ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 липня 2020 року м. Київ № 640/25121/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32) про визнання протиправними дій та визнання протиправними та скасування постанов.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 адміністративний позов задоволено повністю.
25.06.2020 до суду надійшла заява представника позивача, в якому зазначається, що не було ухвалено рішення суду щодо позовних вимог, якими доповнено позовну заяву відповідно до заяви від 21.12.2019
Пункт 1 частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відповідно до частини третьої цієї статті суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Так, заявою від 21.12.2019 позивач доповнив позовні вимоги наступними:
- визнати постанову про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 у виконавчому провадженні № 50743157 протиправною з 28.11.2019 та скасувати її з 28.11.2019 (або визнати постанову про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 у виконавчому провадженні № 50743157 протиправною з 28.11.2019 та такою, що не підлягає виконанню з 28.11.2019,
- визнати протиправними дії відповідача щодо надмірного стягнення виконавчого збору у сумі 38179,91 гривень, яка перевищує 10% від фактично стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні № 50743157.
Зазначені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що виконавцем в ході здійснено виконавчого провадження було стягнуто кошти у розмірі 995 179,86 гривень, з яких виконавчого збору перераховано 137635,30 гривень та витрат виконавчого провадження 625,98 гривень.
Разом з тим, сума виконавчого збору перевищує 10% від фактично стягнутої з боржника суми.
Крім того, позивач вважає, протиправною з 28.11.2019 постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки з моменту закінчення виконавчого провадження відсутні підстави для подальшого стягнення з боржника коштів у вигляді виконавчого збору
Суд звертає увагу, що обставини справи та нормативне обґрунтування викладені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 у цій справі.
Згідно із частиною третьою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю.
Тобто, постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем при відкритті відповідного виконавчого провадження.
З системного аналізу норм Закону № 606-XIV та положень Закону № 1404-VІІІ слідує, що виконавець виділяє в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору у разі, якщо сума виконавчого збору не була стягнута повністю під час основного виконавчого провадження та за умови, що у такому виконавчому провадженні відбулось фактичне стягнення коштів.
У цьому випадку, постанова про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 була прийнята під час відкриття виконавчого провадження № 50743157, а отже прийнята законно та відповідно до вимог чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства.
Разом з тим, рішенням суду від 24.06.2020 у даній справі визнано протиправними дії та рішення відповідача щодо виділення в окреме провадження спірної постанови.
Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що постанова про стягнення виконавчого збору від 05.05.2016 у виконавчому провадженні № 50743157 є протиправною, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги стосовно стягнення суми виконавчого збору у більшому розмірі, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11.12.2019 № 19241/9 в ході здійснення виконавчого провадження № 50743157 з боржника ОСОБА_1 було стягнуто кошти у розмірі 995179,86 гривень, з яких виконавчого збору перераховано 137 635,30 гривень та витрат виконавчого провадження 625,98 гривень.
Тобто, відповідно до положень як Закону № 606-XIV, так і Закону № 1404-VІІІ сума виконавчого збору становить 10 відсотків від 995179,86 гривень, а саме 99517,99 гривень, тоді як з позивача було стягнуто виконавчий збір 137635,30 гривень, що перевищує необхідну суму на 38179,91 гривень.
Таким чином, дії відповідача щодо надмірного стягнення виконавчого збору є протиправними, а отже позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Визнати протиправними дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо надмірного стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 38179,91 гривень, яка перевищує 10 відсотків від фактично стягнутої з боржника суми у виконавчому провадженні № 50743157.
2. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому статтями 295-297 та пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов