01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.12.2009 № 27/363
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Головко М.В. (довіреність № 26 від 16.03.2009 р.)
від відповідача - Румша А.Л. (довіреність № 2/09 від 04.01.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон Клаб"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.09.2009
у справі № 27/363 (суддя
за позовом Приватного підприємства "Проектно-конструкторський центр "Олександра"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Кампус Коттон Клаб"
про стягнення 31953,93 грн.
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
Торгового дому „Кампус Коттон Клаб”
до Приватного підприємства „Проектно-
конструкторський центр „Олександра”
про стягнення 4682,08 грн.
Приватне підприємство „Проектно-конструкторський центр „Олександра” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Кампус Коттон Клаб” (далі - відповідач) про стягнення з останнього 17600,00 грн. основного боргу, 6562,30 грн. пені та 7791,63 грн. інфляційних втрат.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та згідно останніх доповнень до позовної заяви просив стягнути з відповідача 17850,00 грн. основного боргу, 8315,76 грн. інфляційних втрат, 1131,15 грн. 3 % річних, 7110,19 грн. пені та відшкодувати витрати на відрядження у сумі 933,92 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Кампус Коттон Клаб” звернулось до Господарського суду з зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства „Проектно-конструкторський центр „Олександра” про стягнення з останнього 4400,00 грн. збитків, 248,81 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання та 33,27 грн. 3 % річних з простроченої суми.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.09.2009 р. у справі № 27/363 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17850,00 грн. основного боргу, 286,58 грн. інфляційних втрат, 215,67 грн. 3 % річних. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Кампус Коттон Клаб” не виконало зобов'язання, покладене на нього договором на виконання проектно-конструкторських робіт № 20/06-П від 18.05.2006 р., виконані роботи оплатило лише частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 17850,00 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з відповідача підлягає стягненню за перерахунком суду першої інстанції 286,58 грн. інфляційних втрат та 215,67 грн. 3 % річних. Часткова відмова в задоволенні вимог позивача мотивована тим, що оскільки сторони в договорі не передбачили такого виду забезпечення виконання зобов'язання як пеня, то суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення пені.
Крім того, суд першої інстанції наголошує на тому, що оскільки ст. 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, то у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків. Отже, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на відрядження у сумі 933,92 грн.
Що стосується відмови в задоволенні зустрічного позову про повернення авансу у сумі 4400,00 грн., суд першої інстанції зазначив, що дані кошти були перераховані відповідачем як оплата за виконані роботи на підставі акту від 13.06.2006 р., а тому, враховуючи, що послуги були надані, підстав для повернення зазначених коштів немає, отже вимога позивача є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Приватного підприємства „Проектно-конструкторський центр „Олександра” пені у сумі 248,81 грн. та 3 % річних у розмірі 33,27 грн.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім „Кампус Коттон Клаб” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення частково змінити, а саме: відмовити повністю у задоволенні первісного позову, задовольнити зустрічну позовну заяву у повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не отримував від позивача ані робіт, ані проектної документації, а також жодних документів про приймання-передачу не підписував. Крім того, відповідач вказує, що Фокін Н.К. (особа, яка підписала акти виконаних робіт) не уповноважувався на підписання будь-яких документів за спірним договором, отже, відповідач вважає, що акти виконаних робіт, які підтверджують виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем, підписані неуповноваженою особою, з огляду на що, на думку скаржника, роботи, передбачені договором № 20/06-П від 18.05.2006 р., не виконані. Також, відповідач зазначає, що 4400,00 грн., перераховані на рахунок позивача, є саме попередньою оплатою, а не оплатою за фактично виконані роботи, та підтверджує дану обставину банківською випискою з особового рахунку позивача від 22.10.2009 р.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18.05.2006 р. між сторонами по справі був укладений договір на виконання проектно-конструкторських робіт № 20/06-П (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, виконавець виконує проектну документацію по “Розширенню цеха готової продукції по вулиці Нафтовиків, 131 в м. Херсоні” та передає замовнику по акту здачі-приймання проектно-кошторисної документації.
Як вбачається з календарного плану робіт (копія міститься в матеріалах справи) виконання проекту розділено на чотири етапи.
Відповідно до п. 2.1. Договору вартість проектно-конструкторських робіт складає 22350,00 грн.
В силу п. 2.2. Договору, замовник сплачує 20% договірної суми у якості передоплати. Суму, яка залишилась, замовник оплачує поетапно (п. 2.3. Договору).
Як встановлено п. 3.1. Договору, виконавець передає робочий проект замовнику згідно акту приймання-передачі проектно-кошторисної документації.
Відповідач не виконав умови п. 2.2. Договору, не здійснив оплату авансу у розмірі 20 % договірної суми.
Проте, позивач розробив передбачену договором документацію вартість якої складає 22250,00 грн., що підтверджується актом від 13.06.2006 р. на суму 4400,00 грн. та актом від 23.07.2007 р. на суму 17850,00 грн.
Як передбачено ч. ч. 1, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, а також положення Договору, відповідач в день отримання проектно-кошторисної документації, в разі якщо він не здійснив попередню оплату, повинен був оплатити виконані роботи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти, які були перераховані відповідачем позивачу у розмірі 4400,00 грн., є не передоплатою, а оплатою за виконані роботи згідно акту від 13.06.2006 р., оскільки зазначена сума була оплачена відповідачем 13.06.2006 р., в день коли був підписаний акт виконаних робіт, а отже проектно-кошторисна документація на момент перерахування коштів вже була розроблена.
Що стосується твердження відповідача про те, що надані акти виконаних робіт від 13.06.2006 р. та від 23.07.2007 р., не можуть бути належними доказами виконання робіт згідно договору № 20/06-П від 18.05.2006 р., оскільки зі сторони замовника вони підписані неуповноваженою особою, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач зазначає, що колишній головний інженер філії Фокін Микола Костянтинович ніколи не уповноважувався на підписання будь-яких документів за договором № 20/06-П від 18.05.2006 р. Єдиною особою уповноваженою підписувати від імені відповідача документи у Херсонській області є директор другої Херсонської філії ТОВ “Торговий дім “Кампус Коттон Клаб” Клочко Петро Гнатович.
Однак, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 р. № 17 затверджена Інструкція про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів".
Як встановлено п. 3.4. вказаної Інструкції, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано жодних доказів неправомірного використання печатки підприємства.
Таким чином, оскільки акти від 13.06.2006 р. та 23.07.2007 р. містять печатки другої Херсонської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Кампус Коттон Клаб”, а відповідачем не було надано доказів неправомірного використання печатки підприємства, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що акти від 13.06.2006 р. та 23.07.2007 р. є належними доказами виконання позивачем робіт за договором № 20/06-П від 18.05.2006 р.
Також, як вірно зазначено місцевим господарським судом, проведена відповідачем часткова оплата свідчить про схвалення останнім прийняття наданих позивачем послуг.
Частиною 1 ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу сплатив частково.
Сторони в Договорі № 20/06-П від 18.05.2006 р. не визначили строк оплати виконаних робіт.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, 06.04.2009 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 32 з вимогою оплати суму заборгованості. Дана претензія була отримана відповідачем 09.04.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 8895318 наявним в матеріалах справи. Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату вартості виконаних робіт у строк до 16.04.2009 року.
Відповідач оплату вартості робіт здійснив частково, перерахувавши на рахунок позивача 4400, 00 грн. Отже, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 17850, 00 грн.
Тому, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 17850,00 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 8315,76 грн. та 3 % річних у розмірі 1131,15 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок суду першої інстанції, Київський апеляційний господарський суд погоджується з останнім та вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 215,67 грн. 3 % річних та 286,58 грн. інфляційних втрат.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 7110,19 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені, враховуючи наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Оскільки, сторони в договорі не передбачили такого виду забезпечення виконання зобов'язання як пеня, то суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні зазначеної позовної вимоги.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на відрядження у сумі 933, 92 грн.
Місцевий господарський суд