Іменем України
01 липня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2179/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду 03 червня 2020 року надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, Відділ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника Відділу від 24 березня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн у виконавчому провадженні ВП № 58963466.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06 квітня 2020 року на адресу позивача надійшла постанова начальника Відділу від 24 березня 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 58963466 про накладення штрафу на позивача у розмірі 10200,00 грн.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - державний виконавець) 23 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58963466 з примусового виконання виконавчого листа № 360/3873/18, виданого 10 квітня 2019 року Луганським окружним адміністративним судом про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період липень-серпень 2018 року.
Листом від 26 квітня 2019 року № 6537/03-01 позивач повідомив відповідача, що заборгованість з виплати пенсії за серпень 2018 року (згідно з рішенням суду у межах виплати пенсії за один місяць) нарахована та включена у виплатну відомість березня 2019 року, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/А 15450 за Дорученням № Д N/А 15450/53.
Також повідомлено, що виплата заборгованості за липень 2018 року у розмірі 3817,90 грн буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою, відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
На виконання приписів цього Порядку, позивач листом від 27 березня 2019 року № 4474/03-02 направив до Пенсійного фонду України інформацію про нараховані на виконання рішення суду суми пенсійних виплат для розгляду питання про їх погашення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Стягувачу ОСОБА_1 пенсія нараховується та виплачується відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач вважає, що ним вчинено всі залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення суду у справі № 360/3873/18, тому постанова від 24 березня 2020 року ВП № 58963466 про накладення штрафу в сумі 10200,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою від 09 червня 2020 року адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 12-13).
Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою від 22 червня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 21-22).
Від відповідача 30 червня 2020 року за вх. № 25793/2020 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 25-31).
На виконанні у Відділі знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року № 360/3873/18 про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період липень - серпень 2018 року.
На адресу Відділу надійшла відповідь від боржника, з якої встановлено, що ГУПФУ в Луганській області нараховано за липень 2018 року заборгованість у розмірі 3817,90 грн та за серпень 2018 року заборгованість у розмірі 3817,90 грн, яка буде виконуватися за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінетом Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649.
Державним виконавцем 03 березня 2020 року відповідно до статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн, копію якої направлено боржнику для виконання.
Керуючись положеннями статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 24 березня 2020 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн.
З аналізу положень статей 63 та 75 Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що негативні наслідки у вигляді накладення штрафу за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення настають за умови його невиконання без поважних причин.
Позивач у пред'явленому позові, як на підставу для визнання оскаржуваної постанови протиправною, посилається на те, що в резолютивній частині рішення суду не зазначено порядку і способу виконання цього рішення та не йдеться про одноразову виплату (стягнення) заборгованості з пенсії, що є поважною причиною невиконання рішення суду. Однак такі твердження відповідач вважає необґрунтованими.
Невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Проте, в спірних правовідносинах відповідач вважає незастосовною практику Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві, оскільки позовна заява ГУПФУ в Луганській області не містить такої підстави для звернення до суду із позовом, як відсутність фінансування. Крім того, про відсутність фінансування позивачем жодним чином не зазначено і у листах на адресу відповідача, натомість позивач у них посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649 та окремий порядок, який буде встановлений постановою Кабінету Міністрів України. В свою чергу відсутність фінансування позивачем документально не доведено та не надано доказів вчинення будь- яких дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу на боржника.
Що стосується тверджень позивача щодо існування Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649, яким визначено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, відповідач зазначає, що цей Порядок передбачає вжиття боржником певних заходів, зокрема боржник мав провести розрахунок суми виплати відповідно до рішення суду, направити відповідний пакет документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень. Лише після розгляду поданих боржником (територіальним пенсійним і органом) зазначених документів відповідна комісія Пенсійного фонду України може прийняти рішення про наявність або відсутність підстав для виплати суми, зазначеної в розрахунку. При цьому, ГУПФУ в Луганській області не надано доказів направлення відповідного пакету документів до Пенсійного фонду України, де уповноважена комісія, після перевірки обґрунтованості розрахованої суми, прийняла б одне з рішень, як і не надано рішення Пенсійного фонду України з приводу даного питання. Отже, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей та належних доказів на вчинення ГУПФУ в Луганській області дій, передбачених пунктом 5 Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
З вищевикладених підстав Управління вважає позовні вимоги необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності (арк. спр. 23, 24, 30, 52-53).
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі № 360/3873/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФУ в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність ГУПФУ в Луганській області щодо невиплати пенсії за період липень - серпень 2018 року ОСОБА_1 ; зобов'язати ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період липень - серпень 2018 року (арк. спр. 64-67).
На підставі рішення суду від 15 січня 2019 року у справі № 360/3873/18, яке набрало законної сили 15 лютого 2019 року, видано виконавчий лист про зобов'язання ГУПФУ в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період липень - серпень 2018 року (арк. спр. 50-51).
За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду (арк. спр. 49) постановою державного виконавця від 23 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № 58963466, визначено обов'язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (арк. спр. 48).
Листом від 26 квітня 2019 року № 6537/03-01 ГУПФУ в Луганській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду від 15 січня 2019 року у справі № 360/3873/18 в частині негайного виконання в межах виплати пенсії за один місяць, боржником виплачено стягувачу пенсію за серпень 2018 року у сумі 3817,90 грн шляхом зарахування на картковий рахунок стягувача, відкритий в ПАТ «Ощадбанк». Виплата пенсійних коштів за липень 2018 року у сумі 3817,90 грн буде здійснюватись за окремою бюджетною програмою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Рекомендованим листом від 27 березня 2019 року № 4474/03-02 ГУПФУ в Луганській області направлено до Пенсійного фонду України інформацію про нараховані суми пенсійних виплат на виконання рішення суду для розгляду питання їх погашення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 649. Рішення комісії Пенсійного фонду України з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду ГУПФУ в Луганській області не отримувало. Запит на надання документів, що підтверджують суму, що підлягає виплаті, від ПФУ ще не надходив (арк. спр. 40-41).
На підтвердження вказаної у листі інформації боржником надано розрахунки на доплату пенсії за липень та серпень 2018 року, лист від 27 березня 2019 року № 4474/03-02 (арк. спр. 42-46).
Постановою державного виконавця від 03 березня 2020 року ВП № 58963466 за невиконання рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 39).
Постановою державного виконавця від 24 березня 2020 року ВП № 58963466 за невиконання рішення суду на ГУПФУ в Луганській області накладено штраф у розмірі 10200,00 грн (арк. спр. 39).
ГУПФУ в Луганській області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови від 03 березня 2020 року ВП № 58963466 про накладення штрафу.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 360/1097/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду 03 червня 2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову від 03 березня 2020 року ВП № 58963466 про накладення штрафу на ГУПФУ в Луганській області у розмірі 5100,00 грн (арк. спр. 57-59, 60-63).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Відповідно до статті 8 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною першою статті 10 Закону № 2262-ХІІ визначено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пенсіонерам з числа військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей пенсії виплачуються органами Пенсійного фонду України за місцем фактичного проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання (частина перша статті 52 Закону № 2262-ХІІ).
Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія (частина третя статті 52 Закону № 2262-ХІІ).
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.20118 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі - Порядок № 649) затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Пунктом 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією постановою.
Пунктом 1 Порядку № 649 передбачено, що цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України.
Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника (пункт 4 Порядку № 649).
Для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою (пункт 5 Порядку № 649).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 649 перевірку обґрунтованості розрахованої боржником суми, що підлягає виплаті, проводить в Пенсійному фонді України комісія з питань погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду (далі - комісія).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 649 виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
З вищеописаних доказів судом встановлено, що за рішенням суду від 15 січня 2019 року у справі № 360/3873/18 на ГУПФУ в Луганській області покладений обов'язок по виплаті ОСОБА_1 заборгованості з виплати пенсії за період липень-серпень 2018 року.
На виконання рішення суду стягувачу виплачено пенсію за серпень 2018 року у сумі 3817,90 грн, здійснено розрахунок заборгованості з пенсійних виплат за липень 2018 року, яка складає 3817,90 грн.
При цьому, боржником повідомлено державному виконавцю, що виплата заборгованості за липень 2018 року буде виплачена відповідно до Порядку № 649 за умови фінансування.
Судом встановлено, що на виконання вимог Порядку № 649 боржником до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, включено рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року у справі № 360/3873/18, внесені відомості про період виникнення заборгованості, суму розрахованої заборгованості. Відповідну інформацію про судове рішення надіслано до Пенсійного фонду України у складі інших рішень, ухвалених за період по 26 березня 2019 року, за якими наявна сума невиплачених коштів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, що підтверджено листом ГУПФУ в Луганській області від 27.03.2019 № 4474/03-02 та витягом з Реєстру. Однак, вжиті ГУПФУ в Луганській області заходи не призвели до надходження коштів з Державного бюджету України на виплату стягувачу заборгованості у сумі 3817,90 грн.
Таким чином судом встановлено, що рішення суду в цій частині невиконане боржником з поважних та незалежних від нього причин, що унеможливлює застосування такої міри відповідальності, як накладення державним виконавцем штрафу за невиконання судового рішення.
Твердження відповідача щодо ненадання боржником державному виконавцю доказів вжиття заходів, визначених Порядком № 649, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими відповідачем матеріалами виконавчого провадження.
Зважаючи на встановлені судом обставини, суд переконаний, що невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Зважаючи на все вищевикладене суд погоджується з твердженнями позивача, що виконання рішення суду від 15 січня 2019 року у справі № 360/3873/18 залежить не тільки від дій боржника, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.
Крім того, суд зважає, що відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі можливо виключно у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, належними та допустимими доказами чого є попередньо винесені постанови державного виконавця про накладення штрафу.
У даному випадку така обов'язкова умова відсутня, оскільки, як вже вище вказано, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2020 року у справі № 360/1097/20, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду 03 червня 2020 року, визнано протиправною та скасовано постанову від 03 березня 2020 року ВП № 58963466 про накладення штрафу на ГУПФУ в Луганській області у розмірі 5100,00 грн (попередньо винесена постанова).
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 10200,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 24 березня 2020 року ВП № 58963466 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 15 червня 2020 року № 6458 (арк. спр. 17).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (М. Харків), структурними підрозділом якого є відповідач.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Єгорова, будинок 22, код за ЄДРПОУ відсутній) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 24 березня 2020 року ВП № 58963466 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (місцезнаходження: 61002, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 16, код за ЄДРПОУ 43315445) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя К.О. Пляшкова