02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 420/323/19
провадження № К/9901/30112/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Стеценка С.Г.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя Лук'янчук О.В., Бітов А.І., Ступакова І.Г.)
у справі № 420/323/19
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до державного кадастрового реєстратора відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Яцькової Олени Георгіївни,
третя особа: Головне управління Держгеокадастру в Одеській області
про визнання протиправними та скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державного кадастрового реєстратора відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Яцькової Олени Георгіївни, за участі третьої особи Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій просили суд визнати протиправними та скасувати рішення від 10.12.2018: №РВ-5100937012018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107699992018; №РВ-5100937112018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107700072018; №РВ-5100937092018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, прийняте на підставі заяви ОСОБА_2 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107699922018 та розглянути заяви.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №420/323/19 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №420/323/19 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 скасовано, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Яцькової О.Г. від 10.12.2018: №РВ-5100937012018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107699992018; №РВ-5100937112018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; прийняте на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107700072018; №РВ-5100937092018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, прийняте на підставі заяви ОСОБА_2 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107699922018. Зобов'язано державного кадастрового реєстратора відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Яцькову О.Г. повторно розглянути заяву: ОСОБА_1 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107699992018; ОСОБА_2 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107700072018; ОСОБА_2 від 03.12.2018 реєстраційний номер ЗВ-5107699922018.
4. Головне управління Держгеокадастру в Одеській області з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №420/323/19, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 у справі №420/323/19 залишити без змін.
5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №454266, ОСОБА_3 на підставі рішення Красноокнянської районної державної адміністрації від 10.07.2002 №188/А-2002 належало на праві приватної власності земельна ділянка площею 9,19 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Цеханівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
6. Відповідно до листа Великомихайлівської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 02.11.2017 №2436/02-14/523-2013 Великомихайлівською державною нотаріальною конторою Одеської області 19.11.2013 відкрита спадкова справа №523/2013 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та до складу спадкового майна входить земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №524263, кадастровий номер якій не присвоєно.
7. На виконання договорів від 20.06.2018 № 257, №258, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Цеханівської сільської ради Окнянського району Одеської області.
8. ОСОБА_1 звернулася до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, в якій просила зареєструвати земельну ділянку площею 4,5452 га та 4,641 га, які розташовані за адресою: Одеська обл., Окнянський район, Цеханівська сільська рада. До заяви додано: документацію із землеустрою, електронний документ, копію документа про присвоєння податкового номеру, копія документу, що посвідчує особу.
9. За результатами розгляду вказаних заяв Державним кадастровим реєстратором відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області винесені рішення від 10.12.2018 № РВ-5100937112018 та № РВ-5100937092018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: місце розташування земельної ділянки не відповідає плану розміщення земельних частко (паїв) колишнього КСП ім. Ватутіна Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області. Заявникам рекомендовано усунути зауваження.
10. Відповідно до державного акту на право приватної власності на землю cерії Р1 №454269, ОСОБА_2 на підставі рішення Красноокнянської районної державної адміністрації Рад народних депутатів від 10.07.2002 №188/А-2002 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 4,69 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Цеханівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
11. На виконання умов договору від 20.06.2018 №256, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Цеханівської сільської ради Окнянського району Одеської області.
12. ОСОБА_2 звернувся до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Окнянському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, в якій просив зареєструвати земельну ділянку, площею 4, 6946 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Окнянський район, Цеханівська сільська рад. До заяви додано: документацію із землеустрою, електронний документ, копію документа про присвоєння податкового номеру, копія документу, що посвідчує особу.
13. За результатами розгляду вказаної заяви Державним кадастровим реєстратором відділу у Окнянському районів Головного управління Держгеокадастру в Одеській області винесено рішення від 10.12.2018 № РВ-5100937012018 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: місце розташування земельної ділянки не відповідає плану розміщення земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Ватутіна Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області.
14. Незгода із рішеннями про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру зумовили позивачів звернутися до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач, відмовляючи у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про Державний земельний кадастр», а тому оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню. Суд першої інстанції встановив, що в ході розгляду документів за заявами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відповідачем виявлено розбіжність місця розташування земельних ділянок, які вносяться до Державного земельного кадастру за місцем розташування земельних ділянок в технічній документації по передачі в натурі земельних часток (паїв) громадянам із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на території Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області та відповідно до документації, яка знаходиться у Державному фонді документації Відділу земельна ділянка гр. ОСОБА_2 розміщена на плані №26 та земельні ділянки гр. ОСОБА_3 розміщені на плані №24, №25. Проектною організацією же розроблені технічні документації на земельні ділянки №22 , №23 власником яких являється ОСОБА_5
16. Суд апеляційної інстанції з висновками окружного адміністративного суду не погодився і зазначив, що невідповідність місця розташування земельної ділянки плану розміщення земельних часток (паїв) колишнього КСП не є належною підставою для відмови у здійснені державної реєстрації земельної ділянки, що свідчить про протиправність оскаржених у даній справі рішень. При цьому, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що право приватної власності позивачів на земельні ділянки виникло до 2004 року, план розміщення земельних часток (паїв) колишньою КСП не є технічною документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тому відповідачем було протиправно відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у присвоєнні земельним ділянкам кадастрового номеру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: місце розташування земельної ділянки не відповідає плану розміщення земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Ватутіна.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні дійшов до невірних висновків, зазначивши, що «невідповідність місця розташування земельної ділянки плану розміщення земельних часток (паїв) колишнього КСП не є належною підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки», оскільки відповідно до документації, яка знаходиться в Державному фонді документації Відділу земельна ділянка гр. ОСОБА_2 розміщена на плані №26 та земельні ділянки гр. ОСОБА_3 розміщені на плані №24, №25 (план розміщення земельних часток (паїв) додається). Проектною організацією фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 розроблені технічні документації на земельні ділянки № 22, № 23 власником яких являється ОСОБА_5
18. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що прийняте судове рішення не призведе до поновлення прав позивачів, оскільки технічно його виконати неможливо.
Програмним забезпеченням з ведення Державного земельного кадастру функціонально не передбачено можливості розгляду заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, які вже розглянуті.
Отже, судом апеляційної інстанції не враховано, що адміністративна послуга є наданою та повторний розгляд зазначених заяв є неможливим.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
Предметом оскарження у цій справі є державна реєстрація земельних ділянок, які належать на праві власності позивачам і порядок присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам.
Відповідно до ст. 202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
20. Організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України «Про Державний земельний кадастр» (далі - Закон №3613) постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051).
21. За приписами ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч.2, 4 ст. 9 вказаного Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.
22. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій - ч. 6 зазначеної статті.
Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа - ч. 4 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
23. Згідно з п.15 Порядку №1051, документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, подається Державному кадастровому реєстраторові, що здійснює внесення таких відомостей у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» та у формі електронного документа відповідно до вимог Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.
24. З аналізу зазначеної норми вбачається, що підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру є сукупність всіх трьох вимог, а невідповідність поданих документів цим вимогам є підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки.
25. Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.
26. Згідно з п. 111 Порядку № 1051, державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:
1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим п. 67 цього Порядку;
2) електронний документ відповідно до п. 74 цього Порядку.
За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:
- здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:
- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;
- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);
- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до пп. 2 п. 75 цього Порядку;
- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у пп. 1 п. 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;
- приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до п. 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:
- невідповідності поданих документів, зазначених у п. 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у пп. 1 і 2 цього пункту;
- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;
- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;
- подання заявником документів, зазначених у п. 110 цього Порядку, не в повному обсязі.
27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови відповідача у здійсненні державної реєстрації земельних ділянок, належних на праві власності позивачам, стала невідповідність електронного документа, оскільки місце розташування земельної ділянки не відповідає плану розміщення земельних часток (паїв) колишнього КСП ім. Ватутіна Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області.
Також судами було встановлено, що ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 4,69 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Цеханівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства на підставі державного акту на право приватної власності на землю cерії Р1 №454269.
ОСОБА_1 як спадкоємиця ОСОБА_3 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 9,19 га в межах згідно з планом, яка розташована на території Цеханівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 №524263.
Кадастрові номера вказаним земельним ділянкам присвоєно не було.
28. Згідно з абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.
Відповідно до абз. 2 цього пункту у разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.
29. Згідно з абз. 1 п. 4 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.
30. Аналіз наведених норм Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про те, що порядок перенесення (внесення) відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру - автоматично або ж на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі за заявою їх власників, залежить від того, коли зареєстровано право власності на земельну ділянку та від наявності або ж відсутності відповідних відомостей про земельну ділянку у Державному реєстрі земель.
31. Тобто, підставою перенесення відомостей про земельні ділянки до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку є факт реєстрації такої земельної ділянки до набрання чинності Законом України «Про Державний земельний кадастр», тобто до 01 січня 2013 року, у Державному реєстрі земель.
