Справа № 757/47672/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7365/2020
Головуючий у суді першої інстанції: Гребенюк В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
23 червня 2020 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Кибукевич О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу адвоката Кацика Ірини Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року, ухвалене у складі судді Гребенюка В.В., у цивільній справі № 757/47672/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації,-
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «Новини 24 години» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування поширеної недостовірної інформації. Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі інтернет було оприлюднено відеосюжет-інтерв'ю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1», ІНФОРМАЦІЯ_3 в мережі інтернет було опубліковано статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5 » та розміщено відеофайл, на якому міститься інтерв'ю відповідача журналісту каналу «Новини 24 години». У вказаних інтерв'ю відповідач стверджував про причетність позивача до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», та про втручання позивача в проведення експертиз на етапі досудового розслідування по справі ОСОБА_4 . На думку позивача, інформація, оприлюднена в мережі Інтернет, є недостовірною, а відтак, негативно впливає на його честь і гідність та завдає шкоди його діловій репутації. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просив визнати оприлюднену інформацію недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, а також зобов'язати ТОВ «Новини 24 години» вилучити відеофайл «ІНФОРМАЦІЯ_1» з мережі інтернет та оголосити вступну та резолютивну частину рішення суду.
В подальшому, позивач уточнив свої позовні вимоги, виключивши з числа відповідачів ТОВ «Новини 24 години», просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію про його втручання в проведення слідства по справі ОСОБА_4 та про причетність до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», а також, просив зобов'язати ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року задоволено частково позов ОСОБА_2 .
Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію щодо втручання ОСОБА_2 в проведення слідства по справі ОСОБА_4 , оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю, що розміщене за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 у фразі: «І на етапі слідства … йому допомагали… в тому числі Секретар Ради нацбезпеки ОСОБА_2…» та зобов'язано ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду,17 березня 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити новерішення,яким відмовити в задоволені позову ОСОБА_2 в повному обсязі. Посилався на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про оприлюднення спірного сюжету в мережі Youtube, оскільки такий сюжет там відсутній, про що зазначав позивач у заяві про зміну предмету позову. Звертає увагу на те, що він не є автором спірних статті та сюжету та не є власником сайту, на якому таку інформацію було поширено, відтак, є неналежним відповідачем у справі. Зазначає, що позивач не надав доказів порушення його особистих немайнових прав, а тому, відсутні підстави для задоволення позову. Звертає увагу на те, що інформація, яку суд визнав недостовірною, є уривком з контексту речень, що не відповідає змісту самого повідомлення в цілому, а тому, спотворює його зміст. Також, зазначає, що оскаржувані судження були коментарями у контексті питань, які становлять суспільний інтерес по кримінальній справі щодо продажу заводу «Краяни» та публічної діяльності позивача і інших публічних осіб. Поширена відповідачем інформація була його власними судженнями та оцінкою дій, а не твердженнями. Судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що позивач на час поширення спірної інформації був публічною особою, а тому межа допустимої критики є значно ширшою.
Також, не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 27 березня 2020 року адвокат Кацика І.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити новерішення,яким задовольнити позов ОСОБА_2 в повному обсязі. Посилалася на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що інформація про причетність ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної з продажем заводу «Краян», оприлюднена ОСОБА_1 саме як інформація про факти, є твердженням, оскільки може бути перевірена на предмет її правдивості. Вказане також підтверджується висновком лінгвістичної експертизи від 24 квітня 2018 року, який безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції. Така інформація принижує честь, гідність та ділову репутації позивача, а тому, підлягає спростуванню.
11 травня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 . Просив апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог залишити без змін. Заперечує проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що оспорювана фраза є оціночним судженням. Крім того, факт поширення оспорюваної інформації в мережі Youtube не встановлено належними та допустимими доказами, оскільки, надана позивачем інформація на диску не підтверджує факт поширення інформації саме такого змісту за конкретним посиланням. Звертає увагу на те, що посилання, яке зазначено у первісному позові, в мережі Youtube є недоступним. Також зазначає, що він не є автором оспорюваної інформації та не поширював її в мережі Youtube, а тому є неналежним відповідачем у справі.
09 червня 2020 року адвокат Кацика І.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заперечує проти доводів відповідача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Зазначає, що на диску, який долучено до матеріалів справи, містяться відеосюжети, в яких ОСОБА_1 поширив оспорювань інформацію. Крім того, відеосюжет, розміщений за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, є доступним для перегляду. Вважає, що висловлювання відповідача: «…бенефіціаром цих грошей... був... також Секретар РНБО ОСОБА_2...», «і на етапі слідства... йому допомагали... в тому числі Секретар Ради Нацбезпеки ОСОБА_2...» містять чіткі фактичні дані, інформація виражена у формі твердження, що також вбачається із висновку лінгвістичної експертизи від 24 квітня 2018 року. Позивач не має жодного відношення ні до продажу заводу «Краян», ні до проведення експертиз по справі ОСОБА_4 . Відтак, поширена відповідачем інформація є недостовірною, стосується втручання в слідство та вигоди від корупційної оборудки з продажу заводу «Краян», а тому негативно впливає на честь і гідність позивача та завдає шкоди його діловій репутації.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 , підтримали, просили задовольнити з наведених у ній підстав. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечували, просили скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність.
Адвокат Кацика І.Ю., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , його апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з наведених у ній підстав. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечувала, просила скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність.
Особисто ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, забезпечив явку в судове засідання свого уповноваженого представника, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга адвоката Кацика І.Ю., подана в інтересах ОСОБА_2 , підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 було оприлюднено відео сюжет - інтерв'ю ОСОБА_1 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1», в якому відповідач поширив інформацію про причетність позивача до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян» та про втручання позивача в проведення експертизи на етапі слідства. Зокрема, відповідач в інтерв'ю повідомляє: «Минулого тижня у мене була неофіційна розмова з однією особою, яка близька до ОСОБА_4 і в цій розмові людина повідомила, що насправді ця афера, про яку йдеться, про завод «Краян», що бенефіціаром цих грошей, які були вкрадені, а ви знаєте, що завод був придбаний за ціною, яка в понад десять разів дорожча за ціну, за яку потім купила завод міська влада, так от бенефіціаром цих грошей був не ОСОБА_4 , а такий собі ОСОБА_11 - це колишній депутат від «Батьківщини», а також Секретар РНБО ОСОБА_2, який є близький до ОСОБА_11 протягом останніх десяти років, вони є навіть прихожанами однієї баптистської церкви. І власне, якщо це правда, то я закликав публічно вчора ОСОБА_4 не намагатися домовитися…».
ІНФОРМАЦІЯ_3 на веб-сайті за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_5» та розміщено відеофайл з інтерв'ю, в якому ОСОБА_1 повідомив: «… і на етапі слідства, за моєю інформацією, йому допомагали, як я вже згадував, не тільки пан ОСОБА_11 , родичі якого взагалі-то намагалися навіть давати хабарі, щоб цю справу було розслідувано в потрібному для ОСОБА_4 руслі , але й в тому числі Секретар Ради Нацбезпеки ОСОБА_2, депутат ОСОБА_12 і так далі. Яка роль цих осіб, сподіваюсь, що в ході судового процесу буде сказано, як вони намагалися втручатися в експертизи і так далі».
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та визнав недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію щодо втручання ОСОБА_2 в проведення слідства по справі ОСОБА_4 , оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю, що розміщене за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 у фразі: «І на етапі слідства … йому допомагали… в тому числі Секретар Ради нацбезпеки ОСОБА_2…» та зобов'язав ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення. При цьому, суд виходив з того, що інформація, оприлюднена у вказаному інтерв'ю, подана у формі твердження, відповідач не надав доказів що така інформація є достовірною та відповідає дійсності.
Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що інформація щодо причетності позивача до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», не містить фактичних даних, а тому відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Судом неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
Так, відповідно до ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має права вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню Інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
Відповідно до положень ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Відповідно до роз'яснень пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. п. 15, 19 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», до відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співіснування та принципів людської моралі.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Дослідивши зміст інформації, поширеної ОСОБА_1 в інтерв'ю, щодо втручання ОСОБА_2 в проведення слідства по справі ОСОБА_4 , що розміщене за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 у фразі: «І на етапі слідства … йому допомагали… в тому числі Секретар Ради нацбезпеки ОСОБА_2…» суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна інформація є твердженням про факти, оскільки її достовірність може бути перевірена. ОСОБА_1 не було надано суду підтвердження того, що позивач будь-яким чином втручався в проведення експертиз, пов'язаних із розслідуванням корупційних справ, що підтверджує недостовірність спірної інформації.
При цьому, спірна інформація є негативною, оскільки з її змісту вбачається вчинення позивачем суспільно небезпечного правопорушення, за яке передбачено кримінальну відповідальність, та яке негативно сприймається громадськістю. Поширена відповідачем інформація створює негативну оцінку позивача в очах необмеженого кола осіб.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що спірна інформація завдає шкоди честі та гідності позивача та відповідно до положень ст. 277 ЦК України підлягає спростуванню.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недостовірною інформації, щодо причетності ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», поширеної ОСОБА_1 в інтерв'ю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у фразі: «…бенефіціаром цих грошей... був... також Секретар РНБО ОСОБА_2...» та зобов'язання ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача про визнання недостовірною та спростування вказаної інформації, суд першої інстанції виходив з того, що вона є оціночними судженнями.
Разом з тим, вказані висновки не відповідають положенням ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію».
Аналізуючи зміст інформації, поширеної ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтерв'ю, яке було оприлюднене на веб-сайті за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, колегія суддів приходить до висновку, що інформація щодо причетності позивача до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», представлено як інформацію про факти, які можна підтвердити або спростувати, а тому, така інформація не є оціночним судженням.
Про це свідчить зміст висловлювань, граматична та стверджувальна форма дієслів були, був, купила, був. Змістових або граматичних маркерів суб'єктивної моральності аналізоване висловлювання не містить. При цьому, наведена в ньому інформація не співвідноситься з суб'єктивними уявленнями мовця про повідомлюване. Це дає лінгвістичні підстави констатувати, що інформацію про причетність Секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної з продажем заводу «Краян», виражено у формі твердження.
Зазначене, також підтверджується висновком лінгвістичної експертизи від 24 квітня 2018 року, проведеної ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» (том 1, а. с. 9-32).
Відповідачем не спростовано вказаних висновків експертизи.
Спірна інформація є негативною, оскільки з її змісту вбачається вчинення позивачем суспільно небезпечного правопорушення, а саме: отримання вигоди від корупційної оборудки з продажу заводу «Краян», яке негативно сприймається громадськістю. Поширена відповідачем інформація створює негативну оцінку позивача в очах необмеженого кола осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію щодо причетності ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю ІНФОРМАЦІЯ_2.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на відсутність в мережі інтернет спірних відеосюжетів, а також на те, що він не є автором спірних статті та сюжету, не є власником сайту, на якому таку інформацію було поширено, а тому є неналежним відповідачем у справі.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було підтверджено, що оспорювані вислови в інтерв'ю від 14 та 16 лютого 2020 року, були сказані саме ним, а відтак, він є автором оспорюваної інформації.
Відсутність на час розгляду справи в мережі інтернет відеофайлів не спростовує факт поширення ним в інтерв'ю такої інформації.
Крім того, безпідставними є посилання ОСОБА_1 на те, що він не є автором коментаря до відеофайлу з його інтерв'ю від 16 лютого 2020 року, розміщеного за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, оскільки позивач звернувся до суду з позовом про спростування недостовірної інформації, оприлюдненої саме в інтерв'ю, а не в коментарі до відеофайлу з таким інтерв'ю.
Також, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що поширена ним інформація була його власними судженнями та оцінкою дій позивача, а не твердженнями.
Так, в суді апеляційної інстанції відповідач констатував те, що його інтерв'ю від 14 та 16 лютого 2020 року були його твердженнями, тим самим, надав оцінку інформації, оприлюдненій ним, чим підтвердив, що спірна інформація була саме твердженнями.
Посилання відповідача на те, що позивач на час поширення спірної інформації був публічною особою, а тому межа допустимої критики є значно ширшою, є безпідставним, оскільки поширення недостовірної інформації не є допустимою критикою в розумінні національного та міжнародного законодавства.
Таким чином, рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформації щодо причетності ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у фразі: «…бенефіціаром цих грошей... був... також Секретар РНБО ОСОБА_2...» та зобов'язання ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог.
Відповідно, з урахуванням ч. ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, в порядку вирішення питання про розподіл судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 2 466,80 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу адвоката Кацика Ірини Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_2 , задовольнити.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформації щодо причетності ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у фразі: «…бенефіціаром цих грошей... був... також Секретар РНБО ОСОБА_2...» та зобов'язання ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію щодо причетності ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у фразі: «…бенефіціаром цих грошей... був... також Секретар РНБО ОСОБА_2...» задовольнити.
Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації, інформацію щодо причетності ОСОБА_2 до корупційної оборудки, пов'язаної із продажем заводу «Краян», оприлюднену ОСОБА_1 в інтерв'ю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» у фразі: «…бенефіціаром цих грошей... був... також Секретар РНБО ОСОБА_2...» та зобов'язати ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення.
В іншій частині рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 лютого 2020 року залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 466,80 грн.
Дані про учасників справи:
ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 30 червня 2020 року
Суддя-доповідач
Судді