79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.12.09 Справа № 22/133
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Чаплик І.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) - не з'явився,
позивача - з'явився,
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер», м.Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2009 року, суддя М.Желік, у справі № 22/133
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Кредобанк», м.Львів
до відповідача: відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер», м.Львів
про стягнення заборгованості в сумі 650 грн.,
рішенням господарського суду Львівської області від 14.07.2009 року задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Кредобанк»про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер»заборгованості в розмірі 650,2 грн., що складає страховий платіж за генеральним договором страхування ризиків непогашення кредитів №100-012/2004 року від 16.01.2006 року.
Рішення суду мотивоване тим, що доказів сплати страхового платежу відповідачем не подано, а тому позовні вимоги про його стягнення підлягають до задоволення.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, в зв'язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що в спірному випадку кредитний ризик по позичальнику (Колонтаєвській Н.І.) не підпадає під дію генерального договору і є незастрахованим, оскільки при документальному оформленні видачі кредиту позивачем не дотримано усіх умов, що передбачені генеральним договором.
Скаржник покликається на те, що згідно умов п.2 додатку №5 до генерального договору від 15.06.2007 року одним із документів, необхідних для отримання кредиту, є інший документ, що засвідчує особу (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення водія, свідоцтво про народження, або інший документ, що посвідчує особу), а тому надане позивачем в якості підтвердження особи позичальника посвідчення Маріупольського будівельно-монтажного експлуатаційного управління Донецької залізниці про те, що Колонтаєвська Н.І. працює на посаді майстра, не може бути належним доказом посвідчення особи в розумінні вимог вищевказаної умови генерального договору.
Скаржник також покликається на визначений діючим законодавством перелік документів, що посвідчують особу в Положенні «Про паспорт громадянина України», в якому відсутній такий документ, а тому згідно вимог ч.4 ст.193 ГК України скаржник вважає своїм правом не приймати виконання зобов»язання частинами та відмовитися від вказаного зобов»язання. На підтвердження зазначеного скаржник покликається на факт повернення ним позивачу страхового платежу по спірному позичальнику у розмірі 280 грн., яке позивачем прийнято та жодних зауважень з приводу зазначеного не подано.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що право на відмову виплати стразового відшкодування передбачено п.7.2 договору, яке настає при умові порушення страхувальником своїх обов»язків, передбачених договором, що встановлено в судовому порядку, та при умові, що це порушення вплинуло на розмір збитку або на факт настання страхового випадку. Оскільки факту порушення позивачем умов договору скаржником не доведено, а форма іншого документу, який в спірному випадку подано в підтвердження посвідчення особи, жодним чином не впливає на розмір збитку чи на факт настання страхового випадку, позивач вважає відсутніми підстави для звільнення відповідача від сплати спірної суми заборгованості.
Крім цього, позивач зазначає, що скаржник не вправі вирішувати застрахований кредитний ризик чи ні, в той час, як у нього вже виник обов»язок по сплаті страхового відшкодування.
В судове засідання представник відповідача не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює його неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести без його участі за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін. Клопотання про відкладення розгляду справи скаржника поступило на адресу суду після завершення розгляду спору, що підтверджується відміткою вхідного штемпеля канцелярії суду, а тому таке відповідно судом не розглядалося.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 16 січня 2006 р. між АТ „Кредобанк (Україна)” та АСК „Дністер” укладено генеральний договір страхування ризиків непогашення кредитів №100-012/2004р, об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані із ризиком несвоєчасного і/або неповного погашення позичальником кредитної заборгованості за кредитним договором.
Умовами договору визначено страхову суму у розмірі 10000,00 грн. та страховий випадок -при настанні якого виникає обов'язок страховика сплатити страхове відшкодування, є несплата або неповна сплата позичальником двох чергових і/або несплата або неповна сплата останнього платежу, у відповідності до розмірів та термінів передбачених у кредитному договорі (п.4.1). У разі настання трьох страхових випадків підряд за одним кредитним договором, страхове відшкодування виплачується в розмірі фактичної заборгованості за таким кредитним договором (п.4.2 договору)..
Кредитний ризик вважається застрахованим з моменту видачі кредиту, при умові підписання страховиком та страхувальником реєстру і сплати страхувальником страхового платежу в розмірі, визначеному в реєстрі, та в терміни визначені даним договором.
Відповідно до п.3.8 генерального договору страхування страхувальник зобов'язаний сплатити страховику страховий платіж, визначений в реєстрі, протягом 5-ти робочих днів з дати підписання реєстру.
В період дії генерального договору позивачем укладено з Колонтаєвською Ніною Іванівною (позичальник) кредитний договір №7/ф-2453, за умовами якого позивач надає позичальнику кредит в сумі 5000,00 грн. на строк до 01.12.2009р. для здійснення оплати поточних потреб.
На виконання умов кредитного договору №7/ф-2453 позивач згідно із меморіальним ордером №334003 від 26.12.2007р. перерахував на поточний рахунок позичальника грошові кошти на загальну суму 5000,00 грн. Відповідно до п.2.7 кредитного договору датою видачі кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості на позичковому рахунку).
06.01.2008р. між позивачем та відповідачем підписано реєстр №46 „б” застрахованих згідно генерального договору №100-012/2004 від 01.03.2004р. страхування ризиків непогашених кредитів за період з 01 по 29 грудня 2007р. Страховий платіж сплачено позивачем 16.01.2008р., що підтверджується меморіальними ордерами № 396, №397.
У зв'язку з настанням страхового випадку, а саме несплатою позичальником чергових платежів у відповідача утворилась кредитна заборгованість в сумі 650,20 грн., що підтверджується довідкою відділення №7 у м.Маріуполь Донецької філії ВАТ „Кредобанк” № 07/01-167 від 12.12.2009р.
05.12.2008р. позивачем на адресу відповідача направлено заяву №07/07-452 з вимогою здійснити виплату страхового відшкодування та документи, які підтверджують настання страхового випадку, визначення розміру збитку та виплати страхового відшкодування, а також вчинено інші дії, передбачені розділом 10 договору страхування.
Листами №1905-12/2008 від 24.12.2008р., №1975-12/08 від 31.12.2008р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в зв»язку з відсутністю документів, передбачених додатком №5 до договору страхування, оскільки посвідчення, видане Маріупольським будівельно-монтажним управлінням, не є іншим документом, який посвідчує особу позичальника.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України „Про страхування” добровільне страхування -це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Згідно ст.193 ГК України, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання. Не допускається одностороння зміна умов договору, а згідно ст.611 ЦК України, порушення боржником, відповідачем по справі, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у встановлених законом та договором мір відповідальності.
Відповідно до п.6.1.2 договору страхування відповідач зобов'язаний при настанні страхового випадку і наявності всіх необхідних документів здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування в межах суми у передбачений даним договором строк. В порушення умов договору страхування відповідач свої зобов'язання не виконав, доказів зворотнього суду не подав, а тому заборгованість перед позивачем становить 650,20 грн., яка підлягає стягненню, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Покликання скаржника на відсутність в нього обов»язку виконувати ці платежі та наявність права на відмову в спірному випадку в зв»язку з недотриманням позивачем умов додатку №5 до договору страхування судом до уваги не приймається з наступних підстав.
Відповідно до п.10.1.4 договору страхування передбачено, що при настанні страхового випадку страхувальник зобов'язаний надати страховику документи, передбачені п.12.1 даного договору для встановлення факту страхового випадку, визначення розмірів та виплати страхового відшкодування. Страхувальник (його правонаступник) зобов'язаний подати страховику інші документи, які на думку страховика мають істотне значення для з'ясування обставин, настання страхового випадку, характеру і розміру завданих збитків та виплати страхового відшкодування (на письмову вимогу страховика).
Таким чином, у відповідності до вимог договору страхування та вимог чинного законодавства документ про посвідчення особи жодним чином не впливає на настання страхового випадку, характеру і розміру завданих збитків, оскільки немає до них ніякого відношення. Позивач направляв відповідачу заяви про виплату страхового відшкодування з наданням доказів, необхідних для встановлення факту настання страхового випадку.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2009 року в справі за номером 22/133 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко