Головуючий у суді першої інстанції Шереметьєва Л.А.
Єдиний унікальний номер справи № 760/23592/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/4499/2020
25 червня 2020року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М.,Савченка С.І.
секретар -Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить поновити його на посаді головного інженера Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» та визнати незаконним наказ від 06 листопада 2015 року № 275-к «Про виконання обов'язків директора РС СПК «Київський крематорій».
Свої вимоги обґрунтовує тим, що в межах розгляду цивільної справи за його позовом до РС СКП «Київський крематорій» про визнання наказу про звільнення № 288-к від 01 грудня 2015 року незаконним та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, він дізнався про наявність заяви на звільнення директора підприємства ОСОБА_2 з посади за власним бажанням, та подання Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської ради на звільнення директора ОСОБА_2 з 06 листопада 2015 року з відкликанням подання на продовження контракту з ОСОБА_2 та призначення виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4
Крім того, 19 липня 2019 року йому стало відомо про наявність наказу № 275-к від 06 листопада 2015 року «Про виконання обов'язків директора РС СКП «Київський крематорій» і 23 липня 2019 року - про обставини, за яких він був виданий.
Вважає, що видання наказу № 275-к відбулось незаконно та стало причиною порушення його цивільного права, а саме його звільнення з посади головного інженера виконуючим обов'язки директора РС СКП «Київський крематорій» Дашуковим І.Я., який в подальшому, а саме 01 грудня 2015 року видав наказ № 288-к про його звільнення.
Як зазначає позивач, ОСОБА_2 06 листопада 2015 року був директором РС СКП «Київський крематорій», мав повноваження та виконував свої обов'язки відповідно до укладеного контракту згідно ст. 241-1 КЗпП України.
Разом з тим, ОСОБА_4 був першим заступником директора, мав повноваження та виконував обов'язки згідно посадової інструкції, згідно якої повноваження підписувати накази в нього були відсутні.
Враховуючи зміст посадової інструкції першого заступника директора, а також зміст Статуту РС СКП «Київський крематорій», розміщений у відкритому доступі - на офіційному інтернет-порталі «Київаудит» КМДА, перший заступник директора Дашуков І.Я. не мав законних прав та повноважень видати та підписувати наказ.
Додатково це також підтверджується роз'ясненнями Департаменту Житлово-комунальної інфраструктури (далі ДЖКІ) від 21 травня 2015 року за № 058/8/2-6391, в якому зазначено, що діяти без доручення та підписувати документи від імені підприємства має право лише директор.
Стаття 38 КЗпП України зазначена як підстава для звільнення ОСОБА_2 у розпорядженні № 810 від 06 листопада 2015 року, застосовується лише для розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника.
В той же час, при розірванні контракту, укладеного з ОСОБА_2 до 16 грудня 2015 року, та згідно подання ДЖКІ КМДА про його продовження, мала б бути застосована ст. 39 КЗпП України - розірвання строкового договору з ініціативи працівника.
Таким чином, директор ОСОБА_2 був звільнений неправомірно і, як наслідок, призначення ОСОБА_4. в.о. директора також було неправомірним.
Виходячи з цього, неправомірним є і видання наказу № 275-к, який є причинно-наслідковим зв'язком незаконного видання наказу № 288-к про його, позивача, звільнення з роботи.
Крім того, відповідно до п.п. 4.4 розділу 4 Контракту з директором РС СКП «Київський крематорій» директор може за своєю ініціативою розірвати Контракт до закінчення строку його дії у разі хвороби чи інвалідності, які перешкоджають виконанню обов'язків за Контрактом, та/або інших поважних причин.
Згідно наданої інформації від КМДА, директор ОСОБА_2 . у своїй заяві просив звільнити його у зв'язку з погіршенням стану здоров'я, що не відповідає дійсності, оскільки ним не було надано жодного доказу на підтвердження погіршення стану його здоров'я або інших поважних причин.
Крім того, згідно наданої КМДА інформації, директор ОСОБА_2 у своїй заяві просив звільнити його з посади директора неіснуючого підприємства - РС «Київський крематорій», а не з посади, на якій він перебував - директора Ритуальної служби СКП «Київський крематорій».
Подання ДЖКІ за № 058/11-15387 «Щодо звільнення ОСОБА_2 з посади директора ритуальної служби СКП «Київський крематорій», що було надано на його запит, надійшло до КМДА 09 листопада 2015 року за № 35089.
Отже, Розпорядження № 810, яке було видане на підставі Подання з вихідною датою 09 листопада 2015 року, не могло бути виготовлене 06 листопада 2015 року, тобто за три дні до надходження Подання, а тому зазначене розпорядження № 810 є нікчемним, а наказ № 275-к, який був виданий на його підставі - недійсним.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_4 не міг бути призначений на посаду в.о. директора, оскільки не підпадав під кваліфікаційні вимоги на дану посаду, а саме - не мав вищої освіти, а наданий ним диплом НТУ (КАДІ) був підроблений.
Позивач вважає, що його права були істотно порушені, оскільки 01 грудня 2015 року особа, яка незаконно видала наказ про призначення себе виконуючим обов'язки директора - ОСОБА_4 , в подальшому звільнив його з займаної ним посади головного інженера.
Виходячи з цього, ОСОБА_7 просить задовольнити позов.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, посилаючись на порушення норма матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначив, що суд першої інстанції не врахував його доводи, про які він зазначив у позові, і висновки суду не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що будь-яких порушень норм трудового законодавства під час видання наказів не було, Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги безпідставні.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 18 червня 2020 року, 25 червня 2010 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з РС СКП «Київський крематорій», займаючи посаду головного інженера.
Наказом № 288-к від 01 грудня 2015 року ОСОБА_7 був звільнений з займаної посади відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (а.с. 11).
Наказ про звільнення був підписаний в.о. директора ОСОБА_4 .
Встановлено також, що на підставі Контракту, укладеного 26 січня 2015 року між ОСОБА_2 та Виконавчим органом Київської міської ради /Київська міська державна адміністрація/, ОСОБА_2 був призначений на посаду директора підприємства.
Директор підприємства ОСОБА_2., 02 листопада 2015 року, на ім'я голови Київської міської ради Кличка В.В. подав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Згідно подання Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 листопада 2015 року № 058/11-15387 було запропоновано звільнити ОСОБА_2 з посади директора РС СКП «Київський крематорій», виконання обов'язків директора покладено на першого заступника директора підприємства ОСОБА_4. до вирішення питання щодо призначення директора в установленому законодавством порядку, а також відкликано подання про продовження контракту з директором підприємства ОСОБА_2 ( а.с. 7).
Розпорядженням Київського міського голови Кличка В.В. №810 від 06 листопада 2015 року на підставі подання Департаменту житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05 листопада 2015 року № 058/11-15387 ОСОБА_2 був звільнений з посади директора 06 листопада 2015 року за ст.38 КЗпП України.
Цим же Розпорядженням виконання обов'язків директора було покладено на першого заступника директора ОСОБА_4 .
Наказом Ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» № 275-к від 06листопада 2015 року відповідно до вказаного Розпорядження ОСОБА_4 тимчасово приступив до виконання обов'язків директора до вирішення питання про призначення директора підприємства. (а.с. 10) .
Відповідно до ст.ст. 21, 24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Згідно зі ст. 65 Господарського Кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.
Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.
Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.
У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Відповідно до п. п.4.1, 5.1, 5.2 Статуту РС СКП «Київський крематорій» майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на паві господарського відання.
Управління підприємством здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання майна і участі в управління підприємством трудового колективу.
Підприємство очолює директор, якого призначає на посаду Київський міський голова на умовах контракту за поданням директора відповідного Департаменту виконавчого органу Київської міської ради /Київської міської державної адміністрації/ та погодженням із заступником голови Київської міської державної адміністрації.
Висновок суду першої інстанції, що Київський міський голова, звільняючи керівника підприємства та покладаючи виконання обов'язків керівника на іншу особу, в даному випадку першого заступника директора ОСОБА_4 , діяв у межах наданих йому повноважень і таке рішення відповідає вимогам закону, узгоджується з матеріалами справи, є обґрунтованим . Вказане розпорядження є чинним, матеріали справи не містять доказів, що вказане розпорядження було оскаржено в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
За змістом вказаних норм, виконуючий обов'язки директора наділений повноваженнями самого директора і обмеження компетенції в.о. директора може проводитися лише шляхом обмеження повноважень самого директора,а відтак вимоги позивача про визнання наказу РС СКП »Київський крематорій» № 275-к від 06 листопада 2015 року незаконним є безпідставними , про що суд першої інстанції зробив висновок, з яким колегія суддів погоджується .
Відповідно до п.п. 5.4.1 , 5.4.6 Статуту підприємства директор підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його в усіх установах та організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства.
Директор підприємства призначає на посади та звільняє з посад працівників підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.57 ГК України установчими документами суб'єкта господарювання є рiшення про його утворення або засновницький договiр, а у випадках, передбачених законом, - статут (положення) суб'єкта господарювання.
