24 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1648657780000, яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.02.2020 р. за №199873394 на праві власності належить ОСОБА_7 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що долучені до клопотання про арешт майна докази, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що належна на праві власності ОСОБА_7 квартира могла бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Даних щодо причетності ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, а також належних та допустимих доказів того, що квартира набута кримінально протиправним шляхом або отримана внаслідок вчинення кримінального правопорушення, матеріали справи не містять. Крім того, у вказаному кримінальному провадженні взагалі жодній особі не повідомлено про підозру.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна або його представника, з матеріалами справи він ознайомився лише 27.02.2020 року, а апеляційна скарга подана в строк, визначений ч. 3 ст. 395 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання про арешт майна відбувся у відсутність власника майна або його представника, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Як вбачається з наданих суду матеріалів та ухвали слідчого судді, ГСУ НП України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42012110000000089 від 27.11.2012, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 185, ч.ч. 2, 4 ст. 190, ч.1 ст. 332, ч. 1 ст. 384, ч. 1 ст.365-2, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.
Постановою слідчого ВП №4 Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_9 від 14.03.2017 року вказане в клопотанні майно - квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1648657780000, яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.02.2020 р. за №199873394 на праві власності належить ОСОБА_7 , визнано у кримінальному провадженні №42012110000000089 від 27.11.2012, речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року вказане клопотання задоволено.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Задовольняючи дане клопотання сторони обвинувачення, внесене в межах кримінального провадження №42012110000000089 від 27.11.2012, про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні прокурора.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх, правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, тому доводи апеляційної скарги про відсутність повідомленої підозри у кримінальному провадженні, а відтак начебто неможливості за таких підстав накладення арешту на майно, є необґрунтованими.
Щодо посилань апеляційної скарги про невідповідність арештованого майна, то вони, як вважає колегія суддів, також не заслуговують на увагу, оскільки арештоване майно в повній мірі відповідає критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України, що підтверджується наданими матеріалами справи та визнано належним чином у кримінальному провадженні речовим доказом.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1648657780000, яка відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 11.02.2020 р. за №199873394 на праві власності належить ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1833/2020 Категорія ст.170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1