02 липня 2020 р. Справа № 520/12985/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Сіренко О.І. , Кононенко З.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Мінаєва К.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.01.20 року по справі № 520/12985/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо встановлення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 34 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок його пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 34 року у відповідності до ст. 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004, ст. 51, 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262- ХІІ, Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07.08.1991, Закону України (№2050-ІІІ) «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою КМУ №159, починаючи з 01.01.2016 року, та сплати її одноразово однією сумою з урахуванням вже виплаченої пенсії;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати судом в установлений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили та зобов'язати надати звіт про виконання рішення суду, так як Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області систематично не виконує судових рішень за аналогічними справами, у зв'язку з чим слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Харківській області відкрито кримінальне провадження №120/8220000000688, за яким у теперішній час здійснюється досудове розслідуваня.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року частково задоволено позов.
Визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо встановлення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 34 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 34 року у відповідності до ст. 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004, ст. 51, 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262- ХІІ, Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07.08.1991, починаючи з 01.01.2016 року, та сплати її одноразово однією сумою з урахуванням вже виплаченої пенсії.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов.,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення в зазначеній частині норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 308, 311 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09.04.1992 року. Позивач є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України з 21.11.2005 року (а.с.10). Згідно висновку про призначення позивачу пенсії за вислугу років від 29.11.2005 року встановлено основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення в сумі 6276,76 грн. (а.с. 16).
Відповідно перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року розмір пенсії складає:
- посадовий оклад 3600,00 грн.
- оклад за військове звання 2400,00 грн.
- процентна надбавка за вислугу років 50% 3000,00 грн.
- робота з таємн. виробами, носіями, док. 15% 15% 540,00 грн.
- премія 12,29% 1172,47 грн.
- всього 10712,47 грн.
- основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення (вислуга років 34) у розмірі: 7498,73 грн. (а.с. 20).
Позивач, не погодившись з діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо встановлення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 34 роки та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 34 року у відповідності до ст. 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004, ст. 51, 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262- ХІІ, Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07.08.1991, починаючи з 01.01.2016 року, та сплати її одноразово однією сумою з урахуванням вже виплаченої пенсії, суд першої інстанції виходив з неправомірності таких дій пенсійного органу та необхідності захистити права позивача належним чином.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Щодо доводів апеляційної скарги про правомірне встановлення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення колегія суддів зазначає наступне.
29.12.2015 набрав чинності Закон України від 23.12.2015 № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей" (далі - Закон № 900-VIII).
Цим Законом були внесені зміни до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: "Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських".
Згідно з ч.3 ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні (пункт "б" статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Колегією суддів встановлено, що під час призначення позивачу пенсії у 2005 році, пенсія була призначена, виходячи із урахування повних 34 років вислуги, що зумовило призначення пенсії в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується висновком про призначення пенсії.
Пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону.
На момент перерахунку розмір пенсії позивача обчислювався з 90% грошового забезпечення, а з 01.01.2016 відповідачем перераховано пенсію позивачу, однак, розмір перерахованої пенсії визначено з 70 відсотків грошового забезпечення.
Колегія суддів зазначає, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Згідно з п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що приписами частини першої статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ в частині того, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності зазначеною редакцією Закону №2262-ХІІ. Таким чином, відповідачем не доведено правомірність підстав зменшення розміру пенсії позивача до 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку про те, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві, у зв'язку з чим відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії позивачу протиправно було зменшено розмір пенсії з 90% на 70% грошового забезпечення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 10 грудня 2013 року №21-420а13 та №21-348а13, від 17 грудня 2013 року №21-445а13, та Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 №175/1665/17 та від 24.04.2018 №686/12623/17.
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо встановлення пенсії в розмірі 70% грошового забезпечення за вислугу 34 роки та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 34 року у відповідності до ст. 13 Закону України (2262), яка діяла на 02.02.2004, ст. 51, 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262- ХІІ, починаючи з 01.01.2016 року, та сплати її одноразово однією сумою з урахуванням вже виплаченої пенсії.
Щодо вимог апеляційної скарги про скасування рішення в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового забезпечення за вислугу 34 року у відповідності до Закону України (1283-ХІІ) «Про індексацію грошових доходів населення» від 07.08.1991 починаючи з 01.01.2016, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.
Стаття 3 даного Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Згідно ч. 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Як передбачено ч.4 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Індексація виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших видів соціальної допомоги проводиться відповідно за рахунок фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно п. 5. Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, наявні правові підстави вважати, що недоотримане з 01.01.2016 грошове забезпечення підлягає індексації.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.
Доводи апеляційної скарги відповідача, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Отже, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 по справі № 520/12985/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.І. Сіренко З.О. Кононенко