30.06.2020
єдиний унікальний номер 397/305/19
провадження №1-кп/389/59/19
30 червня 2020 року колегія суддів Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_5 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 його захисника адвоката ОСОБА_8
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам'янка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018120310000650 від 30 листопада 2018 року щодо
ОСОБА_7 ,
запобіжний захід - тримання під вартою, строк до 05 липня 2020 року, обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.15 п.п.1,2,4 ч.2 ст.115, ч.2 ст.194 КК України,-
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 та 26 червня 2020 року, вказане провадження передано головуючому судді ОСОБА_1 , склад колегії судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ..
Прокурор заявив клопотання про продовження щодо обвинуваченого міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, мотивуючи тим, що обвинувачений може чинити тиск на свідків, які ще не допитані, ОСОБА_7 не одружений, не працює, утриманців не має, а відтак відсутні міцні соціальні зв'язки, тож існує ризик переховування від суду. Ризики, які були підставою обрання такої міри запобіжного заходу не зникли і не зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи тим, що доказів вини ОСОБА_7 прокурором не надано та вже більш ніж півтора року він утримується під вартою з невідомих причин.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора, виходячи з наступного.
В силу ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд, своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права». Зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи, рішення ЄСПЛ від 06 квітня 2000 року у справі «Лабіта проти Італії». Крім цього, колегією суддів взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20 травня 2010 року у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
В силу п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які закон класифікує як злочини середньої тяжкості, тяжкий та особливо тяжкий з мірю покарання до 15 років позбавлення волі або довічним позбавленням волі, вважається таким, що в силу ст.89 КК України не має судимості, засобів для існування та законних джерел доходів у обвинуваченого не встановлено, він не одружений і утриманців не має, а відтак не має міцних соціальних зв'язків, з метою уникнення кримінальної відповідальностіможе переховуватися від суду, перешкоджаючи тим самим кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих свідків, які наразі не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а відтак, тримання обвинуваченого під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, ризики, передбачені ст.177 КПК України не зменшились, доказів, які-б стали підставою вирішення питання обрання більш м'якого запобіжного заходу до суду не надано, що унеможливлює застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, а відтак, щодо останнього необхідно продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
В силу п.2 ч.4 ст.183 КПК України, розмір застави в даному кримінальному провадження не визначається.
Керуючись ст.ст.177,178,183,331 КПК України, колегія суддів, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с.Михайлівка Олександрівського району Кіровоградської області, продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обчислювати з 15 години 55 хвилин 30 червня 2020 року по 15 годину 55 хвилин 28 серпня 2020 року.
Копію ухвали, до відома, направити начальнику ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор», вручити прокурору та обвинуваченому.
На ухвалу суду може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду, через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області, протягом семи днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
.