Справа № 161/2267/20
Провадження № 4-с/161/24/20
25 травня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Олексюка А.В.,
при секретарі Шумиводі О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірини Олегівни щодо накладення арешту, -
Заявник звернувся в суд із скаргою на дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук І.О. щодо накладення арешту.
Скаргу обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № 49830334, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 04.12.2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/17620/14-к про стягнення з неї ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 83240,00 грн. матеріальної шкоди, 15000,00 грн. моральної шкоди та 5950,00 грн. витрат понесених на правову допомогу, а всього 104190,00 грн.
В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем 11.12.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника, а також постанову про зверненя стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої здійснюється щомісячне відрахування в розмірі 50 % пенсії, яку вона отримує на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий у Волинському головному регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк».
В кінці грудня 2019 року при спробі отримати пенсію за допомогою картки у відділенні банку, з'ясувалось, що операція неможлива, а працівники банку повідомили про арешт коштів на її рахунку.
При зверненні до Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області їй стало відомо, що грошові кошти на її пенсійному рахунку арештовані на підставі постанови про арешт коштів боржника від 11.12.2019 року у виконавчому провадженні № 49830334, яку вона отримала 03.02.2020 року.
Вважає, що накладення оспорюваною постановою арешту на рахунки, зокрема, той на який надходить виплата з Пенсійного фонду України суперечить ч. 3 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням - 50 %.
Отже, накладення арешту на її рахунок унеможливлює отримання нею залишкових коштів, після стягнення 50 % пенсії в порядку виконання виконавчого листа.
Просить суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук І.О. щодо накладення арешту на її грошові кошти у Волинському головному регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк» постановою про арешт майна боржника від 11.12.2019 року у виконавчому провадженні № 49830334 та зобов'язати головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук І.О.. скасувати арешт грошових коштів в частині накладенні арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати їй на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Волинському головному регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк».
Заявник та головний державний виконавець Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук І.О. в судове засідання не з'явились, проте подали письмові заяві про розгляд скарги без їх участі за наявними матеріалами. Заявник просив скаргу задовольнити, головний державний виконавець просив в задоволенні скарги відмовити.
Стягувач в судове засідання не з'явився, проте належним чином повідомлявся про час та місце розгляду скарги.
Суд вважає за можливе розгляд скарги проводити у відсутності осіб, які не з'явились за наявними матеріалами справи.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що скарга підставна та підлягає до задоволення.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
З матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області перебуває виконавче провадження № 49830334, відкрите на підставі виконавчого листа, виданого 04.12.2015 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/17620/14-к про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 83240,00 грн. матеріальної шкоди, 15000,00 грн. моральної шкоди та 5950,00 грн. витрат понесених на правову допомогу, а всього 104190,00 грн.
В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем 11.12.2019 року винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про зверненя стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої здійснюється щомісячне відрахування в розмірі 50 % пенсії, яку ОСОБА_1 отримує на рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий у Волинському головному регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк».
В кінці грудня 2019 року при спробі отримання ОСОБА_1 пенсії за допомогою картки у відділенні банку, з'ясувалось, що операція неможлива, а працівники банку повідомили про арешт коштів на її рахунку.
При зверненні до Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області заявнику стало відомо, що грошові кошти на її пенсійному рахунку арештовані на підставі постанови про арешт коштів боржника від 11.12.2019 року у виконавчому провадженні № 49830334. Копію даної постанови ОСОБА_1 отримала 03.02.2020 року.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» при відкритті виконавчого провадження має накладатися арешт на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості, що чітко визначені стягувачем в заяві до виконавця.
Частинами 1-3 ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Таким чином, накладення арешту на весь розмір пенсії, яка зараховується на банківський рахунок без врахування вищевказаних вимог чинного законодавства, є неправомірним.
Згідно з ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Оскільки головним державним виконавцем Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук І.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, які зараховуються як пенсія і такий арешт перешкоджає заявнику користуватися фактично єдиними коштами, які вона отримує є порушенням приписів ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», відтак суд вважає, що скаргу слід задоволити.
Керуючись ст.ст. 259 ч. 6, 447-451 ЦПК України, суд, -
Скаргу задовольнити.
Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірини Олегівни щодо накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у Волинському головному регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк» постановою про арешт майна боржника від 11.12.2019 року у виконавчому провадженні № 49830334.
Зобов'язати головного державного виконавця Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області Левчук Ірину Олегівну скасувати арешт грошових коштів в частині накладенні арешту на грошові кошти, що надходять від Пенсійного фонду України як пенсійні виплати ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Волинському головному регіональному управлінні АТ КБ «Приватбанк».
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у разі складення ухвали відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного А.В.Олекесюк