Справа № 625/114/20
Провадження № 2/625/50/20
30 червня 2020 року с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Лосєва Д.К.
при секретарі - Калюжній Л.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Коломацького районного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою в якій просить суд стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.09.2013 року у сумі 320861,33 грн., а також судові витрати в сумі 4812,92 грн. Позивач зазначає, що 16.09.2013 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем укладено вищевказаний договір за яким ОСОБА_1 , отримав кредит у розмірі 1720,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв'язку із порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач, має заборгованість 320861, 33 грн., яка складається з наступного: 1717,87 грн. - заборгованість за кредитом, 296967,14 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 6421,02 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 15755, 30 грн (фіксована та процентна складова), які позивач просить стягнути. Позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 4812,92 грн. - судовий збір.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання в якому просить розглядати справу за його відсутності за наявними у справі матеріалами, підтримує позовні вимоги у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с. 172).
Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив (а.с. 155).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 16.09.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв'язку з чим підписав щаяву №б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 1720,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором станом на 31.12.2019 року має заборгованість 320861, 33 грн., яка складається з наступного: 1717,87 грн. - заборгованість за кредитом, 296967,14 грн. - заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 6421,02 грн. - заборгованість за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 15755, 30 грн (фіксована та процентна складова).
Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Із матеріалів справи вбачається, що базова процентна ставка на місяць за користування кредитним лімітом становила 2,5% (а.с. 167).
Суд також враховує, що банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
Згідно зчастиною першоюстатті 651ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
У документах, які у своїй сукупності складають укладений між сторонами кредитний договір, всупереч частини першоїстатті 1056-1 ЦК України, не визначено тип процентної ставки (фіксована або змінювана).
Згідно з частинами 3,4статті 1056-1 ЦК України,в редакціїна час зміни розміру процентної ставки в односторонньому порядку, фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо правабанку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Суд зазначає,що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений частиною четвертою шостою статті 1056-1 ЦК України.
Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.
Як вбачається, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.
Окрім цього, відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Однак, позивачем не надано суду доказів про вручення відповідачеві під розписку повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку.
Враховуючи викладене, у Банка відсутні підстави для застосування збільшеної процентної ставки до простроченої заборгованості за кредитом за період з 01 вересня 2014 року.
Строк дії випущеної та виданої відповідачу картки за вказаним кредитним договором до 11/16 (а.с. 160 )
Також в матеріалах справи міститься виписка з рахунку позичальника, що відображає деталі операцій, проведених з використанням кредитних коштів, сум відповідних операцій та залишок на картці після відповідних операцій, що не спростовані відповідачем.
Відповідно встановлених обставин умовами договору передбачено погашення процентів за користування кредитом періодичними щомісячними платежами.
Отримання та користування кредитною карткою підтверджується розрахунком заборгованості за договором, в якому відображено рух коштів, зокрема, як зняття кредитних коштів, так і погашення кредиту.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12, провадження N 14-10цс18.
Суд вважає, що заборгованість по процентам за користування кредитом, з урахуванням підстав позову, підлягає стягненню за період з 16 вересня 2013 року по 30 листопада 2016 року, оскільки строк дії картки ОСОБА_1 встановлено до 11/16.
Таким чином, в дійсності розмір заборгованості по процентам за прострочення заборгованості за кредитом у ОСОБА_1 за період з 16 вересня 2013 року по 30 листопада 2016 року становить 3404,93 грн ( відсотки нараховані до 01.09.2014 року у розмірі 647,63 грн. + кількість днів, за які необхідно стягнути заборгованість за відсотками, з урахуванням відсоткової ставки 30,0 % на рік / 2,5 % на місяць / 0,083 % в день (729 днів з розрахунку 360/365 банківських днів на рік).
647, 63 грн+1717,87х 0,083% (відсотки за день) / 100 х 729 (дні ) = 1687,06 грн.
Отже, сума за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача на користь банку становить 1687,06 грн.
При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження№ 14-10цс18), відповідно до якого право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України.
За таких обставин, стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитом у розмірі - 1787,87 гривень та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 1687,06 грн., що у сумі складає 3404,93 грн.
Що стосується позовних вимог банку в частині стягнення пені та штрафів, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, з урахуванням складових його повної вартості, зокрема, заборгованість по тілу кредиту, пені, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід'ємні частини спірного договору. Заборгованість за нарахованими відсотками у відповідача відсутня.
Умови договорів приєднання розробляються банком, а тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам банківських послуг та доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Тарифи, Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з якими був ознайомлений позичальник.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з доданими банком до позовної заяви Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» ознайомився та погодився відповідач, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та, що саме зазначені документи містили умови щодо неустойки (пені, штрафів), комісії, і саме у тих розмірах, які застосовані банком у наданому ним розрахунку заборгованості.
Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).
За таких обставин та за відсутності наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифи банку, відсутність у заяві домовленості сторін про порядок сплати комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» (www.privatbank.ua), ним неодноразово змінювалися.
Оскільки Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк» та довідка про умови кредитування не містять підпису саме відповідача, їх не можна розцінювати, як складову кредитного договору, укладеного між сторонами 16 вересня 2013 року шляхом підписання заяви. Зважаючи на наведене, відсутні підстави вважати, що сторони у письмовому вигляді обумовили можливість нарахування банком пені, комісії, а також відповідальність у вигляді штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Отже, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по пені та штрафів, оскільки у даному випадку цивільні відносини виникли між АТ КБ «ПриватБанк» та фізичною особою ОСОБА_1 , як споживачем банківських послуг, який є слабшою стороною та підлягає особливому правовому захисту у вказаних правовідносинах (Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року у справі № № 1-12/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»), з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» не дотрималось вимог, передбачених частиною 2 статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов,які вважав узгодженими банк, а тому висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу є не обґрунтованими, та відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Тому суд стягує з відповідача судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог, що становить 51,07 грн.. Тобто, 320861,33 грн. : 3404,93грн. = 94.23 (заявлена позивачем сума заборгованості : задоволену судом суму заборгованості = коефіцієнт розрахунку судового збору), 4812,92 грн. (судовий збір) : 94.23 = 51,07 грн. (сума судового збору, який підлягав сплаті позивачем при зверненні до суду поділена на коефіцієнт розрахунку в межах задоволеної судом суми заборгованості = судовий збір пропорційно до задоволеної судом суми заборгованості).
Керуючись ст. ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов акціонерного товариства комерційного банку “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ІПН - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 виданий Коломацьким РВ УМВС України в Харківській області 10.01.1998 року, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, (код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , ) для сплати заборгованості та судових витрат МФО №305299) заборгованість в сумі 3404 (три тисячі чотириста чотири) гривні 93 копійки.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 51 (п'ятдесят одну) гривню 07 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Коломацький районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Повний текст рішення виготовлено 01 липня 2020 року.
Суддя: Д.К. Лосєв