іменем України
24.06.2020 Справа № 905/420/20
Суддя - Говорун О.В.
Секретар судового засідання - Коновалова А.І.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія".
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь".
Про стягнення 527400,23 грн.
Представники учасників справи:
від позивача - Губорєв К.С.;
від відповідача - Рабко Т.О.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - відповідач) про стягнення 527400,23 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не були виконані зобов'язання за укладеним між сторонами договором підряду №2018/5ск від 10.10.2017 в частині оплати за виконані роботи, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість, пеню та 3% річних.
24.03.2020 до суду надійшов відзив, згідно з яким відповідач не погоджується із заявленою сумою позовних вимог, оскільки позивачем не обґрунтовано початок перебігу строку виконання зобов'язання зазначеного в позові. Відповідач листом повідомляв позивача щодо невиконання останнім своїх зобов'язань за договором підряду. Крім того, позивачем не ініційовані зміни до договору підряду щодо зміни банківських реквізитів.
Також, відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%, у разі якщо суд прийде до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
10.10.2017 між Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" (далі - підрядник) укладено договір підряду №2018/5ск (далі - договір) відповідно до п.п.1.1, 1.2 якого, підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами за завданням замовника, відповідно до умов даного договору, виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонтів на ПрАТ "МК "Азовсталь", договірними цінами та/або заявками замовника. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи (а.с.19-26).
Відповідно до п.2.1 договору, вартість, вид та обсяг всіх робіт, які виконуються за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір і є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.п 4.1, 4.1.1 договору, замовник оплачує підряднику вартість робіт, виконаних на підставі даного договору і відповідно до його умов в наступному порядку. Розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється замовником після підписання двостороннього акту приймання-передавання виконаних робіт шляхом оплати грошовими засобами на поточний рахунок підрядника, вказаний в даному договорі протягом 45 банківських днів з дати акцепту рахунку підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передавання виконаних робіт. Рахунок надається підрядником не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт.
Згідно з п.18.1 договору, даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних зобов'язань та санкцій за їх порушення до закінчення гарантійного строку.
На підставі договору, виконавцем були виконані роботи, що підтверджуються актами приймання виконаних підрядних робіт, а саме: акт №2/05/1295 від 20.05.2019 на суму 76848 грн, акт №5/05/1296 від 20.05.2019 на суму 27514,80 грн, акт №1/05/1297 від 20.05.2020 на суму 448284 грн. Вказані акти підписані сторонами без зауважень (а.с.38-43).
Позивачем до суду були додані відповідні рахунки-фактури, а саме: рахунок-фактура №СФ-0000003/19 від 21.05.2019 на суму 448284 грн з ПДВ, рахунок-фактура №СФ-0000004/19 від 21.05.2019 на суму 27514,80 грн з ПДВ, рахунок-фактура №СФ-0000005/19 від 21.05.2019 на суму 76848 грн з ПДВ (а.с.35-37).
Виконані позивачем роботи були оплачені відповідачем частково, що підтверджується платіжним дорученням №4500084458 від 03.12.2019 на суму 76848 грн та платіжним дорученням №4500084254 від 02.12.2019 на суму 27514,80 грн (а.с.44,45).
Статтею 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ст. 853 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, враховуючи п.4.1.1 договору, відповідач мав би здійснити оплату за роботи по договору підряду в строк до 24.07.2019.
В порушення зазначених вище умов договору та закону, відповідач належним чином свої зобов'язання щодо оплати за договором підряду не виконав.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 448828грн до суду не надано. Відтак, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 71126,45 грн по акту №1/05/1297 за період з 24.07.2019 по 24.01.2020.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом п.16.2. договору, у випадку порушення замовником строків оплати виконаних робіт, передбачених договором, він сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5% від вартості виконаних, але не оплачених робіт за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Суд дійшов висновку, що для визначення розміру пені має бути застосована подвійна облікова ставка НБУ. Період, враховуючи вимоги позивача, - з 25.07.2019 по 24.01.2020.
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає вимоги в цій частини такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 70708,87грн.
Також, позивач, на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, просить стягнути 3% річних (за період з 24.07.2019 по 25.02.2020) в розмірі 7989,78грн.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 25.07.2019 по 25.02.2020.
Перевіривши розрахунок в частині нарахування 3% річних суд вважає, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 7952,94грн.
Щодо заперечень відповідача в частині не направлення/отримання ним рахунків-фактур, які не містять акцепту, внаслідок чого не настав строк виконання грошового зобов'язання, суд відхиляє доводи відповідача в цій частині та зазначає, що за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які треба перерахувати кошти. Ненадання рахунку на оплату не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України, та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за договором.
Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19, від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.
Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості здійснити оплату за договором, оскільки позивачем не було ініційовано внесення змін до договору в частині зміни банківських реквізитів позивача, у зв'язку із запровадженням з 05.08.2019 міжнародного номеру банківських рахунків IBAN, у зв'язку з тим, що, як було зазначено вище, зобов'язання з оплати відповідач мав виконати в строк до 24.07.2019. Також, судом прийнято до уваги, що відповідач здійснював оплату за договором підряду 02.12.2019 та 03.12.2019 на рахунок позивача. Крім того, відповідачем не доведено, що він звертався до позивача з проханням надати міжнародний номер рахунку IBAN для здійснення оплати за договором підряду, у зв'язку з неможливістю здійснення відповідачем такої оплати.
Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача, щодо неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором підряду, оскільки відповідно до акту приймання виконаних підрядних робіт від 20.05.2019 на суму 448284 грн, роботи виконані в повному обсязі, вказаний акт підписаний відповідачем без зауважень. Доказів на підтвердження обставин, викладених в листі відповідача від 25.10.2019 №030/353 (а.с.75) до суду надано не було. Суд приймає до уваги, що вказаний лист був направлений позивачу вже після спливу трьох місяців, з дня коли відповідач повинен був виконати оплату за договором підряду.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, суд зазначає наступне.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що відповідач провадить господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції, що суттєво вплинуло на фінансовий стан відповідача. Станом на 31.10.2019, збитки відповідача становлять 5032462тис.грн. Крім того, внаслідок проведення антитерористичної операції, було порушено залізничне сполучення, що призвело до збільшення відстані маршруту перевезення сировини для відповідача та витрат, пов'язаних із сплатою додаткових сум залізничного тарифу.
Згідно з ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2019 у справі №910/16925/18.
Судом враховано, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України, на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність ПРАТ "МК "Азовсталь".
На підтвердження обставин, які зазначені в клопотанні про зменшення розміру штрафу, відповідачем надано звіт про фінансові результати станом на 31.10.2019, відповідно до якого збиток становить 5032462грн, (а.с.76-78).
Приймаючи до уваги наведене вище, а також враховуючи часткове виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором підряду, недоведеність настання негативних наслідків спричинених простроченням оплати відповідачем робіт, виходячи з загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої відповідачу пені до 50000 грн.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.
Судові витрати, на підставі ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.129, 236-238 ГПК України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, вул.Лепорського, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Огнеупор-Індустрія" (69068, м.Запоріжжя, вул.Кругова, б.165, кв.93, ідентифікаційний код юридичної особи - 40016545) заборгованість у розмірі 448284 (чотириста сорок вісім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн, пеню в розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн, 3% річних у розмірі 7952 (сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 94 коп., та судові витрати в розмірі 7904 (сім тисяч дев'ятсот чотири) грн. 18 коп.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст.257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.07.2020.
Суддя О.В. Говорун