Справа № 11-cc/824/2318/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
25 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю
прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджено прокурором другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на нерухомого майна: земельну ділянку кадастровий номер 5122786400:01:001:0334, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, яке являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою конфіскації майна як виду покарання.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. Ухвалу суду апеляційної інстанції направити для виконання до Першого управління Департаменту організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень підслідних Державному бюро розслідування, нагляду на додержанням законів його оперативними підрозділами ті підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що арештована земельна ділянка є її особистою власністю та придбана 28.07.2015 року. Стверджує, що власник майна з ОСОБА_11 у шлюбних відносинах не перебувала, у зв'язку із чим твердження сторони обвинувачення про те, що спільне майно подружжя придбане за рахунок коштів ОСОБА_11 не відповідає дійсності.
Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує на відсутність у матеріалах провадження відомостей про те, що земельна ділянка набута злочинним шляхом. Стверджує, що орган досудового розслідування не надав належних та допустимих доказів того, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є спільною сумісною власністю подружжя.
Одночасно автор апеляційної скарги ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування причин пропуску строку вказує, що про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді власник майна дізналась за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень 03 квітня 2020 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт участі у судовому засіданні не приймав, копію оскаржуваної ухвалине отримував, зі змістом ухвали слідчого судді ознайомився 03 квітня 2020 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущено з поважних причин.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження №42019000000001815, відомості про яке 20.08.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України за фактами заволодіння у 2014 році та у 2019 році ОСОБА_11 шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами осіб в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
05.03.2020 старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на нерухомого майна: земельну ділянку кадастровий номер 5122786400:01:001:0334, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, яке являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, задоволено.
Разом з цим, з таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному кримінальному провадженні 31.08.2019 року ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
Разом з тим, з доданих до клопотання матеріалів вбачається, що ініціатором клопотання не доведено належності майна, на яке слідчий просив накласти арешт, саме підозрюваному.
Посилання слідчого на перебування підозрюваного та власника майна ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах не знайшли свого підтвердження, оскільки факт перебування осіб у фактичних шлюбних відносинах може бути встановлений лише судовим рішенням, що у цьому випадку не мало місця. Показання свідка ОСОБА_15 не можуть бути підставою для висновку про наявність фактичних шлюбних відносин між особами, оскільки це суперечить вимогам Закону.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, власник майна, на яке слідчим суддею накладено арешт, на даному етапі досудового розслідування у даному кримінальному провадженні має статус третьої особи.
Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України.
З урахуванням наведених порушень КПК України, інші доводи апеляційної скарги, є передчасними.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, підлягає задоволенню, ухвала слідчого судді скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджено прокурором другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна, як такого, що внесене до суду із порушенням вимог КПК України.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити власнику майна ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року.
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05 березня 2020 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на нерухомого майна: земельну ділянку кадастровий номер 5122786400:01:001:0334, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; дачний будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, яке являється спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджено прокурором другого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про арешт майна.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4