25 червня 2020 р.Справа № 480/4846/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника позивача Кисельова В.М.
представника відповідача Боброва В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 04.02.20 року по справі № 480/4846/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз"
до Управління Держпраці у Сумській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Топаз" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, у якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 19.11.2019 № СМ1833/1827/АВ/П/ПТ/ТД-ФС у розмірі 751 140 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що наведені в акті перевірки факти ніяким чином не підтверджені, а зроблені на їх підставі висновки є необґрунтованими і незаконними, у зв'язку з чим прийнята на їх підставі оскаржувана постанова про накладення штрафу є протиправною, ухваленою з порушенням вимог чинного законодавства та без з'ясування всіх необхідних обставин по справі.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПАЗ" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що з Акту інспекційного відвідування №СМ 1833/1827/АВ від 27.09.2019р., вбачається, що інспекційне відвідування було проведено на підставі Направлення №541/СМ1833 від 25.09.2019р., виданого на підставі Наказу Управління Держпраці у Сумській області №1552 від 24.09.2019р.
Позивач зазначає, що зі змісту Направлення та Наказу про проведення інспекційного відвідування, а також із змісту акту інспекційного відвідування, жодної передбаченої чинним законодавством України підстави для його проведення у них не вказано.
На думку позивача, з наведеної у Акті інспекційного відвідування інформації вбачається, що єдиною підставою для інспекційного відвідування начебто стала розміщена на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради інформація про позивача як про переможця тендеру на виконання робіт з реконструкції фасаду будівлі молодіжного центру «Романтика» по вул. Героїв Сумщини, 3, у м. Суми, у тому числі Довідка про наявність працівників відповідної кваліфікації та Договір про закупівлю робіт за державні кошти №61/19 від 30.07.2019р.
Вичерпний перелік підстав для проведення інспекційного відвідування наведений у п.5 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823.
Інспекційні відвідування з підстав, визначених абзацами четвертим, п'ятим, одинадцятим, чотирнадцятим підпункту 6 цього пункту, проводяться виключно з питань виявлення неоформления трудових відносин.
Позивач вважає, що жодної із наведених у п.5 Порядку №823 підстав для проведення позапланової перевірки не існує, але при розгляді справи це було повністю проігноровано Судом першої інстанції.
Позивач зазначає, що лише під час розгляду справи представником відповідача у судовому засіданні було заявлено про те, що дійсною підставою для проведення інспекційного відвідування начебто стало отримання 14.08.2019 р. відповідачем від Конотопської місцевої прокуратури листа від 08.08.2019 № 46р з інформацією про Заяву мешканки м. Конотоп ОСОБА_1 , яка в період з червня 2018р. по 26 березня 2019р. (майже 10-ть місяців) начебто працювала у ТОВ «Топаз» на посаді маляра-штукатура, а після звільнення з нею не було проведено повного розрахунку - не виплачено 2 400,00 грн. заробітної плати.
Позивач зазначає, що зазначена особа на підприємстві позивача ніколи не працювала, при цьому сам факт її існування ніяким чином не перевірений і не підтверджений.
Крім того, не зважаючи на вимогу суду першої інстанції, відповідач так і не надав до суду оригінали звернення гр. ОСОБА_1 до Конотопської місцевої прокуратури, листа прокуратури № 46p від 08.08.2019р., а також копій та оригіналу Журналу вхідної кореспонденції на підтвердження надходження даних документів на адресу Відповідача.
Проте, відповідач надав до суду лист №К-573/17-08/2019/765 про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 , яким підтвердив, що фактів перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з позивачем не встановлено, а отже ця інформація виявилась відверто неправдивою.
Не зважаючи на пряму законодавчу заборону на проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також на встановлення відповідальності осіб за подання таких заяв, позивач вважає, що суд першої інстанції вказані обставини не з'ясував і з невідомих підстав визнав проведення інспекційного відвідування законним.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання», однією з підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Позивач звертає увагу, що наявність згоди Держпраці України не зазначається ні в оскаржуваній постанові, ні в Наказі, ні в направленні на проведення перевірки, ні у Акті інспекційного відвідування. Також відповідач не надав ніяких підтверджень того, що саме за результатом розгляду звернення гр. ОСОБА_1 виникла необхідність у проведенні позапланової перевірки - про це не вказано в жодному документі.
Позивач посадових осіб відповідача до перевірки не допускав, а його уповноважені особи не були присутні на об'єкті, що підтверджується і самим відповідачем, який у відзиві на позовну заяву прямо заявляє про те, що позивач про проведення перевірки не повідомлявся, оскільки Управління Держпраці не було зобов'язано його про це повідомляти.
Позивач вважає, що у даних твердженнях та запереченнях відповідача відсутній логічний зв'язок і існує очевидна суперечливість, оскільки без повідомлення про проведення перевірки та виклику уповноважені особи позивача ніяким чином не мали можливості перевірити наявність необхідних документів та законність підстав для перевірки і не допустити посадових осіб відповідача до проведення у разі їх відсутності.
Позивач вважає, що судом першої інстанції проігноровано те, що в результаті протиправних дій посадових осіб відповідача позивач був позбавлений можливості до початку перевірки перевірити наявність і законність підстав для ЇЇ перевірки, а також позбавлений можливості реалізації своїх прав передбачених ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання».
На думку позивача, інспекційне відвідування було проведено у незаконний спосіб за умови відсутності будь-яких передбачених законом підстав, на підставі анонімного і неправдивого звернення, з грубим порушенням вимог ст.ст. З, 6, 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) суб'єктів господарювання», п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823, а отже результати незаконної перевірки також є незаконними.
Крім того, позивач зазначає, що чинним законодавством України прямо передбачено можливість виконання робіт не лише на підставі трудового договору, але і за цивільно-правовим договором.
Відповідачем подано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому серед іншого зазначено, що в наказі про проведення інспекційного відвідування позивача від 24.09.2019 № 1552 та направленні на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019 № 541/СМ 1833 зазначено про те, що інспекційне відвідування позивача проводиться на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, тобто за рішенням начальника Управління прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої зі звернення ОСОБА_1 .
Відповідач вважає, що інспекційне відвідування позивача проводилось на підставі підпункту 1 та підпункту 3 пункту Порядку № 823, про що зазначено в наказі про проведення інспекційного відвідування позивача від 24.09.2019 № 1552 та направленні на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019 № 541/СМ 1833.
На думку відповідача, Управління мало законні підстави для проведення інспекційного відвідування Позивача відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 823 та не порушило вимоги Закону України, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку № 823 при оформленні наказу та направлення.
Відповідач зазначає, що Інформація розміщена на сайті «Ргогогго публічні закупівлі» є загальнодоступною.
Управлінням раніше вже були проведені інспекційні відвідування декількох суб'єктів господарювання з питань дотримання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин, за результатами яких до суб'єктів господарювання були застосовані фінансові санкції згідно статті 265 КЗпП України за використання праці найманих працівників без укладення трудового договору.
Під час даних інспекційних відвідувань Управління також використовувало інформацію про тендерну закупівлю, розміщену на сайті «Ргогогго публічні закупівлі», та надані суб'єктами господарювання документи щодо участі в тендері.
Суб'єкти господарювання в судовому порядку оскаржували постанови Управління про накладення штрафу, в тому числі посилаючись на начебто відсутність у Управління прав використовувати інформацію про тендерні закупівлі.
Відповідач вважає, що Управління мало законні підстави для використання при проведенні інспекційного відвідування Позивача розміщену на сайті «Ргоzогго публічні закупівлі» інформацію та не порушило при цьому вимоги Порядку № 823.
Відповідач звертає увагу, що звернення ОСОБА_1 , перенаправлено Конотопською місцевою прокуратурою до Управління згідно вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції Управлінням було надано належним чином завірену копію звернення ОСОБА_1 від 07.08.2019, супровідного листа Конотопської місцевої прокуратури від 08.08.2019 № 46р (вх. № К-573/17-08/2019 від 14.08.2019), а також листа Управління про розгляд звернення від 27.09.2019 № К-573/17- 08/2019/765 (на підтвердження того, що дане звернення розглянуто Управлінням, додаткове пояснення від 21.12.2019).
На думку відповідача, твердження представника позивача про те, що вищезазначені документи не існують, а є фіктивними та були створені Управлінням вже під час розгляду справи в суді першої інстанції, є безпідставними та лише особистою думкою представника позивача, не підтвердженою жодними доказами.
Також, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 було внесено зміни до Порядку № 823, які набули чинності 31.12.2019, відповідно до яких пункт 1 Порядку № 823 доповнено частиною 2, згідно з якою заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п'ятої статті 2 Закону.
Тобто, з 31.12.2019 під час проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства нро працю на підставі звернення громадян Управління керується вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Проте, на момент проведення інспекційного відвідування Позивача Управління керувалось чинною на той момент редакцією Порядку № 823.
Відповідач вважає, що Управлінням не було порушено вимог Порядку № 823 щодо проведення інспекційного відвідування Позивача на підставі звернення громадянина.
На думку відповідача, звернення ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та відсутні підстави вважати дане звернення анонімним, а твердження представника позивача про те, що суд першої інстанції незважаючи на пряму законодавчу заборону на проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також на встановлення відповідальності осіб за подання таких заяв, з невідомих підстав визнав проведення інспекційного відвідування законним, є безпідставним та не підтверджується жодними доказами.
Відповідач звертає увагу, що позивач був ознайомлений з предметом перевірки, що підтверджується підписом директора підприємства на примірнику направлення на проведення інспекційного відвідування.
Також, позивачу було вручено вимогу про надання документів № СМ1833/1827/НД від 25.09.2019, що підтверджується підписом директора підприємства.
На виконання даної вимоги позивачем було надано копії документів, про що зазначено в акті інспекційного відвідування позивач. Отже, позивач допустив інспекторів Управління до проведення інспекційного і відвідування та не скористався передбаченим статтею 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» правом на не допуск інспекторів до перевірки, якщо вважав що Управління порушує порядок і проведення інспекційного відвідування.
Отже, на думку відповідача, на момент проведення інспекційного відвідування, прийняття рішення про накладення штрафу на позивача, розгляду справи в суді першої інстанції та прийняття судом рішення відсутнє підтвердження виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 певного об'єму робіт, передбаченого укладеним договором підряду, тобто відсутнє підтвердження існування саме цивільно-правових відносин, що свідчить про виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 процесу роботи.
Виконавець, який працює за цивільно- правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 89-95).
Конотопською місцевою прокуратурою 14.08.2019 відповідачу було надіслано листа від 08.08.2019 № 46р (а.с. 121) з інформацією про звернення ОСОБА_1 щодо можливого порушення вимог КЗпП України ТОВ "Топаз" (а.с.122).
Відповідно до п.п. 1, 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295), інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (п.п.3). Підставою для здійснення інспекційних відвідувань є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
На підставі отриманої з прокуратури інформації, та на підставі Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", ст. 259 Кодексу законів про працю України, Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295), начальником Управління Держпраці у Сумській області, начальником Управління Держпраці у Сумській області було видано 24.09.2019 наказ № 1552 про проведення інспекційного відвідування (а.с. 119) та відповідно до цього наказу було 25.09.2019 оформлено направлення № 541/СМ1833 на проведення інспекційного відвідування ТОВ "Топаз" (а.с. 120) щодо перевірки питань дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин ТОВ "Топаз" з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми, порядку та строки розрахунку при звільненні працівників.
В період з 25.09.2019 по 27.09.2019 головними державними інспекторами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було проведено таке інспекційне відвідування ТОВ "Топаз", за його наслідками 27.09.2019 складено акт № СМ 1833/1827/АВ (а.с. 125- 130), де зафіксовано порушення позивачем частини 1 і 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: використання найманої праця без належного оформлення 10 (десяти) осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а інших осіб, прізвища яких не були встановлені, але вказані у акті перевірки - " ОСОБА_11 ", "Сергій ОСОБА_12 ", " ОСОБА_13 ", " ОСОБА_11 , ОСОБА_14 ", які начебто виконували на об'єкті будівництва різні роботи; при прийнятті на роботу працівників ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до органів ДФС не було надано повідомлення про прийняття на роботу вищевказаних працівників, що є порушенням вимог Постанови КМУ № 413 від 17.06.2019, працівникам ТОВ "Топаз" ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , яких за їх заявами було звільнено 31.03.2019, виплату проведено не у день звільнення, а 15.04.2019, що є порушенням ч. 1 ст. 116 КЗпП України.
Примірник акта інспекційного відвідування було отримано директором ТОВ "Топаз", про що свідчить його підпис на примірнику Управління (а.с. 129 зв.б.) та зазначено: "Підписано із запереченнями".
Не погоджуючись з наведеними в акті висновками, ТОВ "Топаз" подало заперечення на акт інспекційного відвідування № 115 від 02.10.2019, в якому позивач наголошував на тому, що інспектори вийшли за межі предмету відвідування та дійшли хибних висновків на підставі договорів підряду, укладених товариством з фізичними особами (а.с. 145-146).
На вказане заперечення відповідачем було надано відповідь, що за результатами розгляду заперечення висновки акта залишені в силі (а.с. 147-148).
08.10.2019 відповідачем було внесено припис про усунення виявлених порушень № СМ1833/1827/АВ/П, яким ТОВ "Топаз" зобов'язано забезпечити виконання вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України, Постанови КМУ № 413 від 17.06.2019, частини 1 ст. 116 КЗпП України, встановлено строк виконання припису до 18.10.2019 (а.с. 35-37).
17.10.2019 на зазначений припис позивачем надано відповідь на припис про усунення виявлених порушень № 204 від 17.10.2019 (а.с. 38-39), в якому зазначено, що твердження інспекторів про допущення до роботи без укладення трудового договору 8 осіб не відповідає дійсності, всі необхідні документи, які свідчать про офіційне працевлаштування працівників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - за трудовими договорами, ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 - за цивільно-правовими договорами, які були надані для перевірки. Інші особи, що зазначені в акті, не є працівниками ТОВ "Топаз". Щодо несвоєчасного подання повідомлення про прийняття працівників на роботу - вказане порушення усунено 28.09.2019. Надано пояснення, що виплати коштів в кінцевий розрахунок були проведені не в день звільнення, у зв'язку з тим, що працівники самі вчасно не з'явилися на підприємство.
19.11.2019 за результатами розгляду справи заступником начальника Управління Держпраці у Сумській області винесено постанову № СМ1833/1827/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу у розмірі 751 140 грн (а.с. 45-48).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку правовідносини між ТОВ ТОВ "Топаз" та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мали всі ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, а не цивільний домовленостям на виконання певного виду і обсягу робіт з завчасно обумовленим строком та розміром оплати.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» поширюється на відносини пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно частини 4 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Статтею 7 вказаного Закону № 877-V встановлено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.
Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Така особливість визначена частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні затверджено «Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» (далі - Порядок №295).
Порядок №295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Згідно з п. 2 вказаного Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, зокрема, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, окрім іншого, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту. Підставами для здійснення інспекційних відвідувань серед іншого є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п. 8 Порядку № 295).
Зі змісту вказаних норм слідує, що керівник територіального органу Держпраці, у разі наявності інформації щодо можливого порушення стосовно працівника законодавства про працю має право прийняти рішення про проведення інспекційного відвідування для перевірки вказаних питань.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача стосовно того, що в направленні на проведення інспекційного відвідування, наказі про проведення інспекційного відвідування та акті інспекційного відвідування не вказано підстави для проведення інспекційного відвідування, та що такі підстави взагалі відсутні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 823 інспекційні відвідування проводяться з таких підстав:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових
відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4- 7 цього пункту.
З матеріалів справи, вбачається, що до Управління 14.08.2019 надійшло звернення ОСОБА_1 від 07.08.2019, в якому вона зазначає про те, що з нею не проведено розрахунок в день звільнення з роботи.
Так, в наказі про проведення інспекційного відвідування позивача від 24.09.2019 № 1552 та направленні на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019 № 541/СМ 1833 зазначено про те, що інспекційне відвідування позивача проводиться на підставі підпункту 1 пункту 5 Порядку № 823, тобто на підставі звернення працівника.
Відповідно до абзацу 6 пункту 13 Порядку № 823 інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв'язку з отриманням такої скарги.
Отже, з пояснень представника відповідача встановлено, що в направленні на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019 № 541/СМ 1833 не вказано про те, що інспекційне відвідування позивача проводиться на підставі звернення.
В наказі про проведення інспекційного відвідування позивача від 24.09.2019 № 1552 та направленні на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019 № 541/СМ 1833 зазначено про те, що інспекційне відвідування позивача проводиться на підставі підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, тобто за рішенням начальника Управління прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої зі звернення ОСОБА_1 № К-573/17-08/2019 від 14.08.2019 року про порушення законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин.
Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду 1 (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог: законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - і детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Колегія суддів зауважує, що в акті інспекційного відвідування законодавством не передбачено зазначення підстави для проведення інспекційного відвідування.
Отже, інспекційне відвідування позивача проводилось на підставі підпункту 1 та підпункту 3 пункту Порядку № 823, про що зазначено в наказі про проведення інспекційного відвідування позивача від 24.09.2019 № 1552 та направленні на проведення інспекційного відвідування від 25.09.2019 № 541/СМ 1833.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач мав законні підстави для проведення інспекційного відвідування позивача відповідно до вимог пункту 5 Порядку № 823 та не порушило вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку № 823 при оформленні наказу та направлення.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що з наведеної в акті інспекційного відвідування а інформації вбачається єдина підстава для інспекційного відвідування - розміщена на сайті Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради інформація про позивача як про переможця тендеру, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 823 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання об'єктом відвідування законодавства про працю.
Інформація розміщена на сайті «Ргогогго публічні закупівлі» є загальнодоступною.
Колегія суддів зазначає, що законодавство не містить заборони використання інформації з загальнодоступних джерел.
Крім того, відповідачем раніше вже були проведені інспекційні відвідування декількох суб'єктів господарювання з питань дотримання законодавства про працю в частині належного оформлення трудових відносин, за результатами яких до суб'єктів господарювання були застосовані фінансові санкції згідно статті 265 КЗпП України за використання праці найманих працівників без укладення трудового договору, які були предметом перегляду Верховного Суду.
Таким чином, відповідач мав законні підстави для використання при проведенні інспекційного відвідування Позивача розміщену на сайті «Ргогогго публічні закупівлі» інформацію та не порушило при цьому вимоги Порядку № 823.
Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно того, що зазначена в зверненні ОСОБА_1 інформація є неправдивою та не могла бути підставою для проведення інспекційного відвідування, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 7 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» у зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.
Так, у зверненні ОСОБА_1 зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, викладено суть порушеного питання, а також звернення підписано та зазначено дату.
Відповідно до частини 8 статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку звернення ОСОБА_1 оформлено відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про звернення громадян», зареєстровано Конотопською місцевою прокуратурою відповідно до вимог даного Закону із поміткою «З особистого прийому», тобто ОСОБА_1 звернулась з питанням до прокуратури та прийшла на особистий прийом керівника прокуратури.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 перенаправлено Конотопською місцевою прокуратурою до Управління згідно вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
З пояснень представника відповідача встановлено, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ним було надано належним чином завірену копію звернення ОСОБА_1 від 07.08.2019, супровідного листа Конотопської місцевої прокуратури від 08.08.2019 № 46р (вх. № К-573/17-08/2019 від 14.08.2019), а також листа Управління про розгляд звернення від 27.09.2019 № К-573/17- 08/2019/765.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача, що вищезазначені документи не існують, а є фіктивними та були створені відповідачем, вже під час розгляду справи в суді першої інстанції, є безпідставними.
Так, відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб територіального органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом.
Фізичні особи, які подали безпідставне звернення про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, несуть відповідальність, передбачену законом. Повторне проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) за тим самим фактом (фактами), що був (були) підставою для проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю), забороняється.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, в редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Порядок № 823 не визначав тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1132 було внесено зміни до Порядку № 823, які набули чинності 31.12.2019, відповідно до яких пункт 1 Порядку № 823 доповнено частиною 2, згідно з якою заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог частин четвертої і п'ятої статті 2 Закону.
Отже, з 31.12.2019 під час проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства про працю на підставі звернення громадян відповідач повинен керується вимогами Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Проте, на момент проведення інспекційного відвідування позивача Управління Держпраці у Сумській області керувалось чинною на той момент редакцією Порядку № 823.
Таким чином, відповідачем не було порушено вимог Порядку № 823 щодо проведення інспекційного відвідування позивача на підставі звернення громадянина.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку звернення ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про звернення громадян» та відсутні підстави вважати дане зверненню анонімним.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача стосовно того, що відповідачем проведено інспекційне відвідування його підприємства, незважаючи на пряму законодавчу заборону на проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, є безпідставними.
Статтею 265 КЗпП України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до вимог пунктів 2, 3 вказаного Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття наказу про проведення інспекційного відвідування ТОВ "Топаз" стало звернення ОСОБА_1 до органів прокуратури, яке було направлено до відповідача, щодо порушення стосовно неї вимог КЗпП України ТОВ "Топаз". Вказані обставини суд визнає такими, що давали право відповідачу проводити перевірку ТОВ "Топаз" з питань дотримання трудового законодавства.
За змістом акта інспекційного відвідування від 27.09.2019 № СМ1833/1827/АВ позивач вчинив порушення трудового законодавства, а саме: допуск осіб до роботи без оформлення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
Взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом частини 2 статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У відповідності до частини 1статті 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
При цьому, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз" укладені договори підряду з наступними працівниками:
- ОСОБА_3 від 02.09.2019 (а.с. 51), у договорі міститься інформація про виконання роботи відповідно до додатку № 1 цього договору, а саме: прибирання території від сміття, прибирання поверхів та сходів, подача матеріалів на робочі місця, приготування розчинів (а.с. 52). Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Строк дії договору з 02.09.2019 по 31.12.2019;
- ОСОБА_2 від 02.09.2019 (а.с. 49), у договорі міститься інформація про виконання роботи відповідно до додатку № 1 цього договору, а саме: прибирання території від сміття, прибирання поверхів та сходів, подача матеріалів на робочі місця, приготування розчинів (а.с. 50). Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Строк дії договору з 02.09.2019 по 31.12.2019;
- ОСОБА_10 від 23.09.2019 (а.с. 53-54), у договорі міститься інформація про виконання роботи відповідно до додатку № 1 цього договору, а саме: прибирання території від сміття, прибирання поверхів та сходів, подача матеріалів на робочі місця, приготування розчинів (а.с. 55). Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Строк дії договору з 23.09.2019 по 31.12.2019;
- ОСОБА_19 від 20.09.2019 (а.с. 58), у договорі міститься інформація про виконання роботи відповідно до додатку № 1 цього договору, а саме: прибирання території приготування розчинів, завантаження - розвантаження будівельних матеріалів (а.с. 59). Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Строк дії договору з 20.09.2019 по 31.12.2019;
- ОСОБА_7 від 01.09.2019 (а.с. 63), у договорі міститься інформація про виконання роботи відповідно до додатку № 1 цього договору, а саме: прибирання поверхів та сходів (а.с. 64). Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Строк дії договору з 01.09.2019 по 30.09.2019;
- ОСОБА_8 від 01.09.2019 (а.с. 67), у договорі міститься інформація про виконання роботи відповідно до додатку № 1 цього договору, а саме: прибирання поверхів та сходів (а.с. 68). Підрядник виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, яка не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку. Строк дії договору з 01.09.2019 по 30.09.2019
Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що наведене свідчить про триваючий характер відносин.
Крім того, договори підряду з фізичними особами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) укладені на календарний місяць, без визначення конкретного обсягу робіт та їх вартості.
В судовому засіданні суду першої інстанції, свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надали пояснення, з яких вбачається, що вони працювали за визначеним графіком, щодня отримували конкретні завдання на виконання різних видів та обсягів робіт від виконроба, контроль за виконанням роботи здійснює начальник будівельної дільниці ТОВ "Топаз" Тітарєв Ю.О. Також, свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_8 ОСОБА_7 , ОСОБА_3 пояснили, що за свою роботу щомісячно отримували по 5-6 тисяч грн.
Допитаний в якості свідка в суді першої інстанції ОСОБА_15 , начальник будівельної дільниці, який пояснив, що дійсно він в залежності від необхідності планував які роботи і в якій послідовності належить виконувати на об'єкті "Романтика" і ставив завдання виконробу, який організовував виконання дорученого.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності.
За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Згідно законодавства, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Тобто, предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
Даний висновок узгоджкється з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17.
Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини між ТОВ ТОВ "Топаз" та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 мали всі ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, а не цивільний домовленостям на виконання певного виду і обсягу робіт з завчасно обумовленим строком та розміром оплати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.1 ст.10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожному гарантовано право на свободу вираження поглядів та одержання інформації.
Зокрема, у рішенні Європейського Суду у справі "Леандер проти Швеції" від 26 березня 1987 року, серія А, № 116, § 74) зазначено, що свобода отримувати інформацію, про яку йдеться в пункті 2 статті 10 Конвенції, стосується передусім доступу до загальних джерел інформації і її основним призначенням є заборонити державі встановлювати будь-якій особі обмеження одержувати інформацію, яку інші особи бажають або можуть бажати повідомити цій особі.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз" є необгрунтованими, отже задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 480/4846/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз" залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 480/4846/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 02.07.2020 року