Статут суб'єкта господарювання має мiстити вiдомостi про його найменування, мету i предмет дiяльностi, розмiр i порядок утворення статутного капiталу та iнших фондiв, порядок розподiлу прибуткiв i збиткiв, про органи управлiння й контролю, їхню компетенцiю, про умови реорганiзацiї та лiквiдацiї суб'єкта господарювання, а також iншi вiдомостi, пов'язанi з особливостями органiзацiйної форми суб'єкта господарювання, передбаченi законодавством.
Відповідно до вказаного, наказ № 288-к про звільнення позивача з роботи підписаний в.о. директора ОСОБА_4 в межах наданих йому Статутом повноважень.
Щодо незаконності наказу № 275-к, доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді першої інстанції , не містить ґрунтовних доводів з цього приводу і апеляційна скарга .
Як було встановлено судом першої інстанції , даний наказ був виданий на виконання Розпорядження Київського міського голови Кличка В.В. №810 від 06 листопада 2015 року. Будь-яких доказів щодо незаконності вказаного розпорядження матеріали справи не містять .
Відповідно до п.4.4. Контракту, укладеного з директором підприємства ОСОБА_2 , директор може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення строку його дії: за власним бажанням, у разі його хвороби чи інвалідності, які перешкоджають виконанню обов'язків за Контрактом, та/або з інших причин.( а.с. 22)
Таким чином, директор підприємства скористався належним йому правом розірвати укладений трудовий контракт.
Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає і не заперечує, що наказ про звільнення з роботи ОСОБА_2 є чинним, контракт розірваний за взаємною згодою сторін, ніким не оспорений .
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, яка включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Пунктом 1 статті 2 Конвенції Міжнародної організації праці № 29 «Про примусову чи обов'язкову працю», підписаної 28 червня 1930 року в Женеві, передбачено, що термін «примусова чи обов'язкова праця» означає будь-яку роботу чи службу, що її вимагають від якої-небудь особи під загрозою якогось покарання і для якої ця особа не запропонувала добровільно своїх послуг.
Відповідно до ч.1 ст.2 КЗпП України громадяни України мають право на вільний вибір професії, роду занять і роботи.
Працівники реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Таким чином, право розірвати трудовий договір є невід'ємним правом працівника, яким скористався директор підприємства ОСОБА_2 .
Як зазначено в ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства,установи,організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою.
Трудовий контракт, як особлива форма трудового договору, є домовленістю працівника та роботодавця щодо умов трудового договору, в тому числі в частині умов та підстав його розірвання.
Таким чином, розірвавши контракт, його сторони виконали домовленості, викладені в цьому.
Позивач, як не сторона даної угоди, не наділений правом аналізувати домовленості сторін трудового контракту, право і підстави сторін на його розірвання , зокрема директором підприємства - як працівником. Такий висновок суду є таким ,що грунтується на вимогах закону, а доводи апеляційної скарги про порушенням прав позивача при прийнятті наказу є безпідставними, не спростовують висновків суду .
Відповідно до положень ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 3-зп від 25 грудня 1997 року / у справі за конституційним зверненням громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України / права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Стаття 2 ЦПК України передбачає, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч.ч.1.2 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Тобто, законодавством визначено три окремі підстави для захисту цивільного права особи: порушення, невизнання, оспорювання цивільного права.
З точки зору цивільного законодавства до прав, що підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові та особисті немайнові права, належні суб'єктам цивільного права, що входять до змісту їх правоздатності.
Таким чином, цивільне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, що в зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю порушуються права особи, яка звернулася до суду за захистом.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в справі № 6-951цс16 від 24 травня 2017 року, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, з урахуванням норм ст.4 ЦПК України та ст.15 ЦК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Звертаючись до суду та оспорюючи законність наказу № 275-к від 06 листопада 2015 року, позивач, у той же час, не обґрунтував, яким чином вказаний наказ про покладення обов'язків директора ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства «Київський крематорій» на ОСОБА_4 порушує саме його права.
Посилаючись на причинно-наслідковий зв'язок між оспорюваним наказом №275-к від 06 листопада 2015 року та наказом № 288-к від 01 грудня 2015 року, не довів незаконності свого звільнення з роботи.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив , що відсутні правові підстави вважати порушеними права позивача при його звільненні з роботи покладанням виконання обов'язків директора підприємства на ОСОБА_4 та наявності, у зв'язку з цим, підстав для його поновлення на роботі. Доводи апеляційної скарги не містять жодних доказів щодо необґрунтованих висновків суду .
За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи, які співвпадають із доводами позовних вимог, які судом першої інстанції були досліджені в повному обсязі ,колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не ґрунтуються на вимогах закону і не спростовують висновків суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає ,що рішення відповідає обставинам справи, постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369, 373, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 02 липня 2020 року.
Головуючий
Судді