32. Державна реєстрація земельних ділянок у складі державного реєстру земель була передбачена ч.1 ст.202 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-ІІІ, в редакції чинній до 01.01.2013. Зазначеною статтею передбачалось, що Державний реєстр земель складався з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
33. З урахуванням обставин цієї справи відомості про зазначені земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру не в автоматизованому порядку у відповідності до п.4 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», а за заявою власника такої земельної ділянки у порядку, передбаченому п.2 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п.115 Порядку ведення Державного земельного кадастру.
34. Верховний Суд наголошує, що відсутність реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі земель не позбавляє особу права власності на земельну ділянку, а лише впливає на порядок внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, оскільки відсутність записів щодо земельної ділянки у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельній книзі унеможливлює перенесення відомостей про таку земельну ділянку до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку.
35. У постанові Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №369/5489/18 зроблено висновок про те, що законодавством, що нині вже втратило чинність, так і чинним на сьогодні, зокрема, п.2 Прикінцевих та перехідних положень Законом України «Про Державний земельний кадастр», не передбачено вимоги для виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку, яку вже була надано у власність та право власності на яку, в даному випадку, підтверджується державним актом про право приватної власності на землю, оскільки така документація вже була виготовлена та має зберігатись в архіві. У випадку звернення особи із заявою як власника земельної ділянки щодо присвоєння такій земельній ділянці (на яку оформлено державний акт на право власності «старого зразка») кадастрового номеру, кадастровий номер міг би бути сформований на підставі вже наявної та виготовленої за замовленням власника технічної документації із землеустрою, яка і стала підставою для видання державного акту".
36. Тобто, виготовлення нової технічної документації для державної реєстрації земельної ділянки, отриманої у власність до 2004 року не вимагається, за умови якщо така документація вже була виготовлена для передачі земельної ділянки у власність на підставі державного акту.
37. Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що план розміщення земельних часток (паїв) колишньою КСП не є технічною документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
При цьому, є передчасними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у державній реєстрації земельних ділянок через те, що технічна документація, розроблена фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на земельні ділянки, які належать не позивачам, а ОСОБА_5 , є розбіжність місця розташування земельних ділянок, які вносяться до Державного земельного кадастру за місцем розташування земельних ділянок в технічній документації по передачі в натурі земельних часток (паїв) громадянам із земель колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна на території Цеханівської сільської ради Красноокнянського району Одеської області та відповідно до документації, яка знаходиться у Державному фонді документації Відділу земельна ділянка гр. ОСОБА_2 розміщена на плані №26 та земельні ділянки гр. ОСОБА_3 розміщені на плані №24, №25.
38. Водночас, матеріали справи містять суперечливі докази щодо площ та конфігурації земельних ділянок, належних позивачам, що не було в повній мірі досліджено судами попередніх інстанцій.
Так, в Державному акті cерії Р1 №454269 зазначено, що ОСОБА_2 володіє на праві приватної власності земельною ділянкою площею 4,69 га, суміжними землевласниками є Цеханівська сільська рада, ОСОБА_6 , ОСОБА_3 .
У заяві ОСОБА_2 просив зареєструвати земельну ділянку площею 4,6946 га. Своєю чергою, в Акті про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 03.04.2002 зазначено про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,75 га, суміжним власником визначено ОСОБА_7 , в Експлікації земельних угідь визначено, що земельна ділянка ОСОБА_2 позначена на плані №26, має площу 4,75 га.
У Державному акті серії Р1 №524263 зазначено, що ОСОБА_3 (спадкоємицею якого є ОСОБА_1 ) належать на праві власності земельні ділянки загальною площею 9,19 га, суміжними землевласниками є Цеханівська сільська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_2 .
У заявах ОСОБА_1 просила зареєструвати земельну ділянку площею 4,5452 га і земельну ділянку площею 4,641 га. В Акті про передачу та прийом земельної частки (паю) в натурі від 03.04.2002 зазначено про передачу ОСОБА_3 земельних ділянок площею 9,61 га, суміжними власниками є ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , в Експлікації земельних угідь визначено, що ОСОБА_3 належать земельні ділянки №24, 25 площею 9,61 га.
39. Суди попередніх інстанцій для правильного вирішення справи мають достеменно з'ясувати, які земельні ділянки належать на праві приватної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , яку вони мають площу та конфігурацію, дослідити технічну документацію, яка виготовлялася для надання земельних ділянок позивачам на підставі державних актів, оскільки без дослідження цих обставин неможливо зробити висновок про те, що відповідач відмовляючи, у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про Державний земельний кадастр», зазначаючи про невідповідність місця розташування земельних ділянок.
40. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
41. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Разом з тим, без дослідження і з'ясування наведених вище обставин ухвалені у справі рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
42. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 і постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №420/323/19 у справі №420/323/19 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.Г. Стеценко