15 червня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1017/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І, розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення виплати йому разової грошової допомоги, передбаченої Законом України №580-VІІІ від 02.07.2015 "Про Національну поліцію" та наказом МВС України №4 від 11.06.2016, а також разової грошової страхової виплати, передбаченої Законом України №1105-XІV від 18.03.2020 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з вересня 1996 по червень 2017 проходив службу в МВС України, з 2003 р. по 2017 р. проходив службу в (міліції) поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області. Під час проходження служби брав участь у врегулюванні військового конфлікту на сході України, внаслідок цього отримав статус "учасник бойових дій", посвідчення серія НОМЕР_1 від 22.06.2016, видане ГУНП в Донецькій області.
23.04.2006 під час проходження служби в ГУ МВС України в Донецькій області, при виконанні службових обов'язків, отримав перелом правого гомілково-стопового суглобу. За вказаним фактом було належним чином оформленні всі необхідні документи (проведене службове розслідування, складено акти форми Н-1, Н-5 від 05.08.2006). По вказаним фактам травмування пройшов відповідне лікування, за результатами якого винесено постанову медичної (військово-лікарської) комісії ДО "ТМО МВС України по Донецькій області" щодо встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм № 69 від 05.07.2018 р..
28.11.2016 під час руху з чергування на контрольному пункті в'їзду-виїзду в зону проведення АТО № 5 м.Маріуполя до чергової частини ГУНП в Донецькій області для здачі вогнепальної зброї, а також оформлення відповідних рапортів про несення служби, потрапив у ДТП. Внаслідок отриманих травм, відповідно наказу ГУНП в Донецькій області №264 о/с від 12.06.2017, був комісований зі служби.
27.09.2017 пройшов МСЕК №2 м. Маріуполя. Згідно до довідки про втрату працездатності серії АГ НОМЕР_2 , встановлено III групу інвалідності.
12.07.2018 пройшов повторно МСЕК №2 м. Маріуполя. Відповідно до довідки про втрату працездатності серії 12 ААБ № 300183, встановлено II групу інвалідності.
Однак, в порушення Закону України №580-VІІІ від 02.07.2015 року "Про Національну поліцію" та наказу МВС України №4 від 11.06.2016 року відповідачем не здійснено виплату йому разової грошової допомоги. Крім того, в порушення Закону Україну №1105-XІV від 18.03.2020 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідачем не здійснено виплату разової грошової страхової виплати.
Не погоджуючись з такою бездіяльність позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву і просив відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що листом від 25.02.2020 №224/26/02-2020УФЗБО ГУ НП в Донецькій області повідомило позивача про те, що відповідно до ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи часткової втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4, зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.01.2016 за №163/28293, у разі отримання травми, наслідком якої є втрата працездатності без встановлення інвалідності поліцейськими, які на час визначення ступеня втрати працездатності є вже звільненими з поліції, не передбачено положеннями даного Закону. Оскільки законні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" були відсутні, керівництвом ГУНП в Донецькій області затверджено висновок про відмову у призначенні та виплаті ОГД у разі втрати працездатності без встановлення групи інвалідності внаслідок травми (а.с.28-33).
Позивач відповідь на відзив до суду не подавав.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Позивач проходив службу в ОВС (міліції) з 02.09.1996 р. по 06.11.2015 р., в поліції з 07.11.2015 р. по 12.06.2017 р. (а.с.17-19).
Наказом ГУНП в Донецькій області від 12.06.2017 р. № 264 о/с позивач, згідно до Закону України "Про Національну поліцію", звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції), на підставі свідоцтва про хворобу № 607/СНП від 02.06.2017 (а.с.51-53. 54).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу після звільнення з лав поліції відповідно до Виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААБ № 300183 встановлено ІІ групу інвалідності з 25.05.2018, причина інвалідності: ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.38).
Згідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ № 0018570, позивачу на 05.07.2018 р. було визначено 10 % втрати професійної працездатності, причина втрати професійної працездатності: травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.37).
Суд зазначає, що до матеріалів справи позивачем не надано доказів, що 27.09.2017 р. він пройшов МСЕК №2 м. Маріуполя та відповідно до довідки про втрату працездатності серії АГ НОМЕР_3 0018508, йому встановлено III групу інвалідності.
З поданих представником відповідача документів встановлено, що позивач звернувся до ГУ НП в Донецькій області із заявою про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності від 26.07.2018 у зв'язку із отриманням травми 23.07.2006 р. (а.с.36).
20.02.2020 р. начальником ГУНП в Донецькій області було затверджено висновок про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" підстав для виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання травми, наслідком якої є втрата працездатності без встановлення інвалідності поліцейськими, які на час визначення ступеня втрати працездатності є вже звільненими з поліції (а.с.35).
У листі від 25.02.2020 №224/26/02-2020 УФЗБО ГУНП в Донецькій області повідомило позивача, що виплата одноразової грошової допомоги у разі отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності (п.п.5 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію") призначається та виплачується поліцейським, які на день виникнення права є дійсними співробітниками поліції. Тобто, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі отримання травми, наслідком якої є втрата працездатності без встановлення інвалідності поліцейськими, які на час визначення ступеня втрати працездатності є вже звільненими з поліції, не передбачено вимогами даного Закону (а.с.10-11).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Закон України "Про Національну поліцію" №580-VIII від 02.07.2015 (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 97 Закону №580-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:
1)загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;
2)смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;
3)визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
4)визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;
5)отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;
6)отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
Таким чином, зміст ч.1 ст.97 даного Закону вказує на вичерпний перелік випадків, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги (далі - ОГД). При цьому, розширеному тлумаченню дана норма Закону не підлягає.
Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України №4 від 11.01.2016 (у редакції наказу МВС України від 21.09.2017 № 788) затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №163/28293 (далі - Порядок №4).
Підпунктом 2 пункту 4 розділу І Порядку №4 передбачено, що випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського під час виконання службових обов'язків (пункти 3, 5 частини першої статті 97 Закону) - випадок, пов'язаний із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Разом з цим, передумовою виплати ОГД є дотримання певної процедури та послідовності.
Згідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку №4, посадові особи органів поліції, навчальних закладів у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання ОГД відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про призначення і виплату зазначеної допомоги.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №4 передбачено, що заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів (далі - останнім місцем проходження служби).
Відповідно з п. 5 розділу ІІІ Порядку №4, для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 4 - 6, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видала(в) документ. Копії документів, зазначених у підпунктах 7 - 9, засвідчує своїм підписом фізична особа, що подає документи, та перевіряє особа, що їх приймає.
Згідно до п. 1 розділу IV Порядку №4, у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 5 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою (додаток 2).
Згідно до пункту 2 розділу IV Порядку №4, висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє: 1) по центральному органу управління поліції, керівникам міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, територіальних органів поліції, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій;2)у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій; 3) у навчальних закладах - керівник відповідного органу, закладу або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Пункт 3 розд.IV Порядку №4 передбачає, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Отже, іншого порядку призначення або не призначення виплати особі ОГД не передбачено.
Як встановлено із наявних в справі матеріалів, з метою отримання ОГД у зв'язку з встановленням 10 % втрати працездатності позивач звернувся до начальника ГУ НП в Донецькій області з відповідною заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, до якої долучив передбачені Порядком №4 документи, що відповідачем не заперечується (а.с.34, 36).
20.02.2020 начальником ГУНП в Донецькій області затверджено висновок про відмову у виплаті позивачу ОГД у зв'язку з відсутністю у статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" підстав для виплати одноразової грошової допомоги у разі отримання травми, наслідком якої є втрата працездатності без встановлення інвалідності поліцейськими, які на час визначення ступеня втрати працездатності є вже звільненими з поліції (а.с.35).
Суд вважає безпідставними зазначений висновок, оскільки відповідно п.5 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога призначається у разі отримання поліцейським травми під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції (поліції), наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.
У наведеному пункті не вказано про відсутність підстав для виплати ОГД поліцейським, які на час визначення їм ступеня втрати працездатності є вже звільненими з поліції. На користь вказаного висновку свідчить й те, що в пункті 3 розділу ІІІ Порядку № 4 передбачено застосування різних форм звернення про отримання такої допомоги, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми звернення (доповіді) до вищого керівництва в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених чинним законодавством прав та інтересів.
Крім того, як зазначено судом вище, згідно п.п.3 п.1 розд.ІІ Порядку №4, днем виникнення права на отримання ОГД є: у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
23.04.2006 р. під час проходження служби в ГУНП в Донецькій області, при виконанні службових обов'язків позивач отримав травму - закритий перелом зовнішньої щиколотки правого гомілково-стопового суглобу, за фактом чого 05.08.2006 р. були складені та затверджені акт про нещасний випадок (форми Н-1*) та акт про розслідування нещасного випадку (форми Н-5*), відповідно до яких нещасний випадок стався в період проходження служби при виконання службових обов'язків (а.с.40-42, 43).
Суд не може ставити під сумнів достовірність висновків викладених у цих актах, оскільки вони є чинними та не скасованими, а протилежних доказів ніж ті, які наведені у цих документах відповідачем суду не надано, окрім особистих припущень.
Крім того, згідно постанови ДУ "ТМО МВС України по Донецькій області" від 05.07.2018 р. № 69 "травма (закритий злам зовнішньої щиколотки правового-стопового суглобу), так пов'язана з виконанням службових обов'язків" (а.с.39).
Відповідно довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія АГ №0018570, позивачу було визначено 10 відсотків втрати професійної працездатності на 05 липня 2018 року, причина втрати професійної працездатності: травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.37).
Суд звертає увагу на п. 2 розділу ІІ Порядку №4, яким передбачено, що ОГД у разі загибелі (смерті) поліцейського чи втрати працездатності поліцейського призначається та виплачується у випадках та в розмірах, визначених Законом України "Про Національну поліцію", особам, які мають право на її отримання, відповідно до цього Закону.
Вичерпний перелік підстав, за яких особі призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, визначено у статті 101 Законом України "Про Національну поліцію". Призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Доказів того, що втрата працездатності позивача є наслідком вищевказаних причин суду не надано.
Таким чином, у позивача виникли підстави для звернення до відповідача щодо отримання ОГД у відповідності до ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію". При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача у позові на встановлення йому ІІ групи інвалідності по факту отримання травми при виконанні службових обов'язків, оскільки як вбачається з Виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААБ №300183 причина інвалідності: ні, не пов'язана з виконанням службових обов'язків (а.с.38).
Дане підтверджується постановою ДУ "ТМО МВС України по Донецькій області" від 05.07.2018 р. №69 (а.с.39), Свідоцтвом про хворобу №607/СНП (а.с.51-53).
Доказів того, що така інвалідність є наслідком отриманої позивачем травми у 2006 суду не надано.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене та те, що з наданих відповідачем до відзиву документів судом встановлено, що 20.02.2020 р. начальником ГУНП в Донецькій області генералом поліції третього рангу Семенишин М.О. було затверджено висновок, яким відмовлено у призначенні позивачу ОГД, суд висновує, що в даному випадку доцільним та необхідним є вийти за межі позовних вимог, а тому належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є визнання протиправним і скасування цього висновку.
Що ж стосується позову в частині вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу ОГД, суд зазначає, що згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Так, в рішенні від 17.12.2004 р. у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.
Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 р. у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема, щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку."…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".
Отже з аналізу наведених судових рішень можна дійти висновку, що під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.
Суд звертає увагу також, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відтак, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим законодавством критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За таких обставин, суд приходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині вимог.
Однак, за ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).
У зв'язку з наведеним вище, враховуючи встановлені в ході судового розгляду справи обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача в цій частині є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву (рапорт) про виплату ОГД з доданими до неї документами для призначення та виплати грошової допомоги та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку не виконаний.
Відтак, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно ст. 139 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати висновок Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, затверджений 20.02.2020 року начальником Головного управління Національної поліції України в Донецькій області генералом поліції третього рангу М.О. Семенишин про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Донецькій області не пізніше 30 днів з дня набрання рішенням законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько