ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
01 липня 2020 року м. Київ№ 826/629/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції»
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 1, Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (далі по тексту - відповідач 2, Уповноважена особа Фонду), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_3 нікчемними;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів, розміщених в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» на підставі договору №25863980/11/Деп від 04 вересня 2015 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.
В судове засідання 17 січня 2018 року жодна зі сторін не з'явились, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представники відповідачів не повідомили про причини своєї неявки.
Враховуючи викладене, зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що провадження у справі щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_3 нікчемними, підлягає закриттю, з огляду на таке.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS №005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Так, у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку НОМЕР_4 на поточний рахунок НОМЕР_3 нікчемними.
Згідно з частинами першою, другою та десятою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 - VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд зобов'язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.
Так, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього ж Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
Суд зазначає, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то стаття 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 - VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 Цивільного кодексу України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Водночас, у згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452 - VI перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду - особою, що здійснює повноваження органу управління банку, не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не створює жодних обов'язків для позивача та безпосередньо не порушує його прав.
Враховуючи, що наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), а повідомлення про нікчемність правочину не є актом індивідуальної дії у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу. Відтак, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
Таким чином, встановлена правова природа оскаржуваного рішення Уповноваженої особи Фонду про визнання правочину нікчемним унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_3 нікчемними не можуть бути розглянуті у судовому порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду України, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллі Вікторовича, оформленого повідомленням №155 від 23 січня 2017 року в частині визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №144 від 26 жовтня 2016 року.
Оскільки, за висновком Великої Палати Верховного Суду України відповідні вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку, суд не роз'яснює право звернення до іншого суду.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у справі №826/26548/15 від 31.01.2020.
Керуючись статтями 238, 241, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження у справі №826/629/17 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок НОМЕР_3 нікчемними.
Ухвала набирає законної сили негайно, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.