судом факту виникнення пожежі саме через дії або бездіяльність відповідача, на вимогах закону не ґрунтується, оскільки в даному випадку саме відповідач повинен був подати суду докази, що пожежа сталась не з вини останнього.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, суд першої інстанції роз'яснював сторонам право призначення у справі експертизи для з'ясування причин виникнення пожежі. Відтак, саме відповідач, з огляду на імперативні приписи ч. 2 ст. 1166 ЦК України та факт заперечення ним своєї вини, мав можливість просити суд призначити таку експертизу. Натомість останній, не скориставшись своїм право на подання доказів, обмежився лише запереченнями наявності його вини, що не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Посилання відповідача на відсутність між сторонами договору про надання послуг не звільняє відповідача від відповідальності у разі невиконання ним вимог ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як і не звільняє споживача від обов'язку оплачувати комунальні послуги, які йому фактично надаються.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Внаслідок пожежі, яка сталася у квартирі позивача, було знищено комп'ютер, монітор, комп'ютерний стіл, міжкімнатні двері, стінку для вітальні, Wi-Fi роутер, музичний центр, металопластиковий балконний блок, штори, пластикову вагонку, шпалери, люстру, комп'ютерні колонки, диван, крісло, стелю 18 кв.м. Пожежею пошкоджено квартиру на площі 53 кв.м., меблі. На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 надав суду акт про пожежу від 04 березня 2019 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, спричинених у зв'язку із знищенням та пошкодженням його рухомого та нерухомого майна. Пошкодження майна зумовило порушення усталених способів особистого і сімейного життя ОСОБА_1 , безпеки житла, звуження можливостей використання позивачем та його сім'єю побутової техніки, меблів, одягу, взуття, дрібних речей домашнього вжитку, канцелярського приладдя.
Апеляційний суд, визначаючи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір відшкодування за спричинену позивачу моральну шкоду, з урахуванням принципів розумності та справедливості, конкретних обставин справи, приходить до висновку, розмір відшкодування за спричинену моральну шкоду в сумі 100 000 грн., яку просить стягнути позивач є завищеним, а, відтак, достатнім та співмірним із заподіяною позивачеві моральною шкодою буде грошове відшкодування у розмірі 30 000 грн.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви та апеляційної скарги сплаті підлягав судовий збір на загальну суму 8 657 грн. 30 коп. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (79,8 %), а саме у розмірі 6 908 грн. 52 коп.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 січня 2020 року скасувати та прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Управляюча компанія «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області, місце знаходження - вул. Гімназійна, 35, м. Переяслав-Хмельницький, Київської області, ідентифікаційний код 38680261, на користь ОСОБА_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , матеріальну шкоду у розмірі 246 292 (двісті сорок шість тисяч двісті дев'яносто дві) гривні, та 30 000 (тридцять тисяч) гривень в якості відшкодування за спричинену моральну шкоду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства «Управляюча компанія «Виробниче управління житлово-комунального господарства» Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області у дохід держави судовий збір у розмірі 6 908 (шість тисяч дев'ятсот вісім) гривень, 52 копійки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.