ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2020 року м. Київ №640/5686/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 11.07.2016 у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;
- зобов'язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку зі встановленням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності з урахуванням висновків суду;
- зобов'язання відповідача надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом двадцяти днів з дня отримання копії судового рішення;
- зобов'язання відповідача виконати судове рішення протягом десяти днів з дня набрання ним законної сили.
Ухвалою суду від 08.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено строки для подання заяв по суті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим він мав право на отримання одноразової грошової допомоги. Однак відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги на підставі ненадання документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). За твердженням позивача, подані ним документи в повному обсязі, про причини та обставини поранення свідчать подані ним витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.02.2016 №720 та довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 19.04.2016.
Міністерством оборони України в особі уповноваженого представника подано відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнаються, у їх задоволенні представник просить відмовити. Мотивами заперечень зазначено, що позивач до заяви про призначення одноразової грошової допомоги не надав документ, який би підтверджував про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Також представником зазначено про пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
До позову додано посвідчення від 25.09.1997 серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для вектеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з довідкою від 03.12.2018 №2868/02.27-10, виданої Сокальським відділом обслуговування громадян (сервісний центр), у пенсійній справі ОСОБА_1 №202436 знаходяться виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії за періоди: з 19.04.2016 по 30.04.2017 - ІІІ група, причина інвалідності - поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебуванні в країнах, де велись бойові дії (серія від 28.04.2016 10 АВ №898969); з 15.05.2017 по 31.05.2019 - ІІ група, причина інвалідності - поранення, контузія, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії (серія 12 АААА від 15.05.2017 №353225, виписку завірено печаткою і підписом, записано - "зарахувати з 01.05.2017 по 14.05.2017").
Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.02.2016 №720 множинне вогнепальне осколкове поранення (контузія - 1985 року) голови, тулуба та кінцівок колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , проявом якого стали шкіряні рубці в анатомічних ділянках, зазначених у висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 11.02.2016 №323/Ж Київським міським клінічним бюро судово-медичних експертиз, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді відповідних захворювань. Комісією зроблено висновок, що поранення, контузія та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
У довідці Сокальського районного військового комісаріату від 03.12.2018 №57 зазначено, що ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в період з 14.10.1984 по 01.11.1986, у тому числі з 04.02.1985 по 01.11.1986 приймав участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан у складі в/ч пп НОМЕР_2 . Підставою видачі довідки вказано військовий квиток серії НОМЕР_3 .
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №398969 позивачу 19.04.2016 встановлено ІІІ групу інвалідності, поранення, контузія пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Листом від 13.12.2018 №0290/298 (3) 1082 Департамент фінансів Міністерства оборони України поінформував позивача, що розглянувши подані ним документи, дійшов висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. До указаного листа додано витяг з протоколу від 08.07.2016 №52.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №52 від 08.07.2016, затвердженого тимчасово виконуючим обов'язки Міністра оборони України Руснаком І. С. 11.07.2016, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, в тому числі за порядковим номером 53 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата звільнення 01.11.1986, дата встановлення інвалідності - 19.04.2016). Документи повернуто до обласного військового комісаріату.
Вважаючи протиправною відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи спір, суд ураховує таке.
Відповідно до Конституції України: держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частина п'ята статті 17); громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46).
Статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (у редакції, чинній на день встановлення ІІІ групи інвалідності - 19.04.2016) визначалось, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (у редакції, чинній на день встановлення ІІІ групи інвалідності -інвалідності - 19.04.2016).
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей": одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина перша); одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини другої).
Відповідно до статті 16-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги (підпункти "а"-"г").
Отже, за наведеного правового регулювання, обов'язковим є з'ясування наявності наведених у статті 16-4 Закону України Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" обставин, у разі встановлення яких одноразова грошова допомога у зв'язку зі встановленням інвалідності не призначається.
Як уже вказувалось, за твердженням позивача подані документи підтверджують обставини, за яких він отримав вогнепальне осколкове поранення (контузію), зокрема, витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.02.2016 №720, в якому зазначено про отримання ОСОБА_1 множинне вогнепальне осколкове поранення (контузія) голови, тулуба та кінцівок, довідка Сокальського районного військового комісаріату від 03.12.2018 №57 про проходження дійсної військової служби в період з 14.10.1984 по 01.11.1986, з 04.02.1985 по 01.11.1986 - участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан у складі в/ч пп 71205; акт огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №398969, де зазначено, що встановлена ІІІ група інвалідності, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975 від 25.12.2013).
За змістом Пунктом 11 Порядку №975 від 25.12.2013, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу, в тому числі, документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов'язку щодо їх витребовування. За висновокм Верховного суду, надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва): акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у згаданій справі №822/220/18 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку №975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №729/426/17, від 21.08.2018 у справі №295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі №822/3005/17, від 11.12.2018 у справі №740/1538/17, від 29.01.2019 у справі № 293/342/17.
Аналогічних правових позицій дотримується Верховний Суд, наприклад, у постановах від 24.06.2020 справа №751/2134/17, від 24.06.2020 справа №806/514/18, від 16.06.2020 справа №520/1705/19.
На думку суду, витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 22.02.2016 №720 про отримання ОСОБА_1 множинне вогнепальне осколкове поранення (контузія) голови, тулуба та кінцівок, довідка Сокальського районного військового комісаріату від 03.12.2018 №57 про проходження дійсної військової служби в період з 14.10.1984 по 01.11.1986, з 04.02.1985 по 01.11.1986 - участь у бойових діях в Демократичній республіці Афганістан у складі військової частини пп 71205; акт огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №398969 про встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, не містять інформації про обставини, що поранення позивача не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Крім того, Верховний Суд у згаданій справі №822/220/18 також дійшов висновку, що з огляду на заявницький характер відносин між особою, яка звертається за призначенням одноразової грошової допомоги, та Міністерством оборони України, обов'язок довести зазначені обставини шляхом подання до комісії Міністерства оборони України достовірних документів про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) покладено на заявника. Такий документ не обов'язково повинен мати форму акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини, оскільки до уваги можуть бути взяті інші достовірні документи. При цьому, неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
Зважаючи на правовий висновок Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18 та наступну практику Верховного Суду, неподання позивачем до комісії Міністерства оборони України документа, який би містив інформацію про обставини, що поранення позивача не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому відмовляє в їх задоволенні.
Щодо строків звернення до суду, то суд зазначає, що відповідачем не спростовано доводів позивача про отримання ним оскаржуваного рішення комісії разом з листом від 13.12.2018 від 13.12.2018 №0290/298(3)1082, який надіслано у відповідь на запит. Доказів надіслання позивачу оскаржуваного рішення комісії не надано. З огляду на такі обставини, суд доходить висновку про дотримання позивачем шестимісячного строку звернення до суду, встановлено статтею 122 КАС України, оскільки про порушене право, інтерес позивач міг дізнатись з листа відповідача від 13.12.2018, водночас до суду звернувся засобами поштового зв'язку 01.04.2019, тобто в межах вказаного строку.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (з наступними змінами та доповненнями) як особа з інвалідністю ІІ групи (посвідчення від 25.09.1997 серії НОМЕР_1 . Оскільки сторонами не надано інших доказів понесення судових витрат, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Міністерство оборони України (ідентифікаційний код: 00034022, місце знаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя В.А. Донець