01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.12.2009 № 4/113-45/195
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача - Ємельянова Л.С.
від відповідача - Нестеришин Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2009
у справі № 4/113-45/195 (суддя
за позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву
до Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
про повернення матеріальних цінностей на суму 1 267 239,39 грн. та стягнення штрафних санкцій в сумі 1 829 386,79 грн., яких 1 267 239,39 грн. - 100% штрафу, 562 147,40 грн. - пені.
та за зустрічним позовом ВАТ "Київський мотоциклетний
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод"
до Державного комітету України з державного матеріального резерву
про відшкодування витрат на зберігання в сумі 1479979,58 грн.
Державний комітет України з державного матеріального резерву звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до ВАТ "Київський мотоциклетний завод" про повернення матеріальних цінностей на суму 1267239,39 грн. та стягнення штрафних санкцій в сумі 1829386,79 грн., яких 1.267.239,39 грн. -100% штрафу, 562.147,40 грн. -пені.
ВАТ "Київський мотоциклетний завод" подав зустрічний позов про стягнення з Державного комітету України з державного матеріального резерву 1.479.979,58 грн. заборгованості за зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. у справі № 4/113-45/195 первісний позов задоволено частково, зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Київський мотоциклетний завод" повернути до мобілізаційного резерву самовільно використані матеріальні цінності мобілізаційного резерву на загальну суму 1267239,39 грн., а саме:
В задоволенні решти позовних вимог по первісному позову відмовлено. В частині зустрічного позову провадження у справі припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Київський мотоциклетний завод" подав на нього апеляційну скаргу у якій просить суд скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву та прийняти нове про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що матеріальні цінності йому на зберігання не закладалися, а також те, що Комітетом пропущено строк позовної давності.
Державний комітет України з державного матеріального резерву відзиву на апеляційну скаргу не подав, а у судовому засіданні представник позивача просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Державний комітет України з державного матеріального резерву відповідно до Указу Президента України №603/2001 від 07.08.2001 є правонаступником Державного агентства з управління державним матеріальним резервом України, утвореного на базі Державного комітету по матеріальних резервах згідно постанови Кабінету міністрів України №1041 від 30.06.2000.
Відповідно Акту контрольної перевірки наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей моб. резерву від 18.09.01, проведеної Київською міжобласною інспекцією Державного агентства з управління державним матеріальним резервом, встановлено самовільне використання матеріальних цінностей загальною вартістю 1267239,39 грн., а саме, металопрокат, якій закладений останньому відповідно до номенклатури накопичення від 23.11.1987 №76, затвердженої Міністерством автомобільної промисловості СРСР.
Спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, за самовільне відчуження цінностей державного матеріального резерву на підставі ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 100% від вартості матеріальних цінностей на час виявлення факту відчуження, а також пеню в сумі відсутнього їх обсягу за кожен день до повного їх повернення, а також здійснити повернення до мобілізаційного резерву самовільно використані матеріальні цінності. Відповідач проти цього заперечує.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач стверджує, що факт знаходження у ВАТ "Київський мотоциклетний завод" цінностей державного мобілізаційного резерву підтверджується номенклатурою накопичення, затвердженою наказом Міністерства автомобільної промисловості СРСР від 23.11.1987 року №76, звітами ВАТ "Київський мотоциклетний завод" по формі р-12 та актами перевірки ВАТ "Київський мотоциклетний завод" від 20.05.1999 року, 18.09.2001 року та 16.06.2004 року.
Відповідно до Положення про мобілізаційний резерв, затвердженого постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 р., чинного на момент затвердження Міністерством автомобільної промисловості СРСР номенклатури накопичення від 23.11.1987 року №76, матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх прийняття, розміщення на місці постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обігу. Документом, що підтверджує закладення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на відповідальне зберігання, є акт закладки матеріальних цінностей за формою №1.
Судова колегія відзначає, що затвердження органом державної влади мобілізаційного завдання підпорядкованому йому підприємству не є доказом фактичної кількості закладених матеріальних цінностей такому підприємству.
Номенклатура накопичення є державним замовленням, тобто тим завданням, яке держава встановлювала підприємству, проте вказаний норматив не може свідчити про фактичну кількість закладених до мобілізаційного резерву цінностей.
Таким чином, затвердження номенклатури накопичення Міністерством автомобільної промисловості СРСР 23.11.1987 року щодо правопопередника ВАТ "Київський мотоциклетний завод" не є обставиною, що свідчить про сам факт закладення цінностей.
При цьому судом береться до уваги також і те, що Положенням про мобілізаційний резерв, затвердженим постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 29.09.1969 р., передбачені стадії визначення та доведення мобілізаційних завдань, накопичення, закладення та зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву.
Отже, затвердження номенклатури накопичення не є закладенням матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву.
Проте, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, безпідставно ототожнює та зводить до однієї стадії закладення цінностей до державного мобілізаційного резерву три самостійні стадії: визначення мобілізаційних завдань, доведення мобілізаційних завдань та закладення матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву.
Згідно з Положенням про мобілізаційний резерв від 29.09.1969 р. затвердження уповноваженим органом держаної влади (у даній справі - Міністерством автомобільної промисловості СРСР) номенклатури накопичення відноситься до стадії визначення мобілізаційних завдань, а не до стадії закладення матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву. Закладення ж цінностей до державного мобілізаційного резерву визначалося як окрема стадія формування мобілізаційного резерву, що полягала у фактичному розміщенні (закладенні) цінностей на площі зберігачів. Таке розміщення (закладення) оформлялося відповідними бухгалтерськими та складськими документами. Положенням про мобілізаційний резерв визначалось, що закладення матеріальних цінностей оформлюється актом за формою №1. Саме у вказаному акті повинна зазначатися номенклатура та фактична кількість закладених на площі відповідального зберігача цінностей.
Судова колегія відзначає, що у матеріалах справи відсутній Акт закладення матеріальних цінностей до мобілізаційного резерву.
Позивачем в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, не було надано суду оригіналу чи належним чином завіреної копії акту за формою №1 чи будь-яких інших доказів закладення відповідачу цінностей мобілізаційного резерву
Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що звіти за формою р-12 є доказами закладення цінностей державного матеріального резерву.
При цьому суд виходить з того, що то відповідно до норм Інструкції про облік звітності та якісний стан матеріальних цінностей від 13.03.1982 року звіти по формі р-12 не є документами, що свідчать про факт закладення цінностей державного матеріального резерву та не є підставою виникнення обов'язку у відповідача зі зберігання зазначених в таких документах цінностей.
Судова колегія відзначає, що подання вказаних звітів без фактичного закладення цінностей правопопереднику ВАТ "Київський мотоциклетний завод" не може свідчити про закладення відповідачу цінностей мобілізаційного резерву, а також бути належним доказом прийняття ним на відповідальне зберігання таких цінностей.
Також судова колегія відзначає, що не є належними доказами закладення відповідачу цінностей державного мобілізаційного резерву акти перевірки, складені позивачем та його право попередником.
Так, вказані акти свідчать лише про обставини здіснення позивачем та його правопопередником своїх законодавчо встановлених завдань та функцій з перевірки підприємств щодо виконання вимог законодавства у сфері мобілізаційного резерву і жодним чином не свідчать про факт закладення цінностей державного мобілізаційного резерву.
Відповідно до ч. 11 статті 2 Закону України «Про державний матеріальний резерв» самовільне відчуження матеріальних цінностей державного резерву - використання або реалізація відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, що перебувають у нього на відповідальному зберіганні, без відповідного рішення на це центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскільки позивачем належними засобами доказування не доведено суду факту закладення відповідачу цінностей державного матеріального резерву, безпідставними є твердження позивача про самовільне відчуження ВАТ "Київський мотоциклетний завод" цінностей державного матеріального резерву на суму 1267239,39 грн.
За таких обставин в позові в частині зобов'язання відповідача повернути матеріальні цінності на суму 1267239,39 грн. належить відмовити.
З аналогічних підстав належить відмовити у вимогах про стягнення штрафних санкцій в сумі 1829386,79 грн., яких 1.267.239,39 грн. -100% штрафу, 562.147,40 грн. -пені.
Таким чином, рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. у справі № 4/113-45/195 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву до ВАТ "Київський мотоциклетний завод" про повернення матеріальних цінностей на суму 1267239,39 грн. В позові Державного комітету України з державного матеріального резерву належить відмовити повністю.
В частині припинення провадження у справі за зустрічним позовом ВАТ "Київський мотоциклетний завод" рішення суду підлягає залишенню без змін. Проте судова колегія вважає за необхідне відзначити, що оскільки припинення провадження за зустрічним позовом зумовлено відмовою позивача від зустрічного позову, застосуванню підлягає п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. у справі № 4/113-45/195 скасувати в частині часткового задоволення первісного позову та прийняти нове рішення.
2. В позові Державного комітету України з державного матеріального резерву відмовити повністю.
3. В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2009 р. у справі № 4/113-45/195 залишити без змін.
4. Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Відкритого акціонерного товариства "Київський мотоциклетний завод" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 8, код 00231313) державне мито у розмірі 6336,20 грн. за розгляд апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
23.12.09 (відправлено)