Справа №362/5447/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1365/2020 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
Іменем України
« 17 » червня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Плесецьке Васильківського району Київської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , маючого на утриманні малолітню дитину 2012 р.н., не маючого судимості у відповідності до ст.89 КК України,-
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК Українита призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
13.07.2018 р. близько 13 год., під час знаходження ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в будинку останнього по АДРЕСА_2 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 спільно вживали алкогольні напої.
В ході розпиття спиртних напоїв ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , між ОСОБА_8 та ОСОБА_12 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник конфлікт, під час якого ОСОБА_8 з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , який знаходився у сидячому положенні, наблизився до останнього та умисно наніс ОСОБА_13 декілька ударів кулаком в область голови, обличчя, тулуба та декілька ударів коліном у ніс потерпілого.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_8 сковорідкою, яку схопив зі столу, умисно наніс декілька ударів в область голови та обличчя ОСОБА_13 , після чого умисно наніс удари ногами в область грудної клітки та ребер потерпілого.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 182 м/д від 14.09.2018 р. смерть ОСОБА_11 настала від закритої внутрішньочерепної травми з крововиливом у м'які тканини голови в лівій тім'яно-скроневій ділянці, крововиливом під м'які оболонки головного мозку з проривом крові у шлуночкові системи мозку, яка ускладнилася набряком головного мозку.
Вказана внутрішньочерепна травма кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, що призвело до смерті потерпілого та виникла внаслідок одноразової травмуючої дії в ліву тім'яно-скроневу ділянку голови ОСОБА_11 тупого предмета з переважаючою травмуючою поверхнею безпосередньо перед настанням смерті останнього.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи вирок в частині доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих дій та вірності кваліфікації його дій, просив вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт послався на невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через м'якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку прокурора, суд, призначаючи обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, наявність обставин, що обтяжують покарання, а саме недостатньо врахував те, що злочин вчинений ОСОБА_14 є тяжким насильницьким злочином, внаслідок якого особа позбавлена життя; судом необґрунтовано визнано обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого - наявність на утриманні малолітньої дитини та те, що ОСОБА_14 в силу ст. 89 КК України є раніше не судимим, оскільки ці обставини ніякою мірою не залежали від обвинуваченого і не можуть істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_7 просила вирок залишити без зміни посилаючись на необґрунтованість доводів викладених в апеляційній скарзі, оскільки судом обґрунтовано у відповідності до вимог ст.69 КК України враховані такі пом'якшуючі обставини, як щире каяття обвинуваченого, добровільне відшкодування ним витрат на поховання загиблого, наявність на утриманні ОСОБА_14 малолітньої дитини.
Також адвокат вказала на невідповідність дійсності твердження прокурора в апеляційній скарзі про перебування ОСОБА_14 під час вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили вирок залишити без змін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З вироку суду вбачається, що вирок відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, за обставин встановлених судом, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, є обґрунтованим і учасниками судового розгляду не оспорюється.
Дії ОСОБА_8 судом вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 121 КК України, за ознаками умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження небезпечного для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_8 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів; особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів; суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.69 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, вину визнав повністю, має на утриманні малолітнього сина 2012 р.н., добровільно відшкодував завдані збитки, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілої щодо призначення покарання.
Отже, на думку колегії суддів, суд 1 інстанції, взявши до уваги сукупність обставин, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітньої дитини, добровільне відшкодування завданих збитків і визнавши дані обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_8 положення ст.69 КК України і обґрунтовано призначив йому покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України належним чином мотивувавши свої висновки.
За таких обставин, враховуючи принципи індивідуалізації, співмірності заходу примусу характеру вчинених дій та конкретні обставини справи, призначене ОСОБА_8 покарання відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів та є домірним вчиненому.
Підстав для скасування вироку і призначення більш суворого покарання ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року ОСОБА_8 - залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного суду протягом 3 місяців з дня її проголошення, а засудженим в той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді ________________ _________________ ________________