Справа № 756/7926/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8673/2020
01 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Винокурова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року у складі судді Шевчука А.В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 в Україні до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У червні 2018 року ОСОБА_3 в Україні звернулося у суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позову зазначено, що 27.06.2015 року у м. Києві по вул. Паркова Дорога відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Lexus» д/н НОМЕР_2 , власником якого є Посольство Японії в Україні під керуванням водія ОСОБА_5
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 року, зі змінами, внесеними постановою від 29.10.2015 року, за якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні даного дорожньо-транспортною пригодою В результаті якої, крім інших, було пошкоджено автомобіль позивача.
За результатом проведених ремонтних робіт сума збитків завданих Посольству Японії в Україні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у вигляді втрат на ремонт пошкодженого автомобіля «Lexus» д/н НОМЕР_2 відповідно до рахунку фактури TOB «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» склала 254 071 грн. 24 коп.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ», згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АІ3404408 від 11.03.2015 року на суму 50 000 грн., та ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ДЦВ-1 №003470 від 10.06.2015 року на суму 200 000 грн.,
Страховою компанією ТзДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» у листопаді 2015 року на користь Посольства Японії в Україні сплачено 49 500 грн. страхового відшкодування за мінусом франшизи, а в лютому 2018 року ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» на користь Посольства, страхове відшкодування у розмірі 92 814 грн. 85 коп. та 3 384 грн. 74 коп. пені за прострочення сплати страхової суми.
Розмір страхового відшкодування за договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту ДЦВ-І №003470 від 10.06.2015 року було визначено ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта», як різницю між розміром оціненої шкоди, що завдана майну потерпілої особи на підставі Звіту №13143 про вартість матеріального збитку у розмірі 142 314 грн. 85 коп. із сумою отриманого страхового відшкодування за договором ОСЦПВВНТЗ у розмірі 49 500 грн.
За твердженням позивача ОСОБА_1 , як заподіювач шкоди має сплатити Посольству Японії в Україні 111 756 грн. 39 коп., які є різницею вартості проведених ремонтних робіт за пошкоджений транспортний засіб із здійсненими страховими відшкодуваннями (254 071 грн. 24 коп. - 49 500 грн., - 92 814 грн. 85 коп. = 111 756 грн. 39 коп.)
За відсутності добровільної згоди ОСОБА_1 на здійснення відшкодування стало приводом для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року позовні вимоги Посольства Японії в Україні до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Посольства Японії в Україні 97 115 грн. 39 коп. в рахунок компенсації заподіяної матеріальної шкоди та 1 480 грн. 08 коп. в рахунок компенсації сплаченого судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог Посольства Японії в Україні - відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Винокуров О.В. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районний суд не вірно застосував положення статей 1166, 1194 ЦК України у даній справі, оскільки на момент настання дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована на суму 250 000 грн. і відповідно до умов укладених договір страхування обов'язок відшкодувати шкоди було покладено на страховиків: ТДВ «Київ Ре» в сумі 49 500 грн. (50 000 грн. - 500 грн.), та ТДВ «СТ «Домінанта» в сумі 200 000 грн.
Зазначав, що, відповідно до висновку викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14- 316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20), обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхової суми (ліміту відповідальності страховика, визначеного договором страхування) покладається на страховика.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_6 інтересах Посольства Японії в Україні просив залишити скаргу без задоволення , а рішення суду першої інстанції, яке є законним та обґрунтованим залишити без змін.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Судом встановлено, що 27.06.2015 року близько 13 год.40 хв. у м. Києві по вул. Паркова Дорога, е/о 11 відбулася дорожньо-транспортна пригода, крім інших, за участю автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Lexus», д/н НОМЕР_2 , власником якого є Посольство Японії в Україні під керуванням водія ОСОБА_5 (а.с. 125)
Вина водія автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 у скоєнні даної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.07.2015 року, зі змінами, внесеними постановою від 29.10.2015 року, за якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, було пошкоджено автомобіль Посольства Японії в Україні (а.с. 27-28).
Право власності позивача на автомобіль «Lexus» д/н НОМЕР_2 підтверджується технічним паспортом на автомобіль НОМЕР_3 (а.с. 25).
За результатом проведених ремонтних робіт сума втрат Посольства Японії в Україні на ремонт пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля «Lexus», д/н НОМЕР_2 відповідно до рахунку фактури ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» №СМУ00013598 від 02.07.2015 року, а також актів виконаних робіт/ послуг та передання/ прийняття автомобіля: №85315 від 04.09.2015 року; №85317 від 25.08.2015 року; №85318 від 25.08.2015 року склала 254 071 грн. 24 коп.(а.с. 29-33).
При цьому, оплата рахунку фактури ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА» №СМУ00013598 від 02.07.2015 року підтверджується випискою з банківського рахунку Посольства Японії в Україні від 31.08.2015 року (а.с. 26).
Встановлено, що 11.03.2015 року між володільцем автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ТДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про що було видано Поліс АІ№3404408 з лімітом відповідальності 50 000 грн. та франшизою 500 грн.
Також 10.06.2015 року ОСОБА_1 , як володільцем автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 з ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту із сумою страхового відшкодування в 200 000 грн. (а.с.129).
Згідно висновку експертного дослідження Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 21.01.2020 року №32336/19-54 вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля «Lexus» д/н НОМЕР_2 в результаті його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 27.06.2015 року складає 239 430 грн. 24 коп., а вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля складає 205 394 грн. 36 коп.(а.с. 94-107).
Задовольняючи позовні вимоги частково у розмірі 97 115 грн. 39 коп., суд першої інстанції керувався ст. 1199 ЦК України, відповідно до якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно з пунктом 38.2.1. ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Колегія суддів погодилась з доводами відповідача, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована на суму 250 000 грн. і відповідно до умов укладених договір страхування обов'язок відшкодувати шкоду покладено на страховиків: ТДВ «Київ Ре» в межах суми 49 500 грн. (50 000 грн. - 500 грн.), та ТДВ «СТ «Домінанта», в сумі 200 000 грн.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування»).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст. 980 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Відповідно до ч. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 983 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Статтею 55 цього Закону передбачено, що з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників.
Пунктом п. 2.1.2. Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що страховики-члени МТСБУ в обов'язковому порядку здійснюють збір та постачання до бази даних МТСБУ такої інформації за формою, встановленою додатком 1 до цього положення. Відомості про укладені та достроково припинені внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та видані до них спецзнаки надаються страховою компанією.
Відповідно до страхового акту № 1501123 ТзДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» у листопаді 2015 року на користь Посольства Японії в Україні сплачено 49 500 грн. страхового відшкодування за мінусом франшизи (а.с.127-128), а в лютому 2018 року ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» на користь Посольства Японії в Україні, страхове відшкодування у розмірі 92 814 грн. 85 коп. та 3 384 грн. 74 коп. пені за прострочення сплати страхової суми.
Статтею 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо його не визнано судом недійсним.
Відповідно до ст. 998 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про страхування» договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках встановлених ЦК України, тобто договір страхування є чинним до того часу, поки його не буде визнано судом недійсним.
Враховуючи вказане, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди з допомогою забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «Volkswagen» д/н НОМЕР_1 , була застрахована у ТзДВ «Страхова компанія «Київ РЕ» та ТДВ «Страхове Товариство «Домінанта» й розмір заподіяної шкоди повністю охоплюється загальним розміром страхового відшкодування, а ця обставина виключає правові підстави до стягнення з відповідача недоплаченої страховиком суми відшкодування.
Залишилася поза увагою суду та врахування під час вирішення спору й правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 4 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц, відповідно до якої покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене ст. 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Вищезазначена правова позиція знайшла підтвердження і в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц і передбачених законом підстав відступити від такої, судом апеляційної інстанції не встановлено.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Проте суд першої інстанції цих обставин справи і вищенаведених вимог законодавства не врахував і дійшов помилкового висновку про покладення на відповідача, як винну особу, обов'язку відшкодувати недоплачену страховиком суму страхового відшкодування.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції, як постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі положень ст. 141 ч.1 ЦПК України, з Посольства Японії в Україні на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 2 643 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Винокурова Олександра Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 березня 2020 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Посольства Японії в Україні до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Стягнути з Посольства Японії в Україні на користь ОСОБА_1 2 643 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: