23 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
представників власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6
власника майна ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: автомобіля «Lexus» моделі «ES 300Н», білого кольору, 2015 року випуску, з реєстраційними номерами « НОМЕР_1 » з номером кузова « НОМЕР_2 » та мобільного телефону «Apple» моделі «IPhone Х», білого кольору, з номером ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_4 .
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власників майна подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи свої апеляційні скарги вказує на те, що належним доказів відповідності арештованого майна ознакам речового доказу не надано.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, розгляд клопотання відбувався без участі власників майна, копія оскаржуваного рішення не отримувалась, відтак відповідно до вимог ч. 3 ст. 395 КПК України строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та її представників, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власників майна або їх представника, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджуються з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12020100100000060 від 03.01.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.
Постановою слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 04.01.2020 року вказане в клопотанні майно -транспортний засіб марки «Lexus» моделі «ES 300Н», білого кольору, 2015 року випуску, з реєстраційними номерами « НОМЕР_1 » з номером кузова « НОМЕР_2 » та мобільний телефон «Apple» моделі «IPhone Х», білого кольору, з номером ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_4 визнано у кримінальному провадженні №12020100100000060 від 03.01.2020 року речовим доказом.
21.01.2020 р. слідчий СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно - транспортний засіб марки «Lexus» моделі «ES 300Н», білого кольору, 2015 року випуску, з реєстраційними номерами « НОМЕР_1 » з номером кузова « НОМЕР_2 », мобільний телефон «Apple» моделі «IPhone Х», білого кольору, з номером ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_4 , посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року клопотання слідчого задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та орган досудового розслідування не дотрималися.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною третьою статті 170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, не зважаючи на те, що надані матеріали провадження містять постанову слідчого про визнання вказаного у клопотанні майна речовим доказом у кримінальному провадженні №12020100100000060 від 03.01.2020 року, як вважає апеляційний суд, стороною обвинувачення належним чином не доведено відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Вказане процесуальне рішення органу досудового розслідування є передчасним, належним чином необґрунтованим та немотивованим, винесеним без належного врахування обставин вчинення зазначених кримінальних правопорушень, а відтак слідчим суддею при задоволенні клопотання не дотримано вимог ст. 173 КПК України, відповідно до змісту якої при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , про арешт майна - транспортного засобу автомобіля марки «Lexus» моделі «ES 300Н», білого кольору, 2015 року випуску, з реєстраційними номерами « НОМЕР_1 » з номером кузова « НОМЕР_2 » та мобільного телефону «Apple» моделі «IPhone Х», білого кольору, з номером ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_4 , як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , про арешт майна та накладено арешт на майно, а саме: автомобіля «Lexus» моделі «ES 300Н», білого кольору, 2015 року випуску, з реєстраційними номерами « НОМЕР_1 » з номером кузова « НОМЕР_2 » та мобільного телефону «Apple» моделі «IPhone Х», білого кольору, з номером ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_4 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погодженого прокурором Київської місцевої прокуратури №10 ОСОБА_10 , про арешт, а саме транспортного засобу марки «Lexus» моделі «ES 300Н», білого кольору, 2015 року випуску, з реєстраційними номерами « НОМЕР_1 » з номером кузова « НОМЕР_2 » та мобільного телефону «Apple» моделі «IPhone Х», білого кольору, з номером ІМЕІ: НОМЕР_3 , з сім-карткою НОМЕР_4 , - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2165/2020 Категорія ст.170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1