79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
19.11.09 Справа № 3/57
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Краєвської М.В.
суддів: Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” від 06.04.2009 р. без номера
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2009 р.
у справі № 3/57
за позовом ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер”, м.Львів
до ТзОВ “Інтеркарпатсервіс”, смт.Славське Сколівського р-ну Львівської обл.
про стягнення 107 850 доларів США і 17 375, 84 ЄВРО процентів, 200 грн. комісії, 380121,85 грн. пені за договором про відкриття кредитної лінії
За участю представників сторін:
від позивача -Гембусь-Малецька М.В. (заступник начальника юридичного відділу, довіреність від 08.09.2009 р. № 309-5804/ТА в матеріалах справи);
від відповідача - не з”явився
Ухвалою голови суду від 12.11.2009 р. відмовлено в задоволенні заяви ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” про відвід судді Галушко Н.А., оскільки дана заява є необгрунтованою і такою, яка спрямована виключно на штучне затягування судового процесу у власних цілях, а тому не підлягає задоволенню за відсутністю правових підстав, передбачених ст.20 ГПК України.
Представнику позивача роз”яснено його права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.
Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2009 р., 09.06.2009 р., 30.06.2009 р., 08.09.2009 р., 06.10.2009 р., 20.10.2009 р., 10.11.2009 р.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.03.2009 р. у справі № 3/57 (суддя Березяк Н.Є.) позов задоволено повністю за підставністю й обгрунтованістю, у відшкодуванні витрат, пов”язаних з оплатою послуг адваоката, в сумі 35 224, 08 грн. відмовлено за недоведеністю.
Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, де просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.
Вимоги апеляційної скарги базуються в основному на тому, що господарський суд не звернув увагу на неправильність нарахування пені в сумі 380 121, 85 грн. та суми боргу по процентах, які розраховані без дотримання строків і норм закону.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.
У судовому засіданні 08.09.2009 р. відповідачем заявлено клопотання (від 08.09.2009 р. вх. № 6747) про зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення пов”язаної з нею іншої справи № 32/183, предметом позову в якій є визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії № 57560/1 від 10.11.2006 р., який є підставою позовних вимог у справі № 3/57. Ухвала суду від 04.09.2009 р. про порушення провадження у справі № 32/183 долучена до клопотання.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, оскільки останнє подано всупереч ст.101 ГПК України, воно не заявлялося в суді першої інстанції, так як через майже півроку після винесення оскаржуваного рішення порушено провадження у справі № 32/183.
Як встановлено судом першої інстанції, 10.11.2006 р. між ВАТ “Селянський комерційний банк “Дністер” і ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” був укладений договір № 57560/1 про відкриття кредитної лінії (далі - договір) з терміном погашення кредиту до 07.11.2013 р. (а.с.12-14).
08.05.2007 р. (а.с.16), 18.06.2007 р. (а.с.17), 04.01.2008 р. (а.с.18), 30.01.2008 р. (а.с.19), 23.05.2008 р. (а.с.20), 09.06.2008 р. (а.с.21) були внесені зміни до договору.
Згідно з п.1.1 договору в редакції договору про внесення змін до нього від 18.06.2007 р. сторони визначили максимальний ліміт кредитування в сумі 1 100 000 доларів США. Поточний ліміт кредитування встановлюється графіком зміни ліміту кредитування, який є додатком № 2 до даного договору та є його невід”ємною частиною (а.с.17, зворот).
На виконання умов договору позивач згідно з меморіальними валютними ордерами № 4535 від 13.11.2006 р., № 4576 від 13.12.2006 р., № 5065 від 26.01.2007 р., № 4917 від 16.02.2007 р., № 1227 від 05.03.2007 р., № 4834 від 12.04.2007 р., № 5048 від 22.06.2007 р., № 6458 від 03.07.2007 р., № 6253 від 19.07.2007 р., № 5077 від 08.05.2007 р. (а.с.22-26) перерахував відповідачу 900 000 доларів США і 145 000 ЄВРО.
Відповідно до підпункту “в” пункту 6.5 договору банк має право достроково припинити кредитування і вимагати від позичальника достроково повернути кредитні ресурси при утворенні у позичальника простроченої заборгованості понад 15 днів.
Керуючись п.п.6.5, 6.6 договору, 12.12.2008 р. банк направив на адресу позичальника лист № 410-6497 від 11.12.2008 р. з повідомленням про дострокове припинення кредитування за договором у зв”язку з простроченням сплати процентів і комісії та з вимогою повернення всієї суми кредиту, що становить 900 000 доларів США і 145 000 ЄВРО, а також відсотків, пені станом на день повернення кредиту.
Як вбачається з повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, вказаний лист був отриманий відповідачем 15.12.2008 р. (а.с.28).
Згідно з п.6.6 договору при достроковому припиненні кредитування позичальник зобов”язаний повернути кредит, проценти, штрафні санкції, передбачені цим договором (у разі їх наявності), протягом 30-ти календарних днів з дати отримання повідомлення банку про припинення кредитування, включаючи день отримання повідомлення, тобто до 14 січня 2009 року.
Відповідно до п.7.4 договору якщо після направлення повідомлення про дострокове погашення кредиту, позичальник цього не може виконати, то це вважається простроченням погашення кредиту і до позичальника застосовуються штрафні санкції згідно з п.4.6 договору.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2009 р. у справі № 3/57 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” - без задоволення.
При цьому колегія виходила з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Так, згідно з п.1.1 договору в редакції змін від 09.06.2008 р. щомісячна сплата процентів становить 15 % річних від суми кредиту, наданої в доларах США, та 15 % річних у ЄВРО від суми кредиту, що фактично перебуває у користуванні позичальника.
Відповідно до п.1.2 договору при кредитуванні в іноземній валюті проценти за користування кредитом нараховуються з дня надання кредиту по день, що передує дню погашення (повернення) кредиту на суму фактичної заборгованості, яка знаходиться в розпорядженні позичальника за кредитом, виходячи з розрахунку 360 днів у році та фактичної кількості днів у місяці. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту.
Проценти на фактичний залишок по кредитному рахунку нараховуються банком щомісячно за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця. При кредитуванні в іноземній валюті нарахування й облік здійснюється в наступні два етапи:
- за період з останнього робочого дня попереднього місяця по 24-те число поточного місяця включно проценти нараховуються й обліковуються 25 числа поточного місяця з розрахунку 360 днів у році;
- за період з 25-го числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця проценти нараховуються й обліковуються в останній робочий день місяця з розрахунку 360 днів у році.
В разі якщо день нарахування процентів припадає на вихідний або святковий день, нарахування здійснюється у попередній робочий день.
День погашення позичальником кредиту при обчисленні суми процетнів не враховується.
Пунктом 11.1 договору встановлені і розміри комісії, зокрема, до плати за користування кредитом входить щомісячна комісія в розмірі 1 % річних за невикористану частину ліміту кредитної лінії, разові комісії 0, 2 % за послуги, пов”язані з видачею, а також комісії за обслуговування кредиту, що сплачуються в гривнях згідно з діючими тарифами банку в обумовлені цим договором терміни.
Відповідно до п.4.4 договору позичальник зобов”язувався забезпечити сплату процентів і комісій за користування кредитом у такі терміни:
- комісії, пов”язані з видачею кредиту, сплачуються в день видачі кредиту чи його частини;
- проценти та інші комісії в нарахованій банком сумі за період з 25 числа попереднього місяця по 25 число поточного включно сплачуються в період з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця включно, а при поверненні кредиту -в день повернення кредиту, за винятком відсотків, які нараховані за період з 23.05.2008 р. по 24.07.2008 р., термін сплати яких встановлений по 29.08.2008 р.
У разі несплати позичальником процентів і комісій у вищезгаданий період сума нарахованих процентів і комісій з першого робочого числа наступного місяця вважається простроченою і до позичальника застосовуються штрафні санкції згідно з п.4.6 договору.
Згідно з п.4.5 договору кошти для погашення заборгованості в першу чергу направляються для погашення прострочених процентів, комісій, строкових зобов”язань по нарахованих процентах і комісіях, прострочених зобов”язань по погашенню кредиту, потім строкової заборгованості по кредиту, а на суму, що залишилася після цього, погашаються штрафи, неустойки.
Відповідно до п.4.6 договору за порушення термінів погашення кредиту, процентів і комісій, встановлених договором, позичальник зобов”язувався сплачувати банку:
- за прострочку повернення кредиту чи його частини -пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла на момент, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу;
- за прострочку сплати комісій і процентів -пеню від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної річної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення платежу.
Так, виходячи з суми неповернутого кредиту (900 000 доларів США і 145 000 ЄВРО), згідно з розрахунком позовних вимог (а.с.9) позивачем нараховано відповідачу за період з 23.05.2008 р. по 09.03.2009 р. 107 850 доларів США і 17 375, 84 ЄВРО процентів за користування кредитом, за період з 28.08.2008 р. по 30.12.2008 р. 200 грн. комісії за супроводження кредитної лінії, за період з 01.09.2008 р. по 09.03.2009 р. 380 121, 85 грн. пені, в т.ч. 61 617, 33 грн. за несвоєчасну сплату процентів в доларах США, 12 565, 9 грн. за несвоєчасну сплату процентів в ЄВРО, 18, 89 грн. за несвоєчасну сплату комісії, 254100 грн. за несвоєчасну сплату кредиту в доларах США, 51 819, 74 грн. за несвоєчасну сплату кредиту в ЄВРО.
Даний розрахунок позовних вимог перевірений судами обох інстанцій і визнаний правильним. Покликання апелянта на невірність проведеного розрахунку є голослівні, документально не спростовані. Ухвалами суду апеляційної інстанції від 30.06.2009 р., 08.09.2009 р. від відповідача витребовувся його розрахунок позовних вимог, який він вважає правильним. Однак вимоги ухвал суду не виконані, причини такого невиконання не повідомлені.
Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Однак відповідач не подав судам обох інстанцій доказів погашення заборгованості за договором в обумовлені ним строки у спростування доводів позивача, що і є ключовим моментом при з”ясуванні обставин справи № 3/5, а тому існують законні підстави для нарахування та відповідно стягнення процентів, комісії та пені.
Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.03.2009 р. у справі № 3/57 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Інтеркарпатсервіс” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя М.В.Краєвська
Суддя Н.А.Галушко
Суддя Г.В.Орищин