Справа № 362/6445/19 Головуючий у І інстанції Ковбель М.М.
Провадження № 33/824/2321/2020 Доповідач у 2 інстанції Дрига А.М.
26 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Дриги А.М. за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, -
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення,
Відповідно до постанови судді, 17.10.2019 року близько 11 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 на а/д Рославичі-Обухів, керував транспортним засобом ЗАЗ 110308 номерний знак НОМЕР_1 , не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого здійснив наїзд на вибоїну, від чого автомобіль занесло та в подальшому призвело до з'їзду у кювет із перекиданням транспортного засобу. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3 (б); 12.1; 12.3 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова суду є необґрунтованою, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Так, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, а саме те, що схема ДТП містить вибоїну на автодорозі, причиною ДТП став неналежний стан дороги та знаку попередження про вибоїну не було. Вважає, що пошкодження транспортного засобу сталося без порушення ним п.п. 2.3 (б); 12.1; 12.3 ПДР України. Зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень того, що обрана ним швидкість дорожнього руху не відповідала дорожній обстановці. Вважає, що в його діях відсутня обов'язкова ознака складу правопорушення у вигляді заподіяння шкоди суспільним відносинам в сфері власності.
Заслухавши думку ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого ст. 124 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що суддя при розгляді справи дотримався вказаних вимог закону.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на незаконність постанови суду, є безпідставними, виходячи з наступного.
Висновок судді про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за ознаками порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, за обставин, викладених в постанові судді відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованим.
Незважаючи на невизнання своєї вини водієм ОСОБА_1 , його вина у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 508326 від 21.10.2019 року, в якому зафіксовано порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3.б, 12.1, 12.3 ПДР України, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди та зіткнення з перешкодою (а.с. 1); рапортом старшого інспектора-чергового Васильківського ВП ГУНП в Київській області (а.с. 3); схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.10.2019 року, на якій зафіксовано місце розташування автомобіля після ДТП та напрямки його руху (а.с. 4); протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.10.2019 року (а.с. 5), та іншими доказами.
Відповідно до п. 2.3.д ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п. 12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Апеляційний суд вважає, що оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суддя вірно встановив фактичні обставини ДТП і дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 допустив порушення вимог п.п. 2.3б, 12.1, 12.3 ПДР України, які призвели до даної ДТП, оскільки водій ОСОБА_1 не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечної швидкості руху, при виникненні перешкоди для руху не вжив заходів для зменшення швидкості або безпечного об'їзду перешкоди, в результаті чого здійснив наїзд на вибоїну, від чого автомобіль занесло та в подальшому призвело до з'їзду у кювет із перекиданням транспортного засобу.
Згідно ст. 256 КУпАП та вимог «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015 року та ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення поряд з іншим, повинно бути чітко зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення. При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ст.124 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, працівники поліції зазначених вимог дотрималися в повному обсязі.
Апеляційний суд вважає, що саме невиконання водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3.б, 12.1 та 12.3 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали, саме водій ОСОБА_1 мав можливість уникнути наїзду на вибоїну.
Законним та обґрунтованим є також рішення суду щодо закриття провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, підстави для скасування постанови та закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2020 року щодо ОСОБА_1 - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига