01 липня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.005027
адміністративне провадження № К/9901/15523/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Рибачука А.І., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі № 1.380.2019.005027 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України, про визнання неправомірними дій, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна казначейська служба України, у якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13.02.2015);
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 23.09.2019 №7592/Т/99-99-04-04-02-14 щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13.02.2015);
- зобов'язати здійснити нарахування і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції від 13.02.2015) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020, позов задоволено.
24.06.2020 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної фіскальної служби України, надіслана 22.06.2020 в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, з огляду на таке.
За приписами пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно із пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, в контексті вимог пункту 20 частини першої статті 4, пункту 3 частини шостої статті 12 та статті 262 КАС України справа відноситься до справ незначної складності.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У касаційній скарзі скаржник не навів обставин, передбачених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Таким чином, касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Цей висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), враховуючи особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19.12.1997 у справі "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії").
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2020 у справі № 1.380.2019.005027 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної фіскальної служби України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Державної казначейської служби України, про визнання неправомірними дій, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Надіслати скаржнику копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С. М. Чиркін
Судді: О.П. Стародуб
А.І. Рибачук