30 червня 2020 року (11 год. 15 хв.)Справа № 280/3076/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якій просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-3921-49.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.02.2020 позивачем отримана про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 № Ф-3921-49 на суму 29293,44 грн. Так, позивач зазначає, що протягом часу з 2015 року по 25.02.2020 (час припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем) не вела господарську діяльність як фізична особа-підприємець, а тому податковий орган дійшов хибних висновків про наявність реального здійснення господарської діяльності та нарахування мені боргу (недоїмки) відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доході і зборів. Позивач стверджує, що протягом вищезазначеного часу, не займалась виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямованих на отримання доходу, тобто не вела господарську діяльність. Отже, аналізуючи такі поняття як «дохід» та «база нарахування», які містяться у ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» закономірним є висновок про те, що неможливо визначити базу нарахування без отримання доходу. Крім того, позивач вбачає порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску. На підставі вищевикладеного, просить скасувати оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.02.2020 №Ф-3921-49.
Ухвалою суду від 12.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 15.06.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
28.05.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24745), в якому зазначає, що згідно даних ІТС «Податковий Блок» 22.12.2005 внесено запис щодо державної реєстрації підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ), 22.12.2005 фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 взято на облік у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі. Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя). 25.02.2020 платником прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, в період з 22.12.2005 по 25.02.2020 (стан платника - «11» - ПРИПИНЕНО, АЛЕ НЕ ЗНЯТО З ОБЛІКУ (КОР НЕ ПУСТІ)) фізична особа - підприємець ОСОБА_2 перебувала на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області, Олександрівське управління у м. Запоріжжі. Олександрівська ДПІ (Комунарський район м. Запоріжжя), як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Основний вид економічної діяльності - Оптова торгівля будівельними матеріалами (код ВЕД 53.53.2). Виходячи з наведеного вище, 09.02.2018 автоматично нараховано єдиний внесок в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця у сумі 8448,00 грн. (мінімальна заробітна плата 2017 року 3200 х 22 відсотки = 704 грн. в місяць) як приватному підприємцю на загальній системі оподаткування відповідно програмного забезпечення розробленого на підставі діючого чинного законодавства. Отже, нарахування в інтегрованій картці платника єдиного внеску фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 проведені відповідно вимог чинного законодавства: за 1 квартал 2018 року по строку 19.04.2018 року - 2457,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2018 року 3723 х 22 відсотки = 819,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 819,06 грн. х 3 = 2457,18 грн.), за 2 квартал 2018 року по строку 19.07.2018 - 2457,18 грн., за 3 квартал 2018 року по строку 19.10.2018 - 2457,18 грн., за 4 квартал 2018 року по строку 21.01.2019 - 2457,18 грн. Таким чином, нараховано за 2018 рік - 2457,18 грн. х 4 = 9828,72грн. За 1 квартал 2019 року по строку 19.04.2019 - 2754,18 грн. (мінімальна заробітна плата 2019 року 4173 х 22 відсотки = 918,06 грн. в місяць, за 3 місяці відповідно 918,06 грн. х 3 =2754,18 грн.), за 2 квартал 2019 року по строку 19.07.2019 - 2754,18грн., за 3 квартал 2019 року по строку 21.10.2019 - 2754,18грн., за 4 квартал 2019 року по строку 20.01.2020 - 2754,18грн. Таким чином, нараховано за 2019 року - 2754,18 грн. х 4 = 11016,72грн. Позивачем не виконувались норми ст. 9 Закону України №2464, а саме єдиний внесок на відповідні рахунки не сплачено. Отже, сума заборгованості по єдиному внеску станом на 25.05.2020 становить 29 293,44грн. Просить відмовити у задоволенні позову.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.12.2005 за № 2 103 000 НОМЕР_2 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради, про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
17.02.2020, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI ГУ ДПС у Запорізькій області позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3921-49 на загальну суму боргу 29293,44 грн., у т.ч.: недоїмка 29293,44 грн. (а.с.10).
25.02.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №21030060004018067 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , про що свідчить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач не погодившись із вказаною вимогою звернулась до суду із вказаним позовом про її скасування.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пунктах 4 (крім фізичних осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, в разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, для платників, зазначених в пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Тобто, відповідно до положень статті 7 Закону №2464-VI для фізичних осіб - підприємців, незалежно від того на якій системі оподаткування перебуває такий підприємець, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, не залежно від розміру отриманого доходу.
Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Відповідно до абзацу 4 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, переліченими нормами чинного законодавства встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи - підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.
При цьому, з 01.01.2017 в разі неотримання доходу, за будь-яких умов, єдиний внесок має бути сплачений не менше розміру мінімального страхового внеску на місяць. Звільнені від обов'язкової сплати єдиного внеску тільки фізичні особи-підприємці, які отримують пенсію або соціальну допомогу, проте позивачем доказів того, що він підлягає звільненню від сплати єдиного внеску в силу Закону до суду не надано.
Суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 по справі №440/2149/19 сформовано правовий висновок відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
При цьому, суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що починаючи з 01.01.2017 за позивача єдиний внесок до бюджету України сплачував роботодавець, у зв'язку з чим позивач був би звільнений від його сплати.
Виходячи з положень частини 2 статті 19 Конституції України про зобов'язання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - у фіскальних органів, які відповідно до статті 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» забезпечують адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійсненням контролю за його сплатою, - за відсутності доказів сплати позивачем єдиного внеску, виник обов'язок стосовно забезпечення його сплати.
З огляду на те, що єдиний внесок спрямовується для виплат особам, які потребують соціального захисту, їх інтереси є пріоритетними порівняно з інтересами платників єдиного внеску.
Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів в порядку, за формою та в строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно ч.3 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 25.04.2015 (далі - Інструкція), в разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та не сплачених сум єдиного внеску, такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, які зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), застосовує до такого платника штрафні санкції.
Відповідно до абзаців 1-4 пункту 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Відповідно до абзацу 6 пункту 3 розділу VI Інструкції, орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою відповідно до додатку 6 (для юридичної особи) або за формою відповідно до додатку 7 (для фізичної особи).
Відтак наявність в інформаційній системі даних про недоїмку та не представлення позивачем доказів про сплату єдиного внеску, свідчить про законність дій контролюючого органу щодо формування та направлення спірної вимоги.
Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно частини 2 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 16 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення недоїмки, штрафів, пені не застосовується.
Таким чином, суд дійшов висновку, що недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі є виключно наслідком неналежного виконання позивачем обов'язків, покладених на нього статтями 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідач мав всі законні підстави для винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-3921-49 від 17.02.2020, отже оскаржувана вимога є обґрунтованою, правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.06.2020.
Суддя Ю.В. Калашник