Справа № 761/5740/20
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8536/2020
01 липня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Волошиної В.М., Мостової Г.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року у складі судді Макаренко І.О.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про визнання договору недійсним,-
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») про визнання договору недійсним.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року передано справу за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про визнання договору недійсним до Солом'янського районного суду м. Києва.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу районного суду та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції безпідставно обмежив позивача у виборі ефективного способу захисту порушеного права за зареєстрованим місцем проживання.
Зазначив, що при укладання спірного договору страхування були порушені одночасно норми ЦК України, ЗУ «Про страхування» та ЗУ «Про захист прав споживачів».
Вказав, що оскільки він виступав як споживач послуг страхування, а отже на нього не можуть не розповсюджуватись гарантії захисту його прав як споживача, що встановлені спеціальним законом.
У зв'язку з чим, правомірним було посилання в позовній заяві на ч. 5 ст. 28 ЦПК України.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Передаючи цивільну справу на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва, суд першої інстанції виходив з того, що помилковим є посилання позивача на положення ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються ЦК України та ЗУ «Про страхування», а отже спір має розглядатись за місцезнаходженням відповідача ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, що територіально відноситься до Солом'янського районного суду м. Києва.
Проте такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 подав даний позов до Шевченківського районного суду м. Києва за своїм зареєстрованим місцем проживання, посилаючись на ч.5 ст.28 ЦПК України та Закон України «Про захист прав споживачів».
Позивач вказував, що правовідносини виникли з договору добровільного страхування на який поширює свою дію Закон України «Про захист прав споживачів», а тому звернувся до суду за правилами альтернативної підсудності відповідно до вимог ч.5 ст.28 ЦПК України.
Згідно зі ст.16 Закону України «Про страхування», ст.979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
А відповідно до п. 22 ст.1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.
Відповідно до змісту позову, ОСОБА_1 оспорює зміст укладеного ним договору страхування, вважаючи порушеними його права, як споживача страхових послуг.
Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув чим допустив порушенням норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказана цивільна справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, оскільки подана позивачем за місцем реєстрації та проживання у відповідності до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, а тому висновки суду про необхідність передати справу на розгляд до іншого суду є поспішними.
З огляду на вищевикладене, ухвала суду першої інстанції про передачу справи до іншого суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підстави для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі й направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: