79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
02.12.09 Справа № 7/73-77
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Гулик Н.,
з участю представників:
від позивача - не з”явився,
відповідача - з”явився,
третьої особи -не з»явився,
розглянув апеляційну скаргу: сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік», с.Білостік Луцького району
на рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2009 року, суддя Шум М.С., у справі №7/73-77
за позовом сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік», с.Білостік Луцького району
до відповідача закритого акціонерного товариства акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі відділення Промінвестбанку у м.Луцьку, м.Луцьк
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Раїси Пантелеймонівни, м.Рожище
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису,
рішенням господарського суду Волинської області від 10.09.2009 року відмовлено в задоволенні позовних вимог сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік»до закритого акціонерного товариства акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі відділення Промінвестбанку у м.Луцьку про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису №1663 від 04.06.2008 року, вчиненого приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р.П., щодо звернення стягнення на майно позивача, яке є предметом застави та іпотеки по договорах застави №5563 від 24.09.2004 року, №6224 від 19.10.2004 року, №5928 від 08.10.2004 року та договорах іпотеки №4902 від 27.08.24 року, №5857 від 06.10.204 року, укладених сторонами по справі в забезпечення виконання зобов'язань сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік»за кредитним договором № 45-4 від 27.08.2004 року.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування, оскільки відповідачем подано нотаріусу всю необхідну документацію для вчинення спірного напису, а тому останній відповідає вимогам чинного законодавства.
В апеляційній скарзі скаржник (позивач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що згідно вимог п.287 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»при вчинені виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, які посвідчують факт безспірної заборгованості. Оскільки у виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів, що посвідчують факт безспірної заборгованості вчинено цей напис, а також не вказано підставу його вчинення (за невиконання яких зобов»язань) та перелік майна, на яке звернуто стягнення, скаржник вважає спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки його вчинено без наявності всіх необхідних для цього документів.
Скаржник покликається на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням п.283 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», яка передбачає можливість вчинення виконавчого напису нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання боржником письмової вимоги про усунення порушень, що в даному випадку нотаріусом не дотримано. При цьому, скаржник вважає, що згідно вимог вищевказаної норми обов»язок щодо направлення вимоги боржнику про сплату боргу покладено саме на нотаріуса, оскільки вказана інструкція регулює порядок вчинення дій нотаріусами.
Скаржник також вказує на різницю боргу між сумою, яка зазначена в претензії банку до позивача та сумою, заявленою до стягнення при зверненні до нотаріуса.
Скаржник також покликається на Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчих написів, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В судове засідання представники скаржника та третьої особи не з»явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, а тому суд розцінює їх неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі доказами про права і обов”язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, який підтримав свою позицію, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.06.2008 року приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р.П. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1663, яким звернуто стягнення на майно, яке належить на праві власності сільськогосподарському приватному підприємству «Білостік».
Як вбачається з матеріалів справи, вказане майно передане в іпотеку та заставу на підставі договорів застави №5563 від 24.09.2004 року, №6224 від 19.10.2004 року, №5928 від 08.10.2004 року та договорів іпотеки №4902 від 27.08.2004 року, №5857 від 06.10.2004 року, посвідчених приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В. та укладених сторонами по справі в забезпечення виконання зобов'язань сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік»за кредитним договором № 45-4 від 27.08.2004 року., строк платежу за яким настав 17.08.2007 року.
Згідно п.9 договорів застави №5563 від 24.09.2004 року, №6224 від 19.10.2004 року, №5928 від 08.10.2004 року та п..п.5.2.2 договорів іпотеки №4902 від 27.08.24 року, №5857 від 06.10.204 року у випадку виникнення простроченої заборгованості передбачено звернення стягнення на майно, передане в заставу та іпотеку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, запропоновано задовольнити вимоги закритого акціонерного товариства акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі відділення Промінвестбанку у м.Луцьку у розмірі 874852,97 грн., з яких: 742664,00 грн. - сума неповернутого кредиту; 16742,77 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом за період з 05.05.2008 року по 02.06.2008 року; 334,37 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.06.2007 року до 03.06.2008 року; 110911,83 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 18.08.2007 року по 03.06.2008 року; 1200 грн. -заборгованість за нарахованими комісіями за користування кредитом за період з 05.05.2008 року по 02.05.2008 року; 3000 грн. -витрати за вчинення виконавчого напису.
Відповідно до ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Статтею 89 вказаного закону встановлено вимоги до змісту виконавчого напису. Зокрема, у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. N 1172 затверджено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, а саме для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічні приписи містять пункти 287, 288 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.03.2004 за №283/8882, відповідно до яких виконавчий напис вчинюється на оригіналі документу, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.), і має містити, зокрема, строк, за який провадиться стягнення.
Відповідно до п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, для вчинення спірного виконавчого напису відповідачем подано приватному нотаріусу заяву та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника - сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік»перед стягувачем, а саме: оригінали договорів застави №5563 від 24.09.2004 року, №6224 від 19.10.2004 року, №5928 від 08.10.2004 року та договорів іпотеки №4902 від 27.08.2004 року, №5857 від 06.10.2004 року, посвідчені приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук І.В.; кредитний договір №45-4 від 27.08.2004 року; відношення про вчинення виконавчого напису, розрахунок суми боргу, а також письмові вимоги про усунення порушень -претензію №337 від 28.02.2008 року (а.с.49-75).
Таким чином, подані приватному нотаріусу документи для вчинення спірного виконавчого напису повністю відповідають необхідному переліку документів (які подаються стягувачем нотаріусу), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999р. N 1172, а також главі 14 Закону України „Про нотаріат" та розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Мін'юсту від 03.03.2004 N20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 р. за N283/8882).
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що виконавчий напис №1663 від 04.06.2008 року, вчинений приватним нотаріусом Рожищенського районного нотаріального округу Волинської області Павлюк Р.П., відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у позивача простроченої заборгованості перед відповідачем та подання останнім всіх необхідних документів для вчинення цього виконавчого напису.
Покликання скаржника на те, що у виконавчому написі не вказано, на підставі яких документів, що посвідчують факт безспірної заборгованості вчинено цей напис, а також не вказано підставу його вчинення (за невиконання яких зобов»язань) та перелік майна, на яке звернуто стягнення, судом до уваги не приймається, оскільки факт наявності спірної заборгованості перед відповідачем за кредитним договором позивачем не оспорюється та не спростовується жодними доказами. Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не передбачено обов»язку зазначення у виконавчому написі вищевказаних вимог, на які покликається скаржник.
Крім того, відповідно до п.284 розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку (1172-99-п), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України. Такі документи були подані нотаріусу в повному обсязі, про що було зазначено вище.
Безпідставним є також покликання скаржника на недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису 30-ти денного терміну направлення позивачу відповідачем вимоги про усунення порушень взятих на себе останнім зобов'язань за кредитним договором, після спливу якого, якщо вищевказана вимога відповідача залишається без задоволення, відповідач відповідно до ст.35 Закону України "Про іпотеку" вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, а нотаріус, відповідно, вправі здійснити за заявою відповідача вчинення виконавчого напису.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги про усунення порушень зобов'язань за кредитним договором надсилалися позивачу з моменту допущення останнім порушень умов кредитного договору, зокрема, претензія №337 від 28.02.2008 року (а. с. 52), що скаржником не заперечується. Покликання скаржника на те, що вимога повинна надсилатися саме нотаріусом, оскільки такий порядок врегульовано Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безпідставним, оскільки вказаною інструкцією встановлено термін, після спливу якого нотаріус вправі вчиняти виконавчий напис, а не встановлено обов»язок нотаріуса направляти вимогу боржнику. Такий обов»язок покладено на стягувача, що випливає із аналізу норми ст.35 Закону України "Про іпотеку".
Щодо різниці між сумою заборгованості, яку належало сплатити позивачу за кредитним договором станом на момент направлення йому відповідачем останньої письмової вимоги про усунення порушення виконання основного зобов'язання (№337 від 28.02.2008 року) та сумою заборгованості позивача, яка склалася станом на день вчинення виконавчого напису - 04.06.2008р., то зазначене пояснюється тим, що відсотки за користування кредитом (для стягнення яких і вчинявся виконавчий напис), відповідно до умов кредитного договору, нараховуються банком подекадно кожного місяця, та в зв'язку з їх несплатою позивачем їх сума відповідно збільшилася станом на день вчинення виконавчого напису.
Покликання скаржника на відсутність такого способу забезпечувального обтяження як виконавчий напис нотаріуса є необґрунтованим, оскільки ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначає, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду та в позасудовому порядку. Статтею 24 зазначеного закону визначені позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але перелік способів, зазначений у статті, не є виключним. Частина 6 ст.20 Закону України "Про заставу" є спеціальною нормою щодо ст.24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" у частині звернення стягнення на предмет застави, якою передбачено саме такий спосіб звернення стягнення у вигляді виконавчого напису нотаріуса.
З аналізу наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що виконавчий напис вчинений з дотриманням ст.87 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172, розділу 32 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 04.03.1994р. № 10/5, а тому підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню та скасування, не вбачає.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.99,103,105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Волинської області від 10.09.2009 року в справі за номером 7/73-77 залишити без змін, а апеляційну скаргу сільськогосподарського приватного підприємства «Білостік»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко