ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ № 640/19021/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області
провизнання протиправним та скасування наказу від 11 липня 2019 року № 1460 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )",
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 11 липня 2019 року № 1460 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )".
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ від 11 липня 2019 року № 1460 позивачем було отримано лише 09 вересня 2019 року, що в свою чергу свідчить про порушення відповідачем приписів статті 79 ПК України щодо порядку проведення документальної невиїзної перевірки.
Оскільки, як зазначає позивач, фактичне проведення перевірки було здійснено за відсутності обізнаності його про існування такого наказу та його несвоєчасне вручення свідчить про протиправність дій податкового органу щодо проведення зазначеної перевірки без законних на те підстав, що позбавило права позивача бути присутнім під час проведення перевірки, права подавати заяви, пояснення та заперечення тощо.
Також позивач звертає увагу, що запит контролюючого органу про надання інформації від 12.06.2019 pоку №14478/С/10-36-13-03 оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в ньому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), через, що платник податку звільняється від обов'язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано.
А тому, на думку позивача, такий запит не може розцінюватися як підстава для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідно до п.п. 78.1.1, 78.1.2 та 78.1.13 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, або заяву про визнання позову.
31.10.2019 року представником ГУ ДФС у Київській області надано до суду відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
Відзив обґрунтовано тим, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 від 11.07.2019р. №1460 та повідомлення про проведення перевірки від 11.07.2019р. №357/10-36-03-03 було направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.07.2019 року, в той час, як перевірка позивача проводилась з 19.07.2019р. по 25.07.2019р.
Поряд з цим, представник податкового органу звертає увагу, що неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки надісланим контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку встановленого податковим законодавством щодо своєчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.
Також відповідач звертає увагу, що з метою отримання інформації та її документального підтвердження щодо отримання доходу від продажу об'єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат фізичній особі - платнику податків ОСОБА_1 направлено письмовий запит від 12.06.2019 №14478/С/10-36-13-03. Вказаним запитом позивачу повідомлялось у повідомленні від 11.07.2019 №357/10-36-13-03 про необхідність відповідно до п.85.2, ст. 85 ПКУ забезпечити надання всіх необхідних документів, зокрема: фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків і зборів, обчисленням і сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Втім, у відповідь на вищезазначений запит, ОСОБА_1 будь-які документи, щодо отримання доходу від продажу об'єктів нерухомого майна та понесених для його отримання витрат до ГУ ДФС у Київській області не надано.
А тому, на думку представника відповідача, ГУ ДФС у Київській області винесено Наказ №1460 від 11.07.2019 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки - Суханова Богдана Валерійовича правомірно, з дотриманням норм чинного законодавства, у зв'язку з цим правових підстав для його скасування немає.
18 листопада 2019 року позивачем подано відповідь на відзив, а 11.12.2019 року - відповідачем заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву які вцілому відповідали змісту позовних вимог та відзиву на позовну заяву.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
11 липня 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області на підставі п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.2, п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами прийнято наказ № 1460 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )", згідно якого вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.07.2019 року тривалістю 5 робочих днів.
Зокрема, наказано перевірку провести за період діяльності з 01.01.2015 по 31.12.2018 з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних податків і зборів при отриманні доходу від здійснення діяльності, пов'язаної з будівництвом та продажем об'єктів нерухомого майна.
Незгода позивача із зазначеним наказом, зумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог вказаного Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України).
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
За вимогами п. 79.2 ст. 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Пункт 78.1 ст. 78 ПК України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.
Так, підпунктом 78.1.1, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено підстави для здійснення документальної позапланової перевірки, зокрема отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
З аналізу вище викладеного вбачається, що виявлені податковим органом факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями платником податків та документальними підтвердженнями на письмовий запит контролюючого органу.
За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Таким чином, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.
