01 липня 2020 року справа № 580/613/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рідзеля О.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
представника позивача Орла М.М. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування постанов,
17.02.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Черкаський зональний відділ військової служби правопорядку (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця (ВП №60833414) від 10.12.2019 №10588/2110 (вхід. №2525 від 20.12.2019) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
- визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця (ВП №60833414) від 10.12.2019 №10585/2110 (вхід. №2526 від 20.12.2019) про стягнення виконавчого збору;
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо прийняття постанови від 10.12.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (ВП № 53052461) та скасувати дану постанову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №60833414, постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору відповідачем винесені в один день 10.12.2019, що є порушенням чинного законодавства, внаслідок чого не надане право Черкаському зональному відділу військової служби правопорядку добровільно виконати рішення Черкаського окружного адміністративного суду у встановлені законом терміни без втручання відповідача. Позивач вказує, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 у справі №580/1166/19 ним виконано добровільно і в повному обсязі після надходження коштів, та без втручання відповідача. Зокрема, ОСОБА_1 виплачені та перераховані грошові кошти в розмірі 5945,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019 №839.
Посилаючись на постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 03.03.2018 у справі № 925/1788/15, позивач стверджує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника грошових коштів, є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Ухвалою суду від 27.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами, передбаченими ст.287 КАС України.
У строк, встановлений судом, відповідачем не надано до суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 01.07.2020 здійснено заміну відповідача у справі відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на його правонаступника відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).
Представник позивача в судовому засіданні 01.07.2020 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.06.2020 у справі №580/1166/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2020, адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.06.2015 по 04.06.2018;
у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
05.12.2019 Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №580/1166/19 про зобов'язання Черкаського зонального відділу Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.06.2015 по 04.06.2018.
10.12.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Горбатюк В.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №60833414 з примусового виконання виконавчого листа №580/1166/19, виданого 05.12.2019 Черкаським окружним адміністративним судом.
10.12.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Горбатюк В.П. винесено:
- постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП №60833414, за якою з боржника стягуються витрати на проведення виконавчих дій в сумі 144,01 грн.;
- постанову про стягнення виконавчого збору ВП №60833414, за якою з боржника стягується виконавчий збір в сумі 16692,00 грн.
На виконання рішення суду у справі №580/1166/19, позивачем здійснення перерахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в сумі 5945,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №839 від 26.12.2019.
Не погоджуючись з вказаними постановами, 02.01.2020 позивачем подано до начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у Черкаській області скаргу від 28.12.2019.
Листом відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.. Київ) від 31.01.2020 №2.1-33/1879 позивача повідомлено, що Черкаський зональний відділ військової служби правопорядку виступає боржником у виконавчому провадженні, тому згідно ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» для вирішення даного питання необхідно звернутись до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII, що діє з 28.08.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
Частина четверта статті 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII, що діє з 28.08.2018) визначає, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аналіз вказаних положень Закону №1404-VІІІ свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, яку суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.
З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ в редакції Закону № 2475-VIII також слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Доводи позивача на те, що виконавчий збір вираховується з фактично стягнутої суми в рамках виконавчого провадження, суд відхиляє, оскільки рішення суду по справі №580/1166/19 є немайновим, має зобов'язальний характер і не стосується стягнення сум з боржника, а тому норми ч. 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних відносин не застосовуються.
Також необґрунтованими є посилання позовної заяви на постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №910/1587/13 та від 03.03.2018 у справі №925/1788/15, оскільки висновки останніх ґрунтувалися на змісті частини другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка діяла до 28.08.2018.
Під час судового розгляду справи встановлено, що постановою відповідача від 10.12.2019 ВП №60833414 з боржника стягується виконавчий збір в сумі 16692,00 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 23.11.2018 № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173 гривні.
Відтак, згідно з ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ розмір виконавчого збору у ВП №60833414 складає 16692,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що під час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
При цьому, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що державний виконавець позбавив можливості добровільно виконати рішення суду, що призвело до несення боржником додаткових витрат у вигляді сплати виконавчого збору, оскільки стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов'язується з початком примусового виконання.
Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні, тому державним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №808/3791/16, від 18.10.2018 у справі №442/2670/17 та від 13.03.2019 у справі №812/1413/17, які враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.
Стосовно правомірності постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1404-VIІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 42 Закону №1404-VIІІ витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.
Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать, зокрема:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено, зокрема:
1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2016 № 3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (в редакції згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1468/5 від 08.05.2018) розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, незалежно від до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №296/3226/17, від 29.11.2018 у справі №748/1049/17.
У постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження № 60833414 від 10.12.2019 державним виконавцем було зазначено детальний розрахунок таких витрат, а саме: обкладинка виконавчого провадження 1 х 0,16 грн. = 0,16 грн., канцелярські товари 2 шт. 10,58 грн., виготовлення документів виконавчого провадження (постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого бору, постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, постанови про закінчення виконавчого провадження, супровідні листи); принтерне обладнання документів; пересилання постанов (конверти, знаки поштового оплати тощо) 7 х 9,00 грн. = 63,00 грн., плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69,00 грн.; всього 144,01 грн.
Отже, мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить детальний розрахунок здійснених відповідачем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, який затверджено Наказом № 2830/5, при цьому Закон № 1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 750/6794/17.
Відповідачем правомірно зазначено в оскаржуваній постанові суму витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 144,01 грн., враховуючи розрахунок витрат про зазначення обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження, отже, спірна постанова прийнята на підставі та у відповідності до приписів чинного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо прийняття постанов від 10.12.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору, не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 14, 77, 90, 139, 242-246, 255, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач - Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку (вул. Надпільна, 222/2, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 24289962);
2) відповідач - відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 43315602).
Повний текст рішення складено 01.07.2020.
Суддя О.А. Рідзель