ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ № 640/11785/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПриватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни
третя особа про Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» визнання протиправними дій та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (далі - відповідач), в якому просить:
визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо прийняття до примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ»;
скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 13 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61799710 щодо примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ».
Позовні вимоги обґрунтовано, що відповідно до п.10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець повинен був повернути вказаний виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, як такий, що пред'явлений не за місцем виконання, позаяк зареєстроване місце проживання боржника знаходиться поза межами її виконавчого округу.
Окрім цього, позивач, обґрунтовуючи протиправність дій та рішення відповідача посилався також на те, що у виконавчому написі не вказано повне найменування стягувача, що є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
З цих підстав позивач просить суд визнати протиправною та скасувати спірну постанову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03червня 2020 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд.
Вказаною ухвалою суду відповідачу було запропоновано не пізніше дати призначення судового засідання надати суду відзив на позовну заяву та належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження.
Одночасно, вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ».
11.06.2020 року відповідачем надано до суду копію виконавчого провадження № 61799710.
Пояснень щодо позову від третьої особи не надходило.
У зв'язку з поданням представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд на підставі частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
11 жовтня 2017 року між ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Кредитний договір № 186423, за умовами якого Кредитодавець надає Позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 10 000, 00 грн. на особисті потреби, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом протягом 8 місяців з дня підписання даного договору сторонами.
У зв'язку з простроченням платежів за вказаним договором, приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. 03.04.2020 року вчинено виконавчий напис за № 5807 про стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 186423 від 11.10.2017 року, укладеним з ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ» (стягувач), заборгованості на загальну суму у розмірі 20 800, 00 грн.
Вказаний виконавчий документ 10.04.2020 року пред'явлений стягувачем (ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ») для виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни разом із відповідною заявою, в якій стягувач просив відкрити виконавче провадження за місцем проживання (перебування) боржника.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. від 13.04.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №61799710 з виконання виконавчого напису №5807 від 03.04.2020 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В.
Незгода з даною постановою, обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404 (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Вимоги до виконавчого документу регулюються статтею 4 Закону №1404-VIII, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Матеріалами справи встановлено, що приватним нотаріусом у виконавчому написі вказано скорочену назву стягувача, а саме ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ», що на думку позивача, є порушенням п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII, відповідно до якого у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Вказане порушення, на думку позивача, є підставою для повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.
Втім, вказані твердження позивача, судом не беруться до уваги, з огляду на те, що згідно норм абзацу 2 ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Судом встановлено, що виконавчий документ містить код ЄДРПОУ стягувача (ТОВ «ІЗІ КРЕДИТ»), який тим самим ідентифікує його особу, а тому є таким, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII, та спростовує доводи позивача в цій частині.
У той же час, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 1 статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403 «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403) передбачено, що в Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до статті 25 Закону №1403 виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно частини 2 статті 24 Закону №1403 приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною 3 статті 25 Закону№1403 право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
При цьому, зі змісту частини 2 статті 24 Закону №1403 слідує, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Згідно частини 4 статті 24 Закону №1404 виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Частиною 5 статті 24 Закону №1404 визначено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України.
Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини 1 статті 26 Закону №1404).
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина 3 статті 26 Закону №1404).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 Закону №1404).
Згідно витягу з Єдиного реєстру приватних виконавців, приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Таким чином, відповідач має право здійснювати дії, пов'язані з відкриттям виконавчого провадження, у територіальних межах м.Києва. Це можливо у випадку, якщо місце проживання або місцезнаходження боржника зареєстроване у м. Києві або ж майно боржника знаходиться у м. Києві.
У той же час, як встановлено під час розгляду даної справи, позивач починаючи з 19.07.1996 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно виконавчого напису в якості місцезнаходження ОСОБА_1 (боржника) приватним нотаріусом зазначено адресу його реєстрації ( АДРЕСА_1 ) та адресу проживання ( АДРЕСА_3 ), в той час, як в кредитному договорі № 186423 від 11.10.2017 року(копія кого міститься в матеріалах справи) була вказана лише адреса реєстрації позивача - АДРЕСА_1 .
Про реєстрацію чи проживання за адресою АДРЕСА_3 , яка зазначена в оскаржуваній постанові в якості адреси боржника, точних відомостей, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення відповідачем чи стягувачем не зазначено, а матеріали справи не містять письмових доказів проживання позивача за вказаною адресою.
Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно виконавчого напису, на підставі якого відкрито виконавче провадження, містяться відомості про місце реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_3 .
Крім того, будь-якого майна (рухомого та/або нерухомого), що належить позивачу у м.Києві стягувачем не зазначено та відповідних доказів відповідачем до суду не надано.
Беручи до уваги вказане вище, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Суд звертає увагу відповідача, що виходячи з положень п.10 ч.4 ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Вказана норма свідчить, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов'язок перевірити чи такий виконавчий документ пред'явлено до виконання за належним місцем виконання.
Натомість, відповідачем такі обставини у відповідності до ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" не були перевірені та враховані під час винесення оскаржуваної постанови, що свідчить про прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження з порушенням норм чинного законодавства.
Отже, місце проживання та місце отримання доходів боржника не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Дорошкевич В.Л. здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України, а постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято до виконання відповідачем не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи.
Приватним виконавцем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів того, що боржник, на момент прийняття оскаржуваної постанови, проживав за вказаною у ній адресою, на території якої приватний виконавець здійснює свою діяльність.
Крім того, у постанові про відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які посилання про наявність у боржника іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.
Таким чином, аналізуючи вказані вище норми та матеріали виконавчого провадження, керуючись приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Отже, вимога про визнання протиправними дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо прийняття до примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ», є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Також, за вказаних обставин, постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 13 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61799710 щодо примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ» підлягає визнанню протиправною та скасуванню.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 840, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.05.2020 року № 14/КЗ, що міститься в матеріалах справи.
Враховуючи задоволення позовних вимог стягненню на користь позивача за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни у розмірі 840, 80 грн.
Одночасно позивач просить стягнути за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.
Суд зазначає, що статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Так, судом з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу представником позивача надано:
- копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.05.2020 року № 2, укладеного між Адвокатським об'єднанням «СВК ПАРТНЕРС» (далі - Адвокатське об'єднання) та ОСОБА_1 (Клієнт);
- розрахунок суми судових витрат, згідно Договору 05.05.2020 року № 2;
- рахунку на оплату № 2 від 17.06.2020 року;
- акту приймання-передачі наданої правової допомоги до Договору 05.05.2020 року № 2;
- копію меморіального ордеру №@2PL888598 від 17.06.2020 року про сплату позивачем на користь Адвокатського об'єднання коштів у розмірі 2 500, 00 грн., сплачених згідно Договору від 05.05.2020 року № 2 про надання правової (правничої) допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи позов від імені позивача підписано його представником адвокатом, старшим партнером АО «СВК ПАРТНЕРС» Халупко С.В.
Суд зазначає, що згідно акту приймання-передачі наданої правової допомоги до Договору 05.05.2020 року № 2, АО «СВК ПАРТНЕРС» було надано позивачем наступні послуги:
адвокатський запит - 500 грн.;
позовна заява - 1500, 00 грн.
клопотання - 500, 00 грн.
Тобто на загальну суму 2 500, 00 грн., що відповідає сплаченій позивачем сумі на користь АО «СВК ПАРТНЕРС».
У той же час, жодних обставин, які б свідчили про неспівмірність розміру сплачених позивачем витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову чи значенням справи для сторони, відповідачем не надано заперечення проти стягнення з його бюджетних асигнувань заявлених коштів та відповідних доказів з цього приводу суду не подавалося.
А відтак, суд приходить до переконання про необхідність стягнення за рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни щодо прийняття до примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ».
3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни від 13 квітня 2020 року про відкриття виконавчого провадження № 61799710 щодо примусового виконання виконавчого напису виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем про стягнення коштів із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ КРЕДИТ».
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А) у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень, 80 копійок).
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500, 00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень, 00 копійок) за рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Дорошкевич Віри Леонідівни (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4-А, офіс 71-А).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.М. Погрібніченко