Справа № 420/4559/20
26 червня 2020 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
за участі секретаря Захарчук О.В.
сторін:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Пашаєва Г.В.
представників відповідачів не з'явились
розглянувши за правилами загального позовного провадження (у підготовчому засіданні) питання про зупинення провадження у справі,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Одеської області, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур в якому позивач просить:
визнати протиправними та скасувати рішення кадрової комісії №1 від 10.04.2020 №256 про неуспішне проходження Войнаровською Світланою Вікторівною атестації;
визнати протиправним та скасувати наказ №766к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29.04.2020;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Одеської області та органах прокуратури. У разі початку діяльності обласної прокуратури відповідно до редакції Закону - 113-ІХ від 19.09.2019 на час постановлення рішення - поновити на рівнозначній посаді в Одеській обласній прокуратурі, що розпочне свою діяльність;
визнати недійсним запис №11 від 30.04.2020 про звільнення з посади, яку обіймала позивач, та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», зроблений на підставі наказу прокурора Одеської області від 29.04.2020 у трудовій книжці АВ №443690 ОСОБА_1 ;
стягнути з прокуратури Одеської області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 29.04.2020 до дня поновлення на посаді.
Ухвалою суду від 01.06.2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.06.2020 року задоволено клопотання позивача про витребування документів та з офісу Генерального прокурора та Прокуратури Одеської області витребувані додаткові письмові докази.
15.06.2020 року за вхід. № 22821/20 надійшло клопотання про витребування доказів.
В підготовчому засіданні 26.06.2020 року поставлено на обговорення питання щодо зупинення провадження у справі №420/4559/20 до отримання витребуваних доказів.
Позивач та представник відповідача не заперечували щодо зупинення провадження.
Розглянувши питання про зупинення провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, основними засадами адміністративного судочинства є, серед іншого, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 ст. 9 КАС України).
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі “Надточій проти України” (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Європейський суд з прав людини досить часто посилається на принцип рівності перед законом і судом у своїх рішеннях, при тому, що засади рівності і змагальності у судовому процесі виведені ним із принципу верховенства права, якому підпорядкована вся Конвенція, та є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції. Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні “справедливого балансу” між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рішення у справах “Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands” від 27 жовтня 1993 р., заява № 14448/88, п. 33, та “Ankerl v. Switzerland” від 23 жовтня 1996 р., заява № 17748/91 п. 38.
Принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом (див., серед інших рішень та mutatis mutandis, “Кресс проти Франції” (Kress v. France), [GC], заява № 39594/98, п. 72, ECHR 2001-VI; “Ф.С.Б. проти Італії” (F.C.B. v. Italy) від 28 серпня 1991 року, серія A № 208-B, п. 33; “Т. проти Італії” (Т. v. Italy) від 12 жовтня 1992 року, серія A № 245-C, п. 26; та “Кайя проти Австрії” (Kaya v. Austria), заява № 54698/00, п. 28, від 8 червня 2006 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Водночас, при повній або частковій відсутності норм, які регулюють певні суспільні відносини, можливо застосувати аналогію закону, тобто, вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки.
Слід зазначити, що застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом, чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.
При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов: аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм; суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання; повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками; пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому; винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті; обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку.
Отже, у разі, якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Так, відповідно до п.6 ч.2 ст. 236 КАС України, суд має право зупинити провадження у справі в разі, направлення судового доручення щодо збирання доказів - до надходження ухвали суду, який виконував доручення, про виконання доручення або неможливість виконання доручення.
В даному випадку, суб'єктом збирання доказів є Одеський окружний адміністративний суд.
Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 року по справі №810/3465/18 викладена наступна правова позиція.
“Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, закріплений у ч.4 ст.9 КАС України, зобов'язує суди вживати заходи для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Процесуальним законом передбачено різні шляхи отримання судом доказів: 1) надання учасником справи з його власної ініціативи; 2) надання доказів учасниками справи за пропозицією суду; 3) збирання доказів судом з власної ініціативи (ч. 3 ст. 77 КАС України), 4) витребування доказів судом (ст. 80 КАС України). Вони відрізняються наслідками.
Пропозиція суду надати докази має рекомендаційний характер для сторони. У ч.5 ст.77 КАС України встановлено, що у випадку не надання учасником справи без поважних причин доказів на пропозицію суду, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
В той же час, у ст.80 КАС України передбачено повноваження суду збирати докази з власної ініціативи, шляхом постановлення ухвали про витребування доказів. Її виконання є обов'язковим. Невиконання ухвали передбачає застосування заходів процесуального примусу”.
Оскільки, витребувані ухвалою суду від 26.06.2020 року документи мають значення при розгляді справи по суті, задля збереження процесуальних строків розгляду справи, суд доходить висновку про необхідність зупинення провадження по справі до отримання витребуваних документів
Керуючись ст. ст. 2, 6, 9, 12, 44, п. 6 ч. 2 ст. 236, 256, 295, 297 КАС України, суд,
Зупинити провадження у адміністративній справі №420/4559/20 до отримання витребуваних доказів.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Головуючий суддя Потоцька Н.В.