ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2020Справа № 910/14739/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі Інвестмент"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджи"
про визнання договору недійсним
за участі представників:
від позивача: Пінчук О.Г., адвокат, ОСОБА_1;
від відповідача-1: не з'явився,
від відповідача-2: Гончаренко С.М., адвокат;
від третьої особи: Сидоренко А.О., адвокат;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджи", в інтересах якого діє Tigerfish Limited (Тайгерфіш Лімітед) компанія з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі Інвестмент" визнання недійсним договору від 10.08.2018 відчуження частки в статутному капіталі.
Ухвалою суду від 11.11.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджи", в інтересах якого діє Tigerfish Limited (Тайгерфіш Лімітед) компанія з обмеженою відповідальністю, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі Інвестмент" повернуто на підставі пункту 4 частини 5 статті 174 ГПК України.
Також, ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свободна енергія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрі Енерджі Інвестмент" про визнання недійсним договору відчуження частки в статутному капіталі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову та уточнень обґрунтовані тим, що позивач, як учасник ТОВ «Свободна Енергія», не був повідомлений про продаж ТОВ «Фрі Енерджи» частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія», не надавав згоди на її відчуження та не відмовлявся від свого першочергового права на придбання частки. Позивач зазначив, що внаслідок неотримання повідомлення про продаж ТОВ «Фрі Енерджи» своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія», позивач не зміг реалізувати своє право на придбання цієї частки або на надання згоди щодо її відчуження. При цьому, як учасник ТОВ «Свободна Енергія», позивач не був повідомлений та присутній на загальних зборах 10.08.2018, що підтверджується відсутністю його підпису на відповідному протоколі № 1/18. Також позивач посилається на те, що оскаржуваний договір укладений зі сторони відчужувача та отримувача в особі директора ОСОБА_4, що суперечить вимогам частини 3 статті 238 ЦК України, а також із перевищенням повноважень.
Відповідач-1 в особі представника ОСОБА_1 подав заяву про визнання позову, в якій зазначив, що задоволення позову сприятиме захисту прав усіх учасників ТОВ «Свободна Енергія», права яких були порушені оскаржуваним у справі договором. При цьому, відповідачем-1 повідомив, що наказом Міністерства юстиції України від 26.11.2019 № 3639/5 скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії щодо змін до установчих документів і відомостей про ТОВ «Свободна Енергія», а також зареєстровані відповідні зміни, якими відновлено склад учасників ТОВ «Свободна Енергія» станом на 13.08.2018, у зв'язку з чим директором ТОВ «Свободна Енергія» став ОСОБА_1 .
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 зауважив на відсутності доказів недійсності довіреності, виданої ОСОБА_2 на представлення інтересів ТОВ "Фрі Енерджи" під час проведення загальних зборів учасників 10.08.2018 ТОВ «Свободна Енергія». Також у доповненнях до відзиву відповідач-2 висловлював заперечення щодо обраного позивачем способу захисту та наявності ознак корпоративного спору. Також звертав на увагу на обізнаність позивача про проведення загальних зборів учасників 10.08.2018, прийняття в них участі та надання відмови від переважного права на купівлю частки в статутному капіталі.
У відповіді на відзив позивач вказав, що неповідомлення позивача про скликання загальних зборів, на яких прийнято рішення, що стало підставою для укладення спірного договору, є порушенням корпоративних прав позивача та підставою для визнання такого договору недійсним.
У поясненнях на позов третя особа зазначила на відсутності ознак корпоративного спору в даній справі та неналежності обраного позивачем способу захисту. Крім того, за твердженнями третьої особи, обізнаність позивача про проведення загальних зборів 10.08.2018 та надання ним відмови від придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія» убачається із протоколу загальних зборів від 10.08.2018 року. Також третьою особою поставлені письмові запитання позивачу.
Ухвалою суду від 12.12.2019 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про об'єднання позовів в одне провадження.
30.01.2020 та 11.02.2020 судом винесено ухвалу про витребування доказів у відповідача-2 та третьої особи.
Протокольною ухвалою суду від 03.03.2020 судом змінено процесуальний статус третьої особи зі сторони позивача на сторону відповідача з огляду на надані під час підготовчого провадження пояснення такої третьої особи щодо її юридичного інтересу в даній справі.
Також, протокольною ухвалою суду від 04.06.2020 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху, яке мотивоване недоплатою позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру. Водночас, суд зауважив, що позовна вимога про визнання недійсним правочину має немайновий характер у разі пред'явлення відповідної вимоги без застосування наслідків недійсності правочину.
Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження для зупинення провадження у справі. При цьому суд зауважив, що положеннями чинного процесуального законодавства не передбачено такої процесуальної дії, як повернення зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження. Поряд із цим, позивач просив зупинити розгляд даної справи до вирішення Господарським судом Хмельницької області справи № 924/588/20, провадження в якій відкрито лише 25.05.2020 року. Одночасно, обставин щодо об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 924/588/20 позивач не навів, у той час як суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Протокольною ухвалою суду від 18.06.2020 суд відмовив у прийнятті визнання відповідачем-1 позову та у приєднанні позивачем доказів.
Дана справа розглянута з урахуванням пункту 4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 5.1. Статуту ТОВ «Свободна Енергія», затвердженого загальними зборами учасників товариства, оформлених протоколом № 2 від 16.07.2014, вищим органом товариства є загальні збори учасників.
10.08.2018 проведені загальні збори учасників ТОВ «Свободна Енергія», оформлені протоколом № 1/18, згідно порядку денного яких на розгляд зборів винесені наступні питання: 1. Обрання Голови та секретаря Загальних зборів учасників Товариства; 2. Про надання згоди на відчуження ТОВ «Фрі Енерджи» належної йому частки у статутному капіталі Товариства; 3. Про прийняття ТОВ «Фрі Енерджі Інвестмент» до складу учасників Товариства; 4. Про визначення часток учасників у статутному капіталі Товариства; 5. Про затвердження нової редакції Статуту Товариства; 6. Про надання директору Товариства всіх необхідних повноважень щодо виконання рішень за порядком денним Загальних зборів учасників Товариства.
Згідно з протоколом загальних зборів № 1/18 за результатами розгляду вказаних питань прийняті наступні рішення: 1) обрано Головою Загальних зборів Товариства Рудя О.О., секретарем Загальних зборів Товариства Атаманюка B.C.; 2) прийнято рішення, що ОСОБА_3 відмовляється від першочергового права придбання частки ТОВ «Фрі Енерджи» у статутному капіталі Товариства у розмірі 99,00% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 3960000 грн. та надає ТОВ «Фрі Енерджи» згоду на відчуження належних йому прав та обов'язків щодо Товариства, а також частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 99,00% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 3960000 грн. ТОВ «Фрі Енерджі Інвестент» за ціною 2000000 грн.; 3) після отримання (набуття) ТОВ «Фрі Енерджі Інвестмент» належних ТОВ «Фрі Енерджи» прав та обов'язків щодо Товариства, а також частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 99,00% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 3960000 грн., ТОВ «Фрі Енерджі Інвестмент» входить до складу учасників Товариства і його частка у статутному капіталі Товариства становить 99,00% статутного капіталу Товариства, номінальною вартістю 3960000 грн.; 4) визначено такий розподіл часток у статутному капталі Товариства: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі Інвестмент» має частку в статутному капіталі Товариства, яка становить 99,00 % статутного капіталу номінальною вартістю 3960000 грн., ОСОБА_1 має частку в статутному капіталі Товариства, яка становить 1% статутного капіталу номінальною вартістю 40000 грн., разом учасники володіють частками Товариства, які становлять 100% статутного капіталу, загальною номінальною вартістю 4000000 грн.; 5) з метою приведення у відповідність з нормами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Статуту Товариства вирішено затвердити Статут Товариства у новій редакції; 6) прийнято рішення надати директору Товариства з правом передоручення третій особі всі необхідні права та повноваження щодо провадження заходів та вчинення дій, необхідних для реалізації рішень Загальних зборів учасників Товариства з порядком денним.
Під час розгляду спору по суті судом здійснювався допит свідків - ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , щодо повідомлення ОСОБА_1 про скликання загальних зборів 10.08.2018 та прийняття ним участі в указаних зборах, з огляду на те, що викладені вказаними особами обставини в заявах свідків щодо участі в загальних зборах ОСОБА_1 мали суперечливі відомості між собою та протоколом загальних зборів від 10.08.2018 № 1/18. При цьому, зазначені свідки підтвердили викладені в поданих ними заявах обставини. Зокрема, ОСОБА_4 у заяві свідка зазначив, що на скільки йому відомо, проекти рішень загальних зборів учасників ТОВ «Свободна Енергія» від 10.08.2018 надсилалися ОСОБА_1 , який знав про їх зміст та не висловлював заперечень, а також не висловлював наміру скористатися переважним правом на придбання частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія». У свою чергу, ОСОБА_1 у відповіді на письмові запитання третьої особи в заяві свідка зазначав зокрема на тому, що не був обізнаний про відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія» та не заявляв про наміри щодо її придбання, оскільки не був повідомлений про її продаж. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що внаслідок задоволення позову буде відновлене його переважне право на купівлю частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія».
У той же час, на підставі протоколу від 10.08.2018 № 1/18 між ТОВ «Фрі Енерджи», як відчужувачем, та ТОВ «Фрі Енерджі Інвестмент», як отримувачем, укладено договір від 10.08.2018 відчуження частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Свободна Енергія» код ЄДРПОУ - (39061041), за умовами пункту 1.1 якого одержувач на умовах цього договору передає у власність отримувача свою частку в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія», а отримувач приймає цю частку.
Згідно з підпунктами 1.3.1-1.3.3 договору розмір частки відчужувача в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія» становить 99 %; номінальна вартість частки відчужувача в грошовому вираженні становить 3960000 грн. Розмір відчужуваної частки відчужувача в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія» на момент укладення цього договору становить 99 % статутного капіталу товариства, номінальною вартістю 3960000 грн.
У підпункті 1.3.4 договору сторони зазначили, що під часткою відчужувача в ТОВ «Свободна Енергія» у цьому договору сторони розуміють право власності відчужувача на частку в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія», зокрема, право на управління, одержання певної частини прибутку від господарської діяльності товариства, а також право на одержання у випадку ліквідації товариства певної частини активів.
Відповідно до підпункту 1.3.6 договору право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія», зазначеному в підпункті 1.3.3, переходить від відчужувача до отримувача в момент підписання сторонами цього договору.
Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони передбачили, що за відчуження частки в статутному капіталі ТОВ «Свободна Енергія» відчужувачу сплачується винагорода в розмірі 2000000 грн. протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього договору.
Оспорюваний договір згідно з преамбулою та розділом 8 договору підписаний від ТОВ «Фрі Енерджи» директором ОСОБА_4, який діє на підставі статуту, та від ТОВ «Фрі Енерджі Інвестмент» також директором ОСОБА_4, який діє на підставі статуту.
За частиною першою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Одними із корпоративних прав учасників товариства є право на участь в управлінні товариством, переважне право на придбання частки іншого учасника товариства, що продається третій особі.
Відтак, обґрунтування позивачем позовних вимог порушенням його корпоративних прав на переважне придбання частки в статутному капіталі свідчить про корпоративний характер даного спору.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
За частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частиною 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують з положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти Украни" від 05.04.2005).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
За змістом позовної заяви позивач прагне визнати недійсним договір від 10.08.2018 відчуження частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Свободна Енергія» код ЄДРПОУ - (39061041), оскільки останній суперечить положенням чинного законодавства та внаслідок його укладення позивач не зміг реалізувати своє право на придбання відповідної частки в статутному капіталі або на надати згоду щодо її відчуження.
Отже, виходячи з вимог частини 3 статті 215 ЦК України та статі 16 ЦК України, заінтересованість позивача в даній справі щодо визнання недійсним укладеного між відповідачем та третьою особою правочину зводиться до порушення корпоративних прав позивача на реалізацію права на придбання частки в статутному капіталі.
Водночас, визнання недійсним оспорюваного договору відчуження частки в статутному капіталі не призведе до автоматичного поновлення порушених прав позивача щодо придбання такої частки, що водночас передбачає такий спосіб захисту корпоративних прав, як переведення на себе прав і обов'язків покупця частки.
Положеннями статті 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено переважне право учасника товариства на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі, та має право вимагати в судовому порядку переведення на себе прав і обов'язків покупця частки.
Відтак, позовна вимога про визнання недійсним договору відчуження частки в статутному капіталі товариства не відповідає належним та ефективним способам захисту, оскільки не матиме наслідком безпосереднє відновлення права позивача на придбання чи надання відмови у придбанні частки в статутному капіталі, у зв'язку з чим підстави для задоволення даного позову відсутні.
Суд наголошує, що в разі оспорення договору особою, яка не є його стороною, дослідженню підлягає наявність порушених прав та законних інтересів такої особи оспорюваним правочином, звідки суд встановлює відповідність та ефективність обраного позивачем способу захисту змісту порушеним правам та інтересам.
Одночасно суд зауважує, що всі інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору впливу не мали, поскільки визначальним для вирішення спору мало місце питання про належність та ефективність обраного позивачем способу захисту.
У той же час, судом унаслідок наявності конфлікту інтересів відмовлено в прийнятті визнання відповідачем-1 позову згідно з протокольною ухвалою суду від 18.06.2020, що викладено відповідачем-1 в особі представника ОСОБА_1 у відповідній заяві про визнання позову.
Згідно з положеннями частини 4 статті 58 ГПК України одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.
Утім, визнання відповідачем-1 пред'явленого ОСОБА_1 позову має в собі конфлікт інтересів та не вбачається об'єктивним, оскільки керівником відповідача-1 - ТОВ "Свободна енергія" після відкриття провадження у справі став ОСОБА_1 , який одночасно виступає позивачем у справі та має власний корпоративний інтерес у задоволенні позову, як один із учасників (засновників) ТОВ "Свободна енергія". Крім того, одним із учасників ТОВ "Свободна енергія" виступає третя особа у справі - ТОВ "Фрі Енерджи", права та інтереси якого зачіпляються відповідною процесуальною дією відповідача-1, як визнання позову.
Відповідно до частини 4 статті 191 ГПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої позивачем суми судового збору, покладаються на позивача. При цьому суд зауважує, що оскільки позовні вимоги про визнання договору недійсним подані без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України, даний спір має немайновий характер, за який судовий збір мав справлятися в розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі 1921 грн. Таким чином, позивачем здійснено переплату судового збору в розмірі 13079 грн., що підлягає поверненню за клопотанням позивача на підставі статті 7 Закону України «Про судовий збір». Утім, позивачем відповідне клопотання не заявлялося, у зв'язку з чим підстави для повернення вказаної суми судового збору наразі відсутні.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено: 30.06.2020 року.
Суддя К.В. Полякова