79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
17.11.09 Справа № 20/160
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Зварич О.В.
суддів Якімець Г.Г.
Давид Л.Л.
розглянув апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агро», м.Городок
на рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2009р.
у справі № 20/160
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.», с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Агро», м.Городок
про стягнення 26764 грн.
За участю представників:
позивача: Юрчак Н.Р.
відповідача: не з'явився
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.09.2009р. у справі № 20/160 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.», с.Сокільники Пустомитівського району Львівської області та стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Агро», м.Городок на користь позивача 27264,64 грн., з яких: 26764 грн. основного боргу, 267,64 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням суду, скаржник, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, в позові відмовити, з мотивів викладених в апеляційній скарзі. Зокрема скаржник стверджує, що між позивачем і відповідачем було укладено два договори, а саме: від 01.09.2008р. на транспортне обслуговування і від 08.09.2008р. про перевезення вантажів. Спірні правовідносини - перевезення вантажу - відбувалися на підставі договору на транспортне обслуговування від 01.09.2008р. Акти № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 30.09.2008р. і від 31.10.2008р. складені за результатами виконання сторонами договору від 01.09.2008р., оскільки саме на договір від 01.09.2008р. є посилання в самих актах. Скаржник вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм ст.193 ГК, ст.ст.526, 530 ЦК України, оскільки строк виконання грошового зобов'язання по актах від 30.09.2008р. і від 31.10.2008р. не наступив. Крім того, скаржник стверджує, що в матеріалах справи відсутні основні документи на перевезення згідно з п.11.1 Наказу «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні».
Відповідач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи; подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхиляється апеляційним господарським судом, як документально необґрунтоване. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст.28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути, як особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, так і керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами.
Виходячи з приписів ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача в судовому засіданні, проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, заперечення позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 08.09.2008р. між ТзОВ «Н.П.Б.»(позивач) та ЗАТ «Агро»(відповідач) укладено договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом. На виконання умов договору, протягом вересня-жовтня 2008р. ТзОВ «Н.П.Б.»надало транспортні послуги ЗАТ «Агро»на загальну суму 29764 грн., що підтверджується актами приймання здачі виконаних робіт № 1 від 30.09.2008р. на суму 17340 грн. та № 1 від 31.10.2008р. на суму 12424 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі не виконав, оплату за надані послуги здійснив лише частково в розмірі 3000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку. На момент звернення позивача з позовом до суду сума боргу становить 26764 грн.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що перевезення вантажу відбувалося не на підставі договору про перевезення вантажів від 08.09.2008р., як зазначає позивач, а на підставі договору на транспортне обслуговування від 01.09.2008р. В заперечення доводів скаржника позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджує, що договір від 01.09.2008р. сторонами не укладався і Товариству з обмеженою відповідальністю «Н.П.Б.»про нього нічого невідомо, а висновок про існування договору на транспортне обслуговування від 01.09.2009р. зроблений у зв'язку із помилкою, яка була допущена при оформлені Акту №1 від 30.09.2009р. і Акту №1 від 31.10.2009р., у яких є посилання на неіснуючий договір на транспортне обслуговування від 01.09.2009р.
При оцінці наведених доводів сторін, суд враховує, що проти існування договору на транспортне обслуговування від 01.09.2008р. позивач заперечує, а відповідач вказаного договору від 01.09.2008р., на який покликався, суду не подав, в якості додатків до апеляційної скарги не долучив. Таким чином, суд вважає підставою виникнення заборгованості укладений сторонами договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.09.2008р., проти існування якого сторони не заперечують і належним чином засвідчена копія якого знаходиться у матеріалах спарви.
Крім того, судом апеляційної інстанцій вставлено наступне. В актах приймання здачі виконаних робіт № 1 від 30.09.2008р. на суму 17340 грн. та № 1 від 31.10.2008р. на суму 12424 грн. вказується, що «Перевізник»(ТзОВ «Н.П.Б.»- позивач) і «Замовник»(ЗАТ «Агро»- відповідач) склали ці акти про те, що якість і терміни виконаних транспортних послуг за вересень, жовтень 2008р. відповідають умовам договору між Перевізником і Замовником, зазначено вартість послуг по перевезенню вантажів. Зазначені акти підписані представниками Перевізника і Замовника, а також завірені печатками сторін. Тобто, згідно з Договором від 08.09.2008р. Перевізник виконав взяті на себе зобов'язання і зауважень до наданих послуг немає.
Позивач в заперечення доводів скаржника долучив до матеріалів справи належним чином засвідчені копії подорожніх листів вантажного автомобіля, на яких є відмітки(штампи) і підписи уповноважених осіб відповідача.
Проте, відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованим Міністерством юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, подорожній лист -первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство. А відтак, подорожній лист не відображає вартості транспортних послуг, а лише здійснює облік перевезень і регулює роботу автомобіля і водія.
Відповідно до ст.509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.
Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08.09.2008р. строк оплати настає в п'ятиденний термін після підписання акту прийому передачі виконаних робіт. Крім того, 26.06.2009р. у зв'язку із простроченою оплатою позивач направив на адресу відповідача претензію-вимогу про оплату заборгованості в сумі 26764 грн., в якій надавався семиденний строк для виконання зобов'язання. Факт надіслання претензії-вимоги 26.06.2009р. підтверджується описом вкладення у цінний лист. Однак претензія-вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Доказів оплати боргу в сумі позову 26764 грн. відповідач не подав.
Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі позову є підставною та обґрунтованою і правомірно задоволена судом першої інстанції.
А тому виходячи з того, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст.104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст.33, 34 ГПК України скаржником не доведено, а оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд-
Рішення Господарського суду Львівської області від 21.09.2009р. у справі № 20/160 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Агро», м.Городок - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Зварич О.В.
Суддя Якімець Г.Г.
Суддя Давид Л.Л.