Головуючий І інстанції: Волошин Д.А.
22 червня 2020 р.Справа № 520/886/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Рєзнікової С.С. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання - Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
22.01.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправними дії відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган), які полягають у виплаті лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.1019 року;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року (далі Постанова № 649).
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що вважає дії відповідача щодо виплати йому лише 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року та лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.1019 року, є протиправними, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) суперечить меті та спрямованості Закону України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ в редакції, що була чинною на час винесення спірних правовідносин), погіршує його становище в частині виплати належної йому пенсії, оскільки він мав «законні сподівання» на отримання пенсії у збільшеному розмірі, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Так, його право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом № 2262-ХІІ, отже підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, оскільки він отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови № 103 було передбачено Законом № 2262-ХІІ. Отже, на думку позивача, Постанова № 103 не може розповсюджувати свою дію на ті правовідносини, які виникли до набрання нею законної сили.
У відзиві на адміністративний позов відповідач, не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначив, що з 01.01.2018 року пенсію позивача перераховано відповідно ч. 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ та Постанови № 103, положення якої на час вчинення спірних дій були чинними та підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Також вказував, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не нараховані та не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України від 19.10.2000 року 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Відповідні права позивача можна буде вважати порушеними лише у разі, якщо компенсація не буде йому виплачена у тому ж місяці, що і заборгованість.
Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, відповідач зазначив, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду те сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити пенсію без урахування Постанови № 649 нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України. 22.08.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, для реалізації вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» з урахуванням того, що виконання таких рішень суду здійснюється виключно за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені частково.
Так, судовим рішенням визнані протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області які полягають у виплаті ОСОБА_1 лише 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року.
ГУ ПФУ в Харківській області зобов'язано виплатити ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 05.03.2019 року, із врахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судове рішення вмотивовано тим, що на момент перерахунку пенсійним органом пенсії позивача з 01.01.2018 року Постанова № 103 була чинною та не скасованою, відтак, дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо проведення перерахунку пенсії за рахунок виплати 50 % та 75% суми підвищення пенсії з 01.01.2018 року до 05.03.2019 року не можуть вважатися протиправними, оскільки такий перерахунок за вказаний період проведено на виконання Постанови № 103, чинної до 05.03.2019 року.
Стосовно вимоги позивача здійснити виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, суд зазначив, що перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.
Щодо вимоги в частині зобов'язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, суд вказав, що матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх виплат за перерахованою пенсією.
Стосовно вимог позивача зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування Постанови № 649 від 22.08.2018 року, суд зазначив, що така позовна вимога є передчасною та не підлягає задоволенню, а право позивача щодо її отримання може буде порушеним після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у зразковій справі № 676/1557/16-ц, згідно якої обов'язки нараховувати, перераховувати та виплачувати пенсію відповідач має відповідно до пенсійного законодавства. З рішення суду ці обов'язки не виникають. Визнання судом неправомірними дій відповідача з відмови у проведенні перерахунку позивачу пенсії та зобов'язання відповідача провести такий перерахунок підтверджують факт неналежного виконання зазначених обов'язків у минулому. Отже, немає жодних підстави вважати, що до дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням (яким було скасовано відповідні пункти Постанови № 103) відповідач діє правомірно та не допускає прострочення виконання зобов'язання.
Також вказує, що Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року у справі № 826/3858/18, вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2562-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Крім того, зазначає, що право на виплату пенсії у визначених під час перерахунку з 01.01.2018 року розмірах виникло до прийняття Постанови № 649, а відтак, з урахуванням принципу неможливості зворотної дії у часі нормативно-правового акту, зазначена постанова до спірних правовідносин не може бути застосована.
У наданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що як територіальний орган центрального органу виконавчої влади, у своїй діяльності повинен керуватись обов'язковими до виконання постановами Кабінету Міністрів України, який за своїм конституційним статусом є вищим органом у системі органів виконавчої влади, при цьому ГУ ПФУ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно-правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку. Пункти 1, 2 Постанови № 103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії позивачу, були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, а відтак, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню. У даному ж випадку, станом на час виникнення спірних правовідносин пункти 1, 2 Постанови №103 були чинними та підлягали застосуванню ГУ ПФУ. Такі висновки відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2020 року у зразковій справі №240/6263/18 та постанові від 11.03.2020 року у зразковій справі № 160/3586/19, а також правовим висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, що викладені у постанові від 16.10.2019 року у справі за № 2040/6740/18.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає ч, , з наступних підстав.
Судом установлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену в порядку та умовах, визначених Законом № 2262-ХІІ.
Статтею 63 Закону № 2262-XII унормовано, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою збільшені розміри грошового забезпечення означених осіб.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктами 1, 2 якою визначено:
Перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.08.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»
Виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 року у таких розмірах:
з 01.01.2018 року - 50 відсотків;
з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року - 75 відсотків;
з 01.01.2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Листом за № 6194/02-23 від 26.02.2018 року, скерованим на адресу Головних управлінь ПФУ та державних органів, Пенсійний фонд України повідомив останніх про те, що Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 року № 103. А також, про те, що згідно повідомлення Міністерства соціальної політики України від 26.02.2018 року № 3590/0/2-18/21 зазначена постанова є підставою для проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Також, в листі зазначено, що на виконання п. 2 Порядку № 45 до 03.03.2018 року належить забезпечити подання уповноваженим структурним підрозділам силових міністерств та відомств (крім осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції) та поліцейських) списків осіб зазначеної категорії, яким необхідно провести перерахунок пенсії (а.с. 63-64).
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року, що набрало законної сили 05.03.2019 року, у справі № 826/3858/18 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови КМУ № 103.
Після виконання алгоритму дій, передбачених Порядком № 45, та надходження до пенсійного органу довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 для перерахунку пенсії, відповідачем у 2018 році (з 01.01.2018 року) проведений перерахунок пенсії позивача, виплата якої здійснювалася відповідно до положень Постанови № 103.
З 01.01.2020 року виплата пенсійним органом пенсій здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян».
Означеним урядовим актом установлено, що з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 року (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 01.01.2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 01.03.2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2020 року у справі № 640/559/20, яке на час апеляційного розгляду справи не набрало законної сили, підпункт 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» визнаний протиправним та нечинним.
10.01.2020 року представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області із адвокатським запитом, у якому просив перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою та нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії з 01.01.2018 року згідно з постановою КМУ № 159 від 21.02.2001 року без урахування постанови КМУ № 649 від 22.08.2018 року (а.с. 5).
Листом від 13.01.2020 року № 827/02.2-20 ГУ ПФУ в Харківській області повідомило, що на виконання Постанови № 103 з 01.01.2018 року позивачу проведено перерахунок пенсії. Виплата перерахованих підвищених пенсій відповідно до пункту 2 постанови №103 проводилась з 01.01.2018 року у таких розмірах: з 01.01.2018 року - 50 %; з 01.01.2019 року - 75%. На виконання постанови КМУ «Про деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 року № 1088, з 01.01.2020 року виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», до 01.03.2018 року та перерахованих з 01.01.2018 року, здійснюється з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. У зв'язку з чим виплата пенсії проводиться у встановлених на цей час розмірах (а.с. 6).
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій пенсійного органу по виплаті йому з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року лише 50 відсотків суми підвищення пенсії, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Відповідно до п. 2 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 27.02.2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.
Пунктами 1 та 2 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280, установлено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (п. 1).
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п. 2).
Частиною 1 ст. 117 Конституції України унормовано, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Таким чином, з набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, тобто з 05.03.2019 року, позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, після проведення пенсійним органом з 01.01.2018 року її перерахунку.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 року у справі № 160/3586/19, яке залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 року.
Колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов'язання пенсійного органу з 01.01.2018 року перерахувати його пенсію з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, оскільки матеріали справи посвідчують ту обставину, що з надходженням у 2018 році довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії пенсійним органом означений перерахунок був проведений. Доказів зворотного судам першої та апеляційної інстанцій позивач не надав.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату заборгованості по пенсії, що виникла за період з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року, у зв'язку з виплатою у 2018 році лише 50 відсотків підвищення пенсії та у 2019 році - лише 75 відсотків підвищення пенсії.
Так, звертаючись до суду з вимогою зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати йому пенсію з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 року однією сумою, позивач ОСОБА_1 фактично просить суд зобов'язати пенсійний орган здійснити йому виплату заборгованості по пенсії, що виникла за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, у зв'язку з виплатою відповідачем у 2018 році лише 50 відсотків підвищення пенсії та у 2019 році - лише 75 відсотків підвищення пенсії, без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Юридичний факт наявності означеної заборгованості за вказаний період ГУ ПФ в Харківській області не спростовується. В межах справи, що розглядається, відсутній спір між її учасниками стосовно розміру такої заборгованості. Позивачем та відповідачем не спростовується і та обставина, що з 01.01.2020 року виплата пенсійним органом пенсії позивача здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», тобто у 100 відсотковому розмірі пенсії, перерахунок якої проведений у 2018 році.
За наведених обставин, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити виплату заборгованості по пенсії, що виникла за період з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року, у зв'язку з виплатою у 2018 році лише 50 відсотків підвищення пенсії та у 2019 році - лише 75 відсотків підвищення пенсії.
Частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів скасовує судове рішення в означеній частині та приймає нове судове рішення про задоволення цих вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 фактично про зобов'язання пенсійного органу виплатити йому суму заборгованості по пенсії, що виникла внаслідок виплати у 2018 році 50 відсотків суми підвищення пенсії, а у 2019 році - 75 відсотків суми підвищення пенсії, однією сумою.
Обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Пунктом п. ч. 6 ст. 246 КАС України визначено, що у разі необхідності у резолютивній частині вказується про порядок і строк виконання судового рішення.
Погоджуючись з висновком суду про відсутність підстав для задоволення означеної вимоги адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для встановлення порядку виконання судового рішення в спосіб, що вимагається позивачем, оскільки така вимога заявлена передчасно, тому що стосується встановлення порядку виконання судового рішення, яке не тільки не набрало законної сили, а і взагалі не прийнято судом.
Учасниками справи не спростовується та обставина, що в результаті проведеного ГУ ПФУ в Харківській області перерахунку пенсії ОСОБА_1 , та внаслідок невиплати пенсійним органом щомісячно у 100 відсотковому розмірі сум перерахованої пенсії, за останнім обліковується певна сума заборгованості, яка на час звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом позивачу не виплачена.
У разі порушення встановлених строків виплати грошових доходів населення (заробітна плата, пенсії, стипендії, соціальні виплати) підприємства, установи і організації всіх форм власності мають здійснювати компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою.
Компенсація провадиться відповідно до Закону 2050-III та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), і приросту індексу споживчих цін відсотках для визначення суми компенсації.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.
Згідно із ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії (заборгованості) має бути вчинено пенсійним органом у тому місяці, у якому буде здійснена виплата цієї заборгованості.
Отже, вимоги позивача ОСОБА_1 стосовно зобов'язання пенсійного органу здійснити нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу заявлені передчасно, оскільки не відбулась виплата суми боргу і, відповідно, відсутній факт порушення права на отримання означеної компенсації. Жодних доказів того, що відповідач у майбутньому ухилитися від виконання свого обов'язку судам першої та апеляційної інстанцій позивач не надані.
Оскільки ряд обставин, що зазначені в постанові вище, залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, керуючись ст. 317 КАС України, частково задовольняє вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також змінює судове рішення в частині, якою судом відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , з підстав та мотивів його прийняття.
За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повність або частково і ухвалити нове судове у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України підстави для проведення розподілу судових витрат по справі відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року скасувати в частині, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату заборгованості по пенсії, що виникла за період з 01.01.2018 року по 05.03.2019 року, у зв'язку з виплатою у 2018 році лише 50 відсотків підвищення пенсії та у 2019 році - лише 75 відсотків підвищення пенсії.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову змінити з підстав та мотивів його прийняття.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Я.М. Макаренко
Постанова у повному обсязі складена і підписана 02 липня 2020 року.