Як встановлено матеріалами справи, позивачу до прийняття оскаржуваного наказу, було надіслано письмовий запит від 12.06.2019 №14478/С/10-36-13-03 «Про надання інформації та її документального підтвердження», в якому від ОСОБА_1 вимагалося надати:
- інформацію та засвідчені підписом копії документів щодо загальної кількості збудованих квартир/нежитлових приміщень (в яких він являється замовником будівництва) та введених в експлуатацію за період з 01.01.2015 по 31.12.2018;
- інформацію щодо кількості квартир/нежитлових приміщень, які продані шляхом укладання нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу за період з 01.01.2015 по 31.12.2018;
- копії нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу квартир/нежитлових приміщень за період 01.01.2015 по 31.12.2018;
- копії договорів купівлі-продажу квартир/нежитлових приміщень або майнових прав укладених між Вами та покупцями (інвесторами) за період 01.01.2015 по 31.12.2018;
- копії декларацій про початок та завершення будівництва за період 01.01.2015 по 31.12.2018;
- інформацію щодо мети здійснення операцій, пов'язаних з будівництвом та реалізацією нерухомого майна;
- інформацію щодо відділів продажу нерухомого майна, офіційних веб-сайтів в мережі Інтернет, через які здійснювалось рекламування об'єктів нерухомості;
- інформацію щодо розрахунку вартості реалізованих вами об'єктів;
- інформацію та її документальне підтвердження щодо понесених витрат на будівництво та реалізацію об'єктів нерухомого майна, замовником будівництва яких Ви являєтесь;
- інші наявні документи, які не увійшли до переліку, але стосуються здійснення діяльності з будівництва та продажу об'єктів нерухомого майна.
Зокрема, судом встановлено, що підставою для витребування від позивача вказаної вище інформації стала наявна в податкового органу інформація щодо здійснення позивачем діяльності, що містить ознаки підприємницької (господарської), а саме отримання ним доходу від продажу (обміну) нерухомого майна за період з 01.01.2015 по 31.12.2018, зокрема індивідуальних житлових будинків, житлових будинків в с. Мархалівка, Васильківського району та с. Гатне, Києво-Святошинського району, Київської області, замовником будівництва яких згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, інформаційних баз ГУ ДФС у Київській області, а також інформації отриманої від Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області виступав позивач.
У той же час, позивачем було відмовлено у наданні вказаної інформації, з підстав невідповідності запиту податкового органу вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.
Надаючи оцінку доводам позивача щодо невідповідності запиту податкового органу вимогам п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.
Пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
5-1) виявлено недостовірність даних, що містяться у звіті про підзвітні рахунки, поданому фінансовим агентом;
5-2) отримано повідомлення від компетентного органу іноземної держави, з якою Україною укладено міжнародний договір, що містить положення про обмін інформацією для податкових цілей, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або укладених на їх підставі міжвідомчих договорів, про виявлення таким органом помилок, неповних або недостовірних даних, наданих фінансовим агентом щодо підзвітного рахунка особи, яка є резидентом відповідної іноземної держави, або про невиконання фінансовим агентом зобов'язань, передбачених таким міжнародним договором;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків.
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Інформація на запит контролюючого органу надається Національним банком України, іншими банками безоплатно у порядку і обсягах, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, у відповідності до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1245 затверджено Порядок періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом (далі - Порядок №1245), який визначає процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб'єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації.
Згідно з п.п. 9, 12, 14 та 16 Порядку №1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
Письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
У разі, коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.
Також, згідно з п. 10 Порядку № 1245, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що за наявності передбачених Податковим кодексом України підстав податковий орган має право направити платнику податків письмовий запит про надання інформації, у якому повинно бути зазначено посилання на норми закону, згідно з якими податковий орган має право на отримання такої інформації, підстави для направлення запиту, опис інформації, що запитується, та перелік документів, що її підтверджують.
Дослідивши зміст запиту від 12.06.2019 року №14478/С/10-36-13-03 «Про надання інформації та її документального підтвердження», судом з'ясовано, що у ньому міститься посилання на норми закону, зокрема пп.20.1.2 п.20.1 ст. 20 п.73.3 ст. 73, пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до яких відповідач має право на отримання інформації від позивача, перелік первинних документів, які необхідно надати на підтвердження даних, що містяться у звітності та по взаємовідносинах з якими контрагентами, період, за який необхідно подати первинні та інші документи та по якому податку, тобто у запиті конкретно зазначено яку саме інформацію просить надати відповідач, обставини та підстави її витребування.
Таким чином, суд приходить до переконання про відповідність вказаного запиту вимогам чинного законодавства, що зобов'язувало позивача, в свою чергу, надати відповідні документи на такий запит, ненадання яких, стало підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 11 липня 2019 року № 1460 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )".
Щодо доводів позивача про те, що оскаржуваний наказ позивачем було отримано лише 09.09.2019 року, що свідчить про невиконання відповідачем вимог пункту 79.2 статті 79 ПК (невручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, у відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
За правилами п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Пунктом 79.3 статті 79 ПК України передбачено, що присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі оформленого наказом рішення керівника контролюючого органу та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Матеріалами справи встановлено, що копія оскаржуваного наказу ГУ ДФС у Київській області та повідомлення про проведення перевірки від 11.07.2019 року № 357/10-36-03-03 були направлені позивачу засобами поштового зв'язку 12.07.2019 року.
Втім, останні не були отримані позивачем та повернуті на адресу податкового органу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, на переконання суду, у матеріалах справи наявні докази направлення контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення документальної перевірки.
Неотримання платником податків копії наказу та повідомлення про проведення перевірки, надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення не свідчить про невиконання відповідачем обов'язку, встановленого приписами ПК України, щодо завчасного та належного повідомлення платника податків про проведення перевірки.
Аналогічна позиція підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.10.2018 року у справі №820/1864/17 та від 18.07.2019 року у справі № 0440/5993/18.
Окрім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що порушення порядку вручення наказу не може бути підставою для визнання такого рішення суб'єкта владних повноважень протиправним і його скасування.
Відтак, вищевказані доводи позивача судом при вирішенні даної адміністративної справи прийняті бути не можуть.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд приходить до висновку, що наказ від 11 липня 2019 року № 1460 "Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )" відповідає критеріям, що встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак правових підстав для визнання його протиправним та скасування, немає.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що за результатами перевірки, проведеної на підставі оскаржуваного наказу відповідачем складено Акт від 01.08.2019 №688/10-36-13-03/2935320696, яким встановлені порушення фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 :
- пункту 44.1 ст.44, п. 177.10 ст.177 Кодексу в частині не надання книги обліку доходів і витрат та первинних документів, які пов'язані з предметом перевірки;
- пункту 49.2, пп.49.18.5 п.49.18 ст.49, абз.2 п.177.11 ст.177 Кодексу в частині неподання ОСОБА_1 декларацій про майновий стан і доходи за 2015,2016, 2017 та 2018 роки;
- пункт 177.1, п. 177.2 ст.177 Кодексу, в частині заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 1259714,59 грн., у тому числі за 2015р. - 141069,07 грн., за 2016р. - 476741,80 грн., за 2017р. - 590373,34 грн. та за 2018р. - 51630,38 гривень;
- абзацу 1 п.2 ч. 1 ст.7, п.11 ст.8, ч.2 ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями) в частині заниження єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015р. по 31.12.2018р. в розмірі 384612,08 грн., в т.ч. за 2015 рік 32515,28 грн, 2016 рік 94941,00 грн., за 2017 рік 109725,00 грн., за 2018 рік 147430,80 грн.;
- пункту 2, п.9, п.11 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.215 №435 в частині неподання звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015, 2016, 2017, 2018 роки;
- пункту 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200, п. 203.2 ст.203 Податкового кодексу України в частині заниження фізичною особою -платником податку ОСОБА_1 в період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що підлягають декларуванню та сплаті до бюджету у сумі 582674,84 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 594976,80 грн., за 2017 рік в сумі 908266,68 грн. та за 2018 рік в сумі 79431,36 грн.;
- пункту 16і підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу, в частині заниження фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 військового збору від здійснення підприємницької діяльності за період з 01.01.2015р. по 31.12.2018р. на загальну суму 47 116, 28 грн., в т.ч. за 2015р. - 12 274, 86 грн., за 2016р. -13 619, 82 грн., за 2017р. -20 771, 60 грн. та за 2018р. - 450, 00 грн.;
- статті 58, частини 6 ст. 128 Господарського кодексу України в частині здійснення господарської діяльності без державної реєстрації фізичної особи - підприємця та не забезпечення ведення обліку результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;
- статті 18 Закону України від 15.05.2003 року №755-IV „Про державну реєстрацію„ юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", в частині неподання державному реєстратору документів для державної реєстрації фізичної особи - підприємця.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, зміст вказаної норми, свідчить про те, що задоволенню підлягають лише вимоги, які відновлюють порушені права та охоронювані законом інтереси позивача.
Отже, вказане вище свідчить про те, що податковим органом фактично був реалізований оскаржуваний наказ та оформлено результати такої перевірки, а відтак його скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача через неналежний спосіб захисту.
Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.
За таких обставин, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко