справа № 756/3920/19
провадження № 22-ц/824/2922/2020
23 червня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Костецької М.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на дії старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Стужука Павла Петровича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», -
У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» звернулося до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця та просило визнати незаконними дій старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужука П.П. щодо винесення повідомлення від 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого листа № 2-276, виданого 6 липня 2012 року Оболонським районним судом міста Києва, стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати відповідне повідомлення.
Крім того, просило зобов'язати старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужука П.П. винести постанову про повернення виконавчого листа №2-276 стягувачу без прийняття до виконання з інших підстав, а саме відповідно до пункту 8 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження».
У обґрунтування своїх вимог зазначає, що виконавчий лист було пред'явлено до виконання протягом трьох років відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на час звернення з заявою про виконання, а тому повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу є незаконним. Проте у порушення вимог частини другої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» до заяви про примусове виконання рішення стягувачем не було додано квитанцію про сплату авансового внеску, що є самостійною підставою для повернення виконавчого документу.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким скаргу задовольнити.
У доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 5 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності даного Закону, можуть пред'являтися у строки, встановлені статтею 12, тобто протягом трьох років. Таким чином позивачем не було пропущено строк пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Також товариство не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що правонаступником стягувача ПАТ «Український інноваційний банк» є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український інноваційний банк», а не позивач ПАТ «Українська інноваційна компанія», а тому державним виконавцем не було порушено будь-які права скаржника.
У обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що на час ухвалення оскаржуваного судового рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не був правонаступником стягувача ПАТ «Український інноваційний банк» з огляду на скасування постанови Правління Національного Банку України від 24 грудня 2015 року № 934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «УКРІНБАНК» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року № 239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».
Усудове засідання сторони не з'явились, були належним чином повідомлені та не повідомили суд про поважні причини, що перешкодили з'явитись в судове засідання.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі частини 2 статті 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" звернулась до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з пропуском встановлених законодавством строків.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на день розгляду скарги правонаступником ПАТ "Український інноваційний банк", на користь якого видано виконавчий документ, є Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію цього товариства, а не скаржник ПАТ "Українська інноваційна компанія".
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 6 липня 2012 року Оболонським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Український інноваційний банк» суму боргу у розмірі 12 020,58 доларів США, що за курсом НБУ становить 96 042,58 грн, та витрати на розміщення оголошення про виклик в судове засідання у розмірі 420 грн.
Відповідно до наданого до матеріалів справи витягу із Статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Ідентифікаційний код 05839888), затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінком" від 28 березня 2017 року №6, ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі цього Статуту шляхом зміни найменування з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов'язків Публічних акціонерних товариств "Український інноваційний банк" та "Укрінком".
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Українська інноваційна компанія" (Ідентифікаційний код 05839888), так само як і ПАТ "Український інноваційний банк" з таким самим ідентифікаційним кодом, значаться відповідно із статусом "порушено справу про банкрутство" та "в стані припинення".
Статтею 91 ЦК України передбачено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частини 1,4 указаної статті).
Відповідно до частини 5 статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно із частиною 7 указаної статті особливості припинення банку як юридичної особи встановлюється законом.
Відповідно до частини восьмої статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Отже, оскільки товариство, яке змінило назву, не припинено (відсутній відповідний запис у державному реєстрі), його цивільна првоздатність також не припинена.
Тому, товариство здійснює цивільні права та обов'язки через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, як це передбачено частиною 1 статті 92 ЦК України у тому числі не позбавлене права звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Колегією апеляційного суду також враховані встановлені постановою Верховного Суду від 09 серпня 2019 року у справі №826/14033/17 обставини про те, що ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком" є однією і тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.
В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб'єктності в порядку правонаступництва.
Указаною постановою Верховного Суду також залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Київ від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/14033/17 згідно з якими було визнано протиправними та скасовано постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2015 року №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 грудня 2015 року №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
Крім того, правовий статус Фонду визначено статтею 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з нормою якого Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Частиною 5 статті 34 Закону передбачено, що під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з пунктом 17 статті 2 указаного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Однак, нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію товариства стає правонаступником цього товариства.
Відповідно до положень цього Закону правонаступником неплатоспроможного банку може бути приймаючий або перехідний банк у випадках, передбачених цим Законом, а не уповноважена особа Фонду.
При цьому матеріали справи не містять доказів, правонаступництва щодо прав і обов'язків скаржника до інших осіб.
Отже висновок суду про те, що станом на день розгляду скарги правонаступником стягувача ПАТ "Український інноваційний банк" є уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український інноваційний банк", а не скаржник ПАТ "Український інноваційна компанія" не ґрунтується на законі та обставинах справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій державного виконавця апеляційним судом встановлені наступні обставини.
Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 1 квітня 2015 року повернуто стягувачу виконавчий документ у зв'язку з тим, що майно, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено. Зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред'явлений до виконання в строк до 1 квітня 2016 року.
1 квітня 2018 року ПАТ «Українська інноваційна компанія» звернулась з заявою про примусове виконання виконавчого листа № 2-276/2012.
Повідомленням від 27 лютого 2019 року старший державний виконавець відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужук П.П. повернув виконавчий документ без прийняття до виконання на підставі пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з пропуском встановленого законом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції виходив із того, що на час виникнення спірних правовідносин частиною першою статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» було встановлено строк пред'явлення виконавчого документу один рік, а позивач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження 1 квітня 2018 року, тобто з пропуском встановлених строків.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 Розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону на час звернення стягувача із заявою про відкриття виконавчого провадження вдруге передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, зокрема, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Суд першої інстанції визначаючи строк пред'явлення виконавчого листа №2-276/2012до виконання, посилався на частину першу статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на 6 липня 2012 року, тобто станом на дату видачі виконавчого листа Оболонським районним судом міста Києва.
Проте, як частиною першою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV так і частиною четвертою статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Виконавчий лист № 2-276/2012 вже був пред'явлений до виконання та постановою від 1 квітня 2015 року повернутий стягувачу з правом повторного пред'явлення до виконання.
На час повторного звернення за примусовим виконанням виконавчого документу Законом України «Про виконавче провадження» було встановлено трьохрічний строк для вчинення даної процесуальної дії.
Оскільки державним виконавцем було неправомірно повернуто виконавчий документ без виконання посилаючись на його пред'явлення з пропуском встановленого строку, скарга позивача в частині визнання таких дій неправомірними та скасування повідомлення старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужука П.П. від 27 лютого 2019 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги заявника зобов'язати старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужука П.П. винести постанову про повернення виконавчого листа № 2-276/2012 стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 8 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з несплатою авансового внеску, колегія виходить з наступного.
Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Таким чином, виходячи з норм статті 451 ЦПК України, суд наділений повноваженнями щодо скасування постанови державного виконавця та зобов'язання усунути порушення (поновити порушене право заявника), проте без зазначення обов'язку вчинити певні дії, пов'язані з примусовим виконанням судового рішення.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та порушенням норм процесуального права, із прийняттям нової постанови про скасування повідомлення старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужука Павла Петровича від 27 лютого 2019 року.
Керуючись статтями 367, 368, 369,374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Київ від 30 вересня 2019 року - скасувати та прийняти нову про часткове задоволення скарги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на дії старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві Стужука Павла Петровича.
Визнати дії старшого державного виконавця неправомірними та скасувати повідомлення старшого державного виконавця відділу Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві від 27 лютого 2019 року про повернення виконавчого листа № 2-276/2012 стягувачу без прийняття до виконання.
Відмовити у задоволені іншої частини вимог скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба