Справа № 420/4159/20
01 липня 2020 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши порядку спрощеного позовного провадження, передбаченого ст. 262 ч. 5 КАС України, матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 27.03.2020 року про скасування реєстрації місця його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 25.05.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
22.06.2020 року через канцелярію суду від представника Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшли клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, а також про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. В обґрунтування зазначених клопотань відповідач зазначив, що необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження та/або у судовому засіданні з викликом сторін обумовлена метою уникнення неоднакового застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призводять до різного вирішення справ даної категорії.
Відповідно до ч.1 ст.12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України суд при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 4 ст.12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи
Згідно ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно частини 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень п.20 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Приписами ч. 6 ст. 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Суд зазначає, що представником відповідача у клопотанні не було наведено законодавчих підстав розгляду судом адміністративної справи №420/4159/20 в порядку загального позовного провадження та не повідомлено суду фактичних обставин, які унеможливлюють розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Крім того, суд зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання та виклику сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Додатково суд зазначає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відтак, суд зазначає, що проведення розгляду справи в порядку, визначеному ст. 262 ч. 5 КАС України, не позбавляє права сторін у справі надавати докази та висловлювати свою позицію письмово та спростовувати доводи опонентів шляхом надання до суду передбачених КАС України заяв по суті справи.
Крім того відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку («Аксен проти Німеччини»), заява №8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Судом були створені для учасників справи належні умови для ознайомлення з рухом справи №420/4159/20 шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, визначені статтею 44 та іншими статтями КАС України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в заявах по суті справи, письмових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення справи судом з викликом її учасників.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 05.07.2019 року у справі №9901/279/19.
Посилання відповідача на неоднакове застосування судами норм матеріального та процесуального права в справах цієї категорії не є, на думку суду, належним обґрунтуванням зміни форми адміністративного судочинства у справі №420/4159/20 або способу розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідачем також не наведено в клопотаннях обґрунтувань наявності значної складності розгляду справи №420/4159/20, або її суспільної значності.
Суд також враховує, що постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 року «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (зі змінами внесеними постановою Кабінетів Міністрів України від 17 червня 2020 року №500) з 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року продовжено на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження або про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись приписами ст.ст. 5-11, 12, 44-47, 241, 243, 248, 256-263, 294 КАС України, суд,-
В задоволенні клопотань Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про розгляд адміністративної справи №420/4159/20 в порядку загального позовного провадження та про розгляд справи у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Ухвала окремо від рішення суду у справі оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Білостоцький О.В.