79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
22.10.09 Справа № 10/72
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Краєвської М.В.
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»за №07/1715 від 14.08.2009р.
на рішення господарського суду Закарпатської області
від 30.07.2009 року у справі № 10/72
за позовом дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м.Ужгород
про стягнення 548113,21грн.
за участю представників:
від позивача Працьовита С.М.
від відповідача Бачилава Д.В.
Права і обов'язки сторін, передбачені ст. 22 ГПК України, право заявляти відводи, роз'яснено.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 30.07.2009р. у справі №10/72 (суддя Івашкович І.В.) задоволено позов дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України», присуджено до стягнення з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»на користь позивача 462050,27грн. боргу, 37281,91грн. пені, 34593,99грн. інфляційних, 14187,04грн. 3% річних, 5482грн. державного мита, 312,50грн. витрат на інформаційно-технічному забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за природний газ, який поставлено згідно договору, підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення з врахуванням положень ст. 526 ЦК України. Поряд з цим, суд, враховуючи умови договору, а також положення ст.ст. 549-551 ЦК України та ст.ст. 231, 232 ГК України, ст.625 ЦК України, вважає підставними заявлені до стягнення суму пені, інфляційних та 3% річних.
Дане рішення оскаржується відповідачем у справі в частині присудження до стягнення пені, оскільки, на його думку, таке прийнято з неповним з»ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права; просить рішення в цій частині скасувати і прийняти нове, яким в позові відмовити. Зокрема, вказує, що судом безпідставно відхилено клопотання відповідача №07/1546 та не взято до уваги довідки щодо збитковості відповідача та незабезпеченості тарифами по транспортуванню та постачанню газу, якими підтверджується фінансова неспроможність товариства в частині оплати фінансових санкцій, відтак, не застосовано норми ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, ст.83 ГПК України та не зменшено суму заявленої до стягнення пені.
Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та усними поясненнями представника в судовому засіданні.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
Відповідно до умов договору поставки природного газу №06/08-179 від 25.03.2008р.(з протоколом узгодження розбіжностей) та додаткових угод №1 від 05.05.2008р., №2 від 29.08.2008р., №3 від 26.11.2008р., укладених між ДК „Газ України” НАК ”Нафтогаз України” (постачальник) та ВАТ „Закарпатгаз” (покупець), постачальник зобов'язався передати у власність покупця у 2008р. природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах договору (а.с.16-26).
Відповідно до п.6.1. договору (з урахуванням протоколу узгодження розбіжностей), покупець зобов»язався здійснювати оплату за газ виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Розподіл коштів здійснюється покупцем відповідно до порядку, який встановлений Постановою НКРЕ від 12.07.2000р. №759 «Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств». Остаточний розрахунок за фактично переданий газ мав здійснюватись до 25 числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Пунктом 7.2. договору визначено відповідальність сторін, а саме, у випадку невиконання покупцем умов договору, покупець зобов»язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
На виконання умов договору позивачем в період з березня по грудень 2008року передано, а відповідачем прийнято природний газ в загальному обсязі 31196,788 тис.м.куб. на суму 38683848,23 грн., що підтверджено доданими до справи копіями двосторонніх актів прийому-передачі природного газу (а.с.27-39).
Відповідачем, в порушення умов договору, вартість отриманого газу оплачено в сумі 38221797,96грн., внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість в сумі 462050,27грн.
Дані обставини стали підставою звернення з позовною заявою про стягнення даної суми боргу в примусовому порядку.
Окрім того, відповідно до п.7.2. договору позивачем заявлено до стягнення 37281,91грн. пені, а також нараховані згідно ст.625 ЦК України 14187,04грн. 3% річних від простроченої суми та 34593,99грн. інфляційних нарахувань за весь час прострочення, які присуджені до стягнення оскаржуваним рішенням.
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення -відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання.
Факт наявності заборгованості та порушення порядку здійснення розрахунків за умовами договору підтверджується матеріалами справи та фактично не заперечувався відповідачем ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні в порядку апеляційного провадження.
Судова колегія, зважаючи на приписи ст.ст. 625, 692 ЦК України, а також умови договору, прийшла до висновку про обгрунтованість нарахування за неналежне виконання зобов»язання відповідачем 3%річних та інфляційних нарахувань, оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов»язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до умов договору (п.7.2. договору), у випадку невиконання покупцем умов договору, покупець зобов»язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.
Виходячи зі змісту ст.ст. 549 ЦК України, ст.230 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов»язання, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 9581,36грн.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання. У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги наступне: ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (с.233 ГК України).
Посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом вимог ч.1 ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України, ч.3 ст.83 ГПК України, якими встановлено право суду на зменшення розміру неустойки, визнано судовою колегією необґрунтованим, оскільки аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.
Важке фінансове становище ВАТ “Закарпатгаз”, на яке покликається скаржник, утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу об”єктивних обставин, які б унеможливили виконання договірних зобов”язань. Оскільки підприємство здійснює господарську діяльність, зокрема, шляхом укладення договорів, за якими отримує продукцію (у даному випадку-природний газ), то повинно нести й обов”язки за цими угодами, а саме, вчасно розраховуватись відповідно до умов договору та чинного законодавства.
Отже, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, що враховуючи невиконання зобов»язання відповідачем на момент подання позову, співвідношеня розміру нарахованої пені із розміром основної заборгованості - відсутні підстави для зменшення розміру пені.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Закарпатської області від 30.07.2009р. у справі № 10/72 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз»- без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.
суддя Краєвська М.В.