Справа № 826/8208/18
02 липня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Несін К.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року, суддя Добрівська Н.А., у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариство "Київопорядкомплект" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №007438/26-15-12-00 від 02.02.2018 року, яким за затримку на 619, 180,108 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у сумі 259 298,10 грн, позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 51 859,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що позивачем подано відповідні декларації за 2 квартали 2015 року - 1 квартал 2017 року та своєчасно оплачено вказані в них суми, однак зазначені платежі ГУ ДФС у м. Києві самовільно зараховано в рахунок оплати неіснуючої заборгованості ПАТ "Київпорядкомплект". Крім того, як зазначає позивач, судовим рішенням господарського суду встановлено, що всі наявні податкові зобов'язання платника перед відповідачем станом на 02.01.2013 року вважаються погашеними, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, але зупиняє виконання тих грошових зобов'язань, що виникли до моменту введення мораторію. Крім того, позивач зазначає, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі №826/10404/14 встановлено, що податковим органом під час дії мораторію нараховувалась пеня позивачу, що суперечить вимогам законодавства, а також встановлено те, що ГУ ДФС у м. Києві не зверталось до господарського суду міста Києва під час розгляду справ про банкрутство ПАТ "Київпорядкомплект" як кредитор та всупереч вимогам законодавства нараховував пеню за рахунок своєчасного надходження плати за землю в рахунок погашення попередніх боргів. Позивач звертає увагу суду на невиконання контролюючим органом судового рішення, яке набрало законної сили, щодо виключення з картки особового рахунку ПАТ "Київпорядкомплект" нараховану пеню за період з 02.01.2013 року. Тому, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №007438/26-15-12-00 від 02.02.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 березня 2020 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень по сплаті рентної плати за користування надрами ПАТ "Київопорядкомплект" за період 2 квартал 2015 року - 1 квартал 2017 року.
За результатами перевірки податковим органом складено акт №121/26-15-12-10/05503326 від 16.01.2018 року.
В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року - 1 квартал 2017 року та суми, визначеної контролюючим органом (податкове повідомлення-рішення (форма "Ш") №0012631210 від 18.07.2017року), подання яких передбачено пунктом 31.3 статті 31, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 та пункту 253.6 статті 253 Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форма "Ш" №007438/26-15-12-00 від 02.02.2018 року, яким за затримку на 619, 180, 108 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у сумі 259 298,10 грн, позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 51 859,62 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку адміністративного оскарження до Державної фіскальної служби України.
Рішенням Державної фіскальної служби України №14402/6/99-99-11-03-01-25 від 25.04.2018 року скаргу ПАТ "Київопорядкомплект" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протипраним та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У підпункті 9.1.6 пункту 9.1 статті 9 ПК України наведено перелік загальнодержавних податків та зборів, одним із яких з 01 січня 2015 року визначено рентну плату.
Відповідно до підпункту 14.1.217 пункту 14.1 статті 14 ПК України рентна плата - загальнодержавний податок, який справляється за користування надрами для видобування корисних копалин; за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; за користування радіочастотним ресурсом України; за спеціальне використання води; за спеціальне використання лісових ресурсів; за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Згідно з підпунктом 251.1 статті 251 ПК України рентна плата складається з: рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин; рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України; рентної плати за спеціальне використання води; рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів; рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України.
Пунктом 256.1 статті 256 ПК України визначено, що платниками рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи - підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.
Відповідно до пункту 256.2 статті 256 ПК України об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання лісових ресурсів є: деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування; деревина, заготовлена під час проведення заходів: щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей (у деревостанах віком понад 40 років - рубки догляду за лісом, вибіркові санітарні рубки, вибіркові лісовідновні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією, ландшафтні рубки і рубки переформування; незалежно від віку деревостанів - суцільні санітарні та суцільні лісовідновні рубки); з розчищення лісових ділянок, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо; другорядні лісові матеріали (заготівля живиці, пнів, лубу та кори, деревної зелені, деревних соків та інших другорядних лісових матеріалів, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); побічні лісові користування (заготівля сіна, випасання худоби, заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин, збирання лісової підстилки, заготівля очерету та інших побічних лісових користувань, передбачених нормативно-правовими актами з ведення лісового господарства); використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Згідно з пунктом 256.12 статті 256 ПК України порядок подання декларації, строки сплати, відповідальність платників рентної плати та контроль за її справлянням визначено статтями 257 і 258 цього Кодексу.
Пунктами 257.1, 257.2, 257.3, 257.5 статті 257 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.
Платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов'язань з рентної плати.
Платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II цього Кодексу граничного строку подання податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів - за місцезнаходженням лісової ділянки (підпункт 257.3.5).
Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.
Також відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Пунктами 57.1, 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Колегія суддів зазначає, що підставою для застосування штрафу, за висновком контролюючого органу, стало порушення позивачем термінів сплати (перерахування) самостійно узгодженої суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами за 2 квартал 2015 року - 1 квартал 2017 року та визначеної контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні (форма "Ш") №0012631210 від 18.07.2017 року суми, що підтверджується актом перевірки від 16.01.2018 року (а.с. 20-21).
З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2015 року позивачем подана податкова декларацію №9149326147 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за 2 квартал 2015 року (термін сплати 19.08.2015 року, сума податкового зобов'язання - 67 592,10 грн). Вказана декларація також подана платником у визначений законодавством термін і зазначена в ній сума вчасно сплачена в сумі 113 940,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №885 від 19.08.2015 року.
Крім того, 03.05.2017 року позивачем подано податкову декларацію №9079462284 з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за 1 квартал 2017 року (термін сплати 19.05.2017 року; сума податкового зобов'язання у розмірі 160 920,00 грн). Зазначена декларація була подана платником у строк, визначений податковим законодавством, а визначена в ній сума зобов'язань сплачена у відповідний строк в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №1235 від 17.05.2017 року на суму 160 920,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено своєчасність подання позивачем податкових декларацій та своєчасність сплати визначених у них грошових зобов'язань.
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, у розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві невірно зазначені номери та дати декларацій (а.с. 23).
Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт перевірки від 30.06.2017 року №1493/26151210 з якого слідує, що ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень по сплаті рентної плати за користування надрами ПАТ "Київопорядкомплект" за період з 01.10.2013 року по 31.03.2014 року.
В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем строків подання платіжних доручень по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за IV квартал 2013 - І квартал 2014 року, подання яких передбачено підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ та пункту 257.5 статті 257 розділу ІХ Податкового кодексу України.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форма "Ш" №001263/26-15-12-00 від 18.07.2017 року, яким за затримку на 1183 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення у сумі 153 930,00 грн до позивача застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 30 786,00 грн.
Відповідно до платіжних доручень: №2204 від 12.02.2014 року на суму 487820,25 грн з призначенням платежу - за користування надрами за 4 квартал 2013 року та №2642 від 19.05.2014 року на суму 193 050,00 грн з призначеннм платежу - за користування надрами за 1 квартал 2014 року, ПАТ "Київопорядкомплект" сплатило податкові зобов'язання по рентній платі за користування надрами для видобування корисних копалин місцевого значення за IV квартал 2013 - І квартал 2014 року у встановлений строк та в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підтверджено своєчасність сплати грошових зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, що, як встановлено судом першої інстанції, сплачені ПАТ "Київпорядкомплект" грошові кошти зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу по сплаті за користування надрами місцевого значення та по земельному податку, який виник до 02.01.2013 року.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2009 року було порушено провадження у справі №44/627-б за заявою ТОВ "Собі" до ВАТ "Київпорядкомплект" про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію). Провадження у зазначеній справі припинено згідно постанови Вищого господарського суду України від 09.11.2011 року.
Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року було порушено провадження у справі №5011-43/10957-2012 за заявою ПАТ "Київський річковий порт" до ВАТ "Київпорядкомплект" про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію). Провадження у зазначеній справі припинено згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.01.2013 року було порушено провадження у справі №5011-46/7-2013 за заявою ТОВ "Юридична компанія "Брати Гройсман і Козлєвіч", як компанії з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду "Нові технології" недиверсифікованого виду закритого типу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Арт-Капітал Менеджмент" до Відкритого акціонерного товариства "Київпорядкомплект" про визнання банкрутом, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію). Провадження у зазначеній справі припинено згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 року.
Крім того, у постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/10404/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, встановлено, що податковий орган не заявляв вимоги на погашення заборгованості по платі за користування надрами місцевого значення, яка станом на 14.08.2012 року згідно даних картки особового рахунку платника становила 467 058,55 грн по основному платежу та 37 250,33 грн по пені, а станом на 02.01.2013 року становила 492 915,46 грн по основному платежу та 23 218,01 грн по пені.
Водночас, даним судовим рішенням, на підставі даних карток особових рахунків платника по платі за користування надрами місцевого значення та по земельному податку у період з 02.01.2013 року по день звернення до суду, встановлено, що платник податків своєчасно та відповідно до задекларованих зобов'язань проводив перерахування грошових коштів на їх погашення.
Зі змісту постанови Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/10404/14 також вбачається, що контролюючим органом під час дії мораторію нараховувалася пеня позивачу, що в свою чергу суперечить вимогам законодавства та контролюючий орган не звертався до Господарського суду міста Києва під час розгляду справи про банкрутство, як кредитор, а всупереч вимогам законодавства нараховував пеню за рахунок своєчасно надходження плати за землю в рахунок погашення попередніх боргів.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2015 року у справі №826/18293/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві виключити з картки особового рахунку Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" (код ЄДРПОУ 05503326) заборгованість по платі за користування надрами місцевого значення та земельного податку по основному платежу, штрафним санкціям та залишку несплаченої пені станом на 02.01.2013 року, а також - виключити з картки особового рахунку Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" (код ЄДРПОУ 05503326) нараховану пеню за період з 02.01.2013 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суд під час розгляду адміністративної справи №826/18293/15 виходив з того, що контролюючий орган, всупереч вимогам законодавства, під час дії мораторію поточні платежі позивача перераховував в погашення раніше наявної заборгованості та нараховував пеню, як несвоєчасно сплачені податки.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також колегія суддів зазначає, що ПАТ "Київпорядкомплект" 30.12.2015 року надіслало до ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві лист та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2015 року для виконання.
Частинами другою, третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що невиконання податковим органом судового рішення у справі №826/18293/15, яке набрало законної сили, в частині виключення з картки особового рахунку Публічного акціонерного товариства "Київопорядкомплект" заборгованості з платі за користування надрами місцевого значення та земельного податку по основному платежу, штрафним санкціям та залишку несплаченої пені станом на 02.01.2013 року та нарахованої пені за період з 02.01.2013 року, внаслідок якого за позивачем продовжував обліковуватись борг, не може бути підставою для застосування до товариства штрафних санкцій відповідно до статті 126 Податкового кодексу України, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №007438/26-15-12-00 від 02.02.2018 року.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.