02 липня 2020 року справа № 580/1665/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:
головуючого - судді Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
встановив:
14 травня 2020 року до суду з позовною заявою звернулось Головне управління Державної податкової служби у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 43142920) з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг в сумі 12162 грн 86 коп.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що відповідач порушив вимоги Податкового кодексу України внаслідок чого має непогашений податковий борг перед бюджетом у сумі 12162,86 грн.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Рекомендоване поштове відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі направлено за адресою: АДРЕСА_2 , вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення повернуто до суду 22.06.2020.
Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки повернення рекомендованого поштового відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на зазначені приписи суд застосовує частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Беручи до уваги, що відповідач не отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 18.05.2020 з незалежних від суду причин, вважається що копія ухвали отримана відповідачем належним чином.
Відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.
Дослідивши докази у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Суд встановив, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 30.05.2017 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), є платником єдиного податку.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.( пункт 291.3 статті 291 Податкового кодексу).
У відповідності до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Відповідно до пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).
Відповідно до пункту 293.2 статті 293.3 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:
1) для першої групи платників єдиного податку - у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму;
2) для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до пункту 1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
Пунктом 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу передбачено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Як свідчать матеріали справи, а саме інтегрована картка платника податків нарахування відповідачеві здійснено по 625,95 грн щомісячно ( за 9 місяців 2019 року) та по 708,45 грн. (за 3 місяці 2020року). У даному випадку до платника податків була застосована ставка у розмірі 15 % від мінімальної заробітної плати встановленої станом на перше січня звітного року.
Станом на 1 січня 2019 року мінімальна заробітна плата становила 4173 грн., відповідно щомісячна сума ставки єдиного податку, яку повинен був сплачувати відповідач протягом 2019 року дорівнювала 625,95грн. (4173 х 15%). Заборгованість виникла за період квітень-грудень року із розрахунку сплати щомісячно по 625,95 грн.
Станом на 1 січня 2020 року мінімальна заробітна плата становила 4723 грн., відповідно щомісячна сума ставки єдиного податку, яку повинен був сплачувати відповідач протягом 2020 року дорівнювала 708,45грн. (4723 х 15%). Заборгованість виникла за період січень-березень року із розрахунку сплати щомісячно по 708,45грн.;
Крім того, відповідно до податкового повідомлення-рішення від 27.01.2020 № 0003755313, позивачу збільшено зобов'язання з єдиного податку у відповідності до ст.122 ПК України на загальну суму 4523,76 грн.
17.05.2019 року відповідачем було сплачено лише 119,80 грн. ( платіжне доручення від 17.05.2019 року № ПН14226583).
Станом на день звернення до суду податкова заборгованість з єдиного податку є непогашеною.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5 зазначеної статті передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
28 травня 2019 року позивачем сформована вимога про сплату боргу за № 51540-53, яка надіслана відповідачу рекомендованим листом, повернута за терміном зберігання.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Беручи до уваги, що відповідач не виконала покладеного на неї обов'язку та податковий борг не сплатила, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про його стягнення підлягають до задоволення.
Згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб?єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб?єкта владних повноважень, пов?язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись статтями 241-245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь бюджету податковий борг з єдиного податку в сумі 12162 (дванадцять тисяч сто шістдесят дві) грн 86 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено 02.07.2020.
Суддя В.П. Тимошенко