Київський апеляційний суд
23 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника установи виконання покарань ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
засудженого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали провадження щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Лизунівка Новгород-Сіверського району Чернігівської області,
громадянина України, що зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
який засуджений вироком Чернігівського апеляційного суду за ч.2 ст.286 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки,
за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 16 квітня 2020 року,
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 16.04.2020 року задоволено подання начальника ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)”, погоджене із спостережною комісією при Кагарлицькій районній державній адміністрації Київської області і ОСОБА_8 замінено невідбуту частину основного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 339 днів більш м'яким покаранням у виді виправних робіт на такий же строк з відрахуванням 15 % заробітку щомісячно в доход держави.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, заступник прокурора Київської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання ДУ _____________________________________
Справа № 11-кп/824/2210/2020
Категорія: ст.537 КПК України
Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1
“Кагарлицька виправна колонія (№ 115)” про заміну ОСОБА_8 невідбутої частини покарання більш м'яким.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що висновок суду про те, що засуджений став на шлях виправлення, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки має ґрунтуватися на даних про поведінку особи та її ставлення до праці за весь період відбування покарання, а не час, що безпосередньо передує настанню строку, після відбуття якого можлива заміна невідбутої частини покарання більш м'яким. Також вважає, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, положення ст.82 КК України.
Як вказує прокурор, суд не врахував положення ст.6 КВК України, яка дає визначення поняття “виправлення”, процес якого має бути стабільним і послідовним протягом всього строку перебування засудженого в установі виконання покарань. Так, поза увагою суду залишилися ті обставини, що ОСОБА_8 відбув незначний строк покарання, має лише три заохочення та епізодично працював, що не свідчить про його сумлінне ставлення до праці і, на думку прокурора, не дає підстав вважати, що засуджений став на шлях виправлення, як того вимагає ст.82 КК України. ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, наслідком якого є заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, вину визнав частково, а відтак, належних висновків не зробив. Крім того, зазначає, що суд не обґрунтував можливість застосування до засудженого покарання у виді виправних робіт, яке є одним з найменш суворих, звільнивши його таким чином з місць позбавлення волі.
При цьому позитивна характеристика та відсутність стягнень не можуть самі по собі свідчити про виправлення особи, оскільки сумлінна поведінка передбачає не тільки наявність заохочень, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для інших засуджених, зразково дотримується вимог режиму, бере участь у самодіяльних організаціях, беззаперечно виконує законні вказівки та розпорядження адміністрації установи, тощо. До того ж, дотримання порядку та умов відбування покарання та добросовісна поведінка згідно з ст.9 КВК України є обов'язком засудженого.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення, стверджуючи про необґрунтованість апеляційних вимог. Зазначає, що доводи прокурора про відбуття ОСОБА_8 незначного строку покарання не узгоджуються з п.1 ч.4 ст.82 КК України, яким передбачена можливість заміни невідбутої частини основного покарання біль м'яким після фактичного відбуття засудженим не менше третини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин. Кількість заохочень у вигляді подяки, отриманих його підзахисним, є максимальною з числа можливих, також ОСОБА_8 отримував дозвіл на короткочасний виїзд до близьких родичів за межі колонії в період з 23.09.2019 року по 06.10.2019 року, що є, свого роду, заохоченням, не має стягнень. Що стосується посилань в апеляційній скарзі на епізодичне залучення до праці, то вони не відповідають наявним у справі доказами, спростовуються довідкою за підписом начальника установи виконання покарань щодо працевлаштування засудженого № 9/971 від 28.05.2020 року. До того ж, робота засудженого на дільниці майстерні по розпилові деревини вочевидь залежала від наявності сировини, а не від його власної волі, і він також залучався до інших робіт, пов'язаних з господарським обслуговуванням установи. На переконання захисника, надуманими є і твердження прокурора про відсутність обставин, які свідчать про сумлінну поведінку засудженого, адже вони є формальними і спростовуються даними в характеристиці та поданні установи виконання покарань. Обставини вчинення кримінального правопорушення дають однозначне розуміння того, що воно відноситься до необережних тяжких злочинів, а висновки прокурора про ставлення ОСОБА_8 до вчиненого ґрунтуються на позиції його підзахисного під час провадження в суді першої та апеляційної інстанцій, на яку вплинули треті особи. Разом з тим, відбуваючи покарання, ОСОБА_8 переоцінив своє відношення до вчиненого, визнав вину та щиро розкаявся, що було враховано судом першої інстанції. Також захисник звертає увагу, що поданням начальника установи виконання покарань враховано, крім бажання засудженого, листи Дарницького районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у м. Києві та Київській області і ТОВ “Бруг Т”, у відповідності з якими ОСОБА_8 буде працевлаштовано.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; доводи захисника ОСОБА_7 , засудженого та представника установи виконання покарань ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; провівши судові дебати, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Як встановив суд першої інстанції, вироком Чернігівського апеляційного суду від 26.02.2019 року ОСОБА_8 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
07.04.2020 року начальник ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)” звернувся до суду з поданням, погодженим із спостережною комісією при Кагарлицькій районній державній адміністрації Київської області, про заміну ОСОБА_8 невідбутої частини основного покарання більш м'яким.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що станом на час його розгляду ОСОБА_8 відбув більше третини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин, і став на шлях виправлення, оскільки, прибувши у виправну колонію 21.03.2019 року, 16.05.2019 року був працевлаштований робітником на дільниці майстерні установи по розпилові деревини, до праці відносився добре, завдану роботу виконував добросовісно. За період відбування покарання ОСОБА_8 характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно, має три заохочення за добросовісне відношення до праці та зразкову поведінку, стягнень не має, вину у вчиненні злочину визнав та розкаюється. А тому, за висновком суду, його поведінка за весь час відбування покарання є прикладом поведінки для інших засуджених.
Звернув увагу суд і на те, що ОСОБА_8 після звільнення з установи виконання покарань планує влаштуватися на роботу, тобто бажає продовжити реальний процес адаптації в суспільстві, і таке працевлаштування йому гарантоване, відшкодовує завдану потерпілому шкоду, має повноцінну сім'ю.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і доводи апеляційної скарги прокурора їх не спростовують.
Відповідно до положень ст.82 КК України особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена більш м'яким. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення, після фактичного відбуття не менше третини строку покарання, призначеного судом за необережний тяжкий злочин.
Згідно з ч.1 і ч.2 ст.6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Отже, зі змісту вказаних норм випливає, що заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована на наявності таких обов'язкових умов, як фактичне відбуття встановленої законом частини призначеного покарання в залежності від класифікації злочину за ступенем тяжкості, формою вини та об'єктом суспільно-небезпечного посягання, наявності попередніх судимостей, і якщо зразкова поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов'язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і можливість ефективного продовження його за умови застосування до засудженого більш м'якого виду покарання. При цьому слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, до праці, додержання ним вимог режиму, а також його наміри стосовно подальшої ресоціалізації тощо.
Під зразковою поведінкою засудженого слід розуміти дотримання вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених, беззаперечне виконання законних вказівок і розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, відсутність порушень дисципліни, товариське ставлення до інших засуджених.
Розглядаючи подання адміністрації установи виконання покарань, суд першої інстанції з достатньою повнотою перевірив наявні в матеріалах особової справи документи, які свідчать про поведінку засудженого протягом усього часу його перебування в колонії та роботу, і належним чином мотивував в ухвалі свої висновки про те, що ОСОБА_8 став на шлях виправлення.
Всупереч доводам прокурора суд урахував дані щодо ОСОБА_8 за весь час відбування покарання, а не ті, що безпосередньо передували настанню строку, після відбуття якого можлива заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
Як вбачається з подання, характеристики, довідок, з 21.03.2019 року від початку відбування покарання в ДУ “Новоград-Сіверська УВП (№ 31)” ОСОБА_8 стягнень та заохочень не мав. З 16.05.2019 року відбуває покарання в ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)”, по прибуттю працевлаштований робітником на дільниці майстерні установи по розпилові деревини. До праці відноситься добре, завдану роботу виконує добросовісно, до виконання робіт з благоустрою установи відноситься з розумною ініціативою, характеризується позитивно, заходи виховної спрямованості відвідує регулярно, реагує на них правильно, пройшов з курс з підготовки до звільнення. За добросовісне відношення до праці на дільниці майстерні та в господарській обслузі установи має три заохочення у виді подяки (03.10.2019, 09.01.2020, 02.04.2020). Засуджений поводить себе правильно, з адміністрацією колонії коректний та ввічливий, в колективі засуджених не конфліктує, виказує позитивні плани на майбутнє, вину у вчиненні злочину визнав і розкаюється.
Враховуючи те, що покарання у виді виправних робіт відбувається за місцем роботи заудженого, можливість його працевлаштування підтверджується довідкою начальника ДУ “Кагарлицька виправна колонія (№ 115)” про результати попереднього вирішення питання щодо місця проживання та роботи після звільнення, гарантійним листом директора ТОВ “Бруг Т”, протоколом зборів трудового колекстиву вказаного товариства, листом Дарницького районного відділу філії Державної установи “Центр пробації” у м. Києві та Київській області.
Відомості у цих документах, на думку колегії суддів, переконливо доводять позитивну динаміку змін в особистості засудженого, і свідчать про те, що на час розгляду судом подання він став на шлях виправлення.
Посилання прокурора на те, що ОСОБА_8 в колонії відбуває покарання незначний період та має лише три заохочення, не можуть бути перешкодою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Що ж стосується епізодичного залучення до праці, то таких даних матеріали провадження не містять, і з викладених раніше документів вбачається, що засуджений виконував роботу як на дільниці майстерні установи, так і з благоустрою колонії, яка не оплачується.
Не може бути підставою для відмови в задоволенні подання і ступінь тяжкості та обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки вони враховуються при призначенні покарання.
З приводу тверджень прокурора про те, що ОСОБА_8 вину у вчиненні злочину не визнав і належних висновків для себе не зробив, колегія суддів зауважує наступне.
Дійсно, під час судового провадження в суді першої та апеляційної інстанції позиція захисту засудженого давала підстави для такого висновку. Однак, починаючи з 13.03.2019 року, у рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_11 регулярно добровільно переказуються грошові кошти, хоча виконавчий лист до колонії не надходив, що свідчить про те, що ОСОБА_8 переоцінив ставлення до своїх злочинних дій та їх наслідків, намагається виправити ситуацію, яка склалася, та зменшити негативні наслідки, тобто розкаявся у вчиненому.
Решта доводів прокурора містить загальнотеоретичні поняття і нічим не мотивовані твердження про те, що засуджений не став на шлях виправлення.
За таких обставин ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 16 квітня 2020 року про заміну ОСОБА_8 , засудженому вироком Чернігівського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року, невідбутої частини основного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 /один/ рік 339 /триста тридцять дев'ять/ днів більш м'яким у виді виправних робіт залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3