30 червня 2020 року м.Київ № 320/3006/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.03.2020 № КВ247/1324/АВ/ТД/ФС-41.
В обґрунтування адміністративного позову зазначає, що оскаржувана постанова є протиправною і такою, що порушує її законні права та інтереси, оскільки ґрунтується на помилкових висновках відповідача про те, що ОСОБА_2 виконувала трудові обов'язки без працевлаштування у передбаченому законом порядку саме у позивача, проте зазначена особа насправді виконувала трудові у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , а тому просить суд постанову скасувати.
04.05.2020 засобами поштового зв'язку до суду направлено відзив на адміністративний позов відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав наведених у відзиві.
08.05.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій вважає доводи відповідача наведені у відзиві на адміністративний позов безпідставними та необґрунтованим з мотивів наведених у відповіді на відзив, а тому просить суд адміністративний позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2020 у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно із наказом Головного управління Держпраці у Київській області «Про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » від 10.02.2020 № 681, направленням на проведення інспекційного відвідування від 10.02.2020 № 247 було проведено інспекційне відвідування за результатами якого складено акт від 17.02.2020 № КВ247/1324/АВ.
Відповідно до акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 17.02.2020 № КВ247/1324/АВ, інспектором праці в ході інспекційного відвідування виявлено порушення законодавства про працю, а саме порушення ч. 1 та 3 ст. 24 КзПП України шляхом допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом або розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Дане порушення виявлено на підставі пояснень наданих громадянкою ОСОБА_2 , яка зазначила, що проходить стажування з грудня 2019 на посаду помічника повара у ФОП ОСОБА_1 .
На підставі акту від 17.02.2020 відповідачем складено припис про усунення виявлених порушень від 17.02.2020 № КВ247/1324/АВ/П відповідно до якого зобов'язано позивача усунути виявлені порушення.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи припис від 17.02.2020 було оскаржено позивачем до начальника Головного управління Держпраці у Київській області, а також повідомлено про таке оскарження інспектора Головного управління Депржпраці у Київській області для тимчасового зупинення виконання припису.
На підставі акту про інспекційне відвідування від 17.02.2020, посадовими особа відповідача було прийнято постанову про накладення штрафу від 03.03.2020 № КВ247/1324/АВ/ТД/ФС-41, у зв'язку із порушенням законодавства про працю накласти на позивача штраф у розмірі 47 230,00 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернулась із адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877).
Статтею 1 Закону № 877 визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною 4 ст. 2 Закону № 877 передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Зазначені у ч. 4 ст. 2 Закону № 877 органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 ч. 10, ч. 13, 14 ст. 4, ч. 1 - 4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1-4 та 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст. 22 цього Закону (ч. 5 ст. 2 Закону № 877).
Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі - Порядок № 295).
Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Пунктом 20 Порядку № 295 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Згідно з п 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
За змістом п. 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Отже, відповідно до вимог Закону № 877 і Порядку № 295 підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, за порушення законодавства про працю є вчинення ним порушення, факт якого встановлюється під час інспекційного відвідування або невиїзних інспектувань, та відображений у відповідному акті.
Фактичною підставою для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, слугував відображений в акті від 17.02.20 факт допуску ОСОБА_2 до роботи на посаді помічника кухаря без укладення трудового договору та без повідомлення про прийняття її на роботу.
Зазначене порушення встановлене інспекторами праці в результаті отримання пояснень від позивача, відповідно до яких ОСОБА_2 проходить стажування в кафе «Імбир» з грудня 2019 у позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 1 і 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 413 передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Як було встановлено судом відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2019 № 02/2019 укладеного між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар), позивач приймає у тимчасове володіння і користування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 22 кв. м.
Відповідно до додатку від 01.06.2019 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2019 № 02/2019 схемою приміщення зображується орендована позивачем площа шляхом нанесення на цю площу косих ліній.
Крім того між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2019 № 01/2019 відповідно до п. 1.1 якого ФОП ОСОБА_3 приймає у тимчасове володіння і користування приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 76,8 кв. м.
Відповідно до додатку від 01.06.2019 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2019 № 01/2019 схемою приміщення зображується орендована позивачем площа шляхом нанесення на цю площу косих ліній.
Позивачем до матеріалів справи долучено копії розрахункових чеків відповідно до яких вбачається, що оплата різних позицій меню проводиться окремо, щодо позивача та ФОП ОСОБА_3 .
Крім того позивач, зазначає, що у орендованому приміщенні здійснює включно діяльність пов'язану з реалізацією алкогольних напоїв, на підтвердження чого надала ліцензію від 26.06.2019 № 10270308201903206.
У поясненнях у порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 27.02.2020, наданих ОСОБА_2 остання зазначає, що. стажувалась на посаду помічника кухаря в кафе «Імбир», а також зазначає, що її роботодавцем являється ФОП ОСОБА_3 .
Також з пояснень у порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 27.02.2020, наданих ФОП ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 стажувалась у нього, а пояснення надані інспектору були неправдивими, у зв'язку з тим, що вона розгубилась.
На підтвердження вказаних пояснень позивачем додано також наказ від 17.02.2020 № « 02-к» ФОП ОСОБА_3 про прийняття на роботу помічником кухаря з 17.02.2020 ОСОБА_2 .
Також 17.02.2020 було повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу ОСОБА_2 , яке було прийнято 17.02.2020.
Крім того дослідженими судом доказами підтверджується факт оформлення ФОП ОСОБА_3 трудових відносин з ОСОБА_2 від 17.02.2020.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, станом на день інспекційного відвідування, а саме 15.02.2020 ОСОБА_2 не перебувала у належно оформлених трудових відносинах, а ні з позивачем, а ні з ФОП ОСОБА_3 .
Заперечуючи факт існування трудових відносин з ОСОБА_2 без оформлення трудового договору в період з грудня 2019 по 17.02.2020 позивач та його представник пояснили, що в зазначений період відбувалось стажування вказаної особи на посаді помічника кухаря у ФОП ОСОБА_3 , а 17.02.2020 допущена ФОП ОСОБА_3 до роботи на підставі трудової угоди.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067) професійне навчання реалізується, зокрема, шляхом стажування безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.
Відповідно до ст. 29 зазначеного Закону студенти вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.
Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.
Статтею 35 Закону № 5067 передбачена можливість проведення професійного навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
У відповідності до ч. 3 цієї статті організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах із безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Роботодавці - замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.
За змістом абзацу 4 п. 1.5 спільного Наказу Мінсоцполітики України та Міністерства освіти та науки України № 318/655, зареєстрованого в Мін'юсті 19.06.2013 за № 1029/23561, "Про затвердження Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних" (далі - Наказ № 1029/23561), стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. При цьому, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується територіальним органом.
Згідно з п. 6.1 Порядку професійне навчання безробітних організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.
Відповідно до приписів п. 6.5 зазначеного Порядку при забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування територіальним органом укладається договір з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному п. 6.2 - 6.4 цього розділу.
Згідно з п. 2.12 Порядку № 318/655 про період професійного навчання безробітного навчальним закладом вноситься запис до його трудової книжки (за наявності) або видається довідка.
Крім того, наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 № 127/151, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.04.2001 за № 315/5506, затверджено Положення про професійне навчання працівників на виробництві (далі - Положення), згідно з пу. 2.6 якого стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування.
Згідно з п. 2.3 Положення первинна професійна підготовка робітників (до якої віднесено і стажування) - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. При цьому, первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями, а згідно останнього абзацу цього пункту відповідні записи про перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців вносяться в трудову книжку працівника.
Отже, чинним законодавством передбачена можливість проведення стажування: учнів та студентів, працівників підприємства (осіб, з якими укладений трудовій договір та які виконують певні трудові функції), але в усіх випадках про проходження стажування має бути зроблений запис у трудовій книжці особи, що проходить стажування, та складені інші документи щодо проходження такого стажування, зокрема, договір, програма стажування, індивідуальний план стажування, тощо.
Під час інспекційного візиту позивач не надав інспекторам жодного із зазначених вище документів на підтвердження існування між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відносин щодо стажування в період з грудня 2019 по 17.02.2020. Не надані такі докази і під час судового розгляду справи.
На підтвердження працевлаштування ОСОБА_2 з 17.02.2020 на посаді помічника кухаря у ФОП ОСОБА_3 , а також про відсутність трудових відносин між самим позивачем та ОСОБА_2 , позивач надав суду копії наказу про прийняття на роботу, звіту про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Разом з тим, зазначені документи не свідчать про неправомірність висновків відповідача щодо допуску ОСОБА_2 з грудня 2019 до роботи без оформлення трудових відносин саме у позивача, оскільки наказ від 17.02.2020 виданий лише в останній день інспекційного відвідування.
В наданих ОСОБА_2 пояснення інспектору Держпраці та наданих у порядку п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 27.02.2020 вбачається істотна розбіжність, а тому суд бере до уваги саме пояснення надані інспектору Держпраці з підстав того, що зазначені пояснення ОСОБА_2 надавала без попередніх консультацій з наявної у неї на той момент інформації, а також у зв'язку з тим, що у поясненнях від 27.02.2020 зазначається про відсутність трудових відносин з ФОП ОСОБА_3 до 17.02.2020.
Отже, надані позивачем докази не спростовують встановлений в результаті інспекційного відвідування позивача факт допуску ОСОБА_2 до роботи без оформлення трудових відносин.
Повноваження щодо отримання пояснень та доказів посадовими особами Держпраці визначенні п. 11 Постанови № 295, яким передбачено, що під час інспекційного відвідування інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію /відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.
Згідно з п. 6 Порядку № 295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до абзацу 2 п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Отже, отримання письмових пояснень від працівника під час відвідування відповідає вимогам Порядку № 295.
Суд також враховує, що укладення в подальшому, після проведення інспекційного відвідування, між іншою особою та громадянкою ОСОБА_2 трудового договору не може бути підставою для висновків про відсутність трудових відносин між нею та позивачем.
Отже, прийнята відповідачем постанова про накладення штрафу за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення. Встановлення порушення позивача та штраф за це порушення накладений в межах санкції ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
Норма ч. 3 ст. 24 КЗпП України передбачає заборону на фактичний допуск до роботи працівника без укладення трудового договору, матеріали справи свідчать, що початком роботи є грудень 2019, тобто працівник фактично до 17.02.2020 виконував трудові обов'язки не за трудовим договором. Також, на роботу працівника без укладення договору вказують безпосередні пояснення працівника щодо виконання трудової діяльності стажером до укладення договором саме з позивачем, що сам засвідчив в письмовому поясненні.
Таким чином, суд вважає що позивачем не спростовано факт допуску до роботи ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин.
Статтею 265 КЗпП України передбачено, зокрема, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Тому, суд вважає обгрунтованими висновки відповідача щодо порушення позивачем ч. 3 ст. 24 КЗпП України та допуску ОСОБА_2 , до роботи без оформлення трудових відносин та правомірною постанову про накладення на позивача відповідного штрафу, передбаченого ст. 265 КЗпП України.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що у задовленні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Суддя Головенко О.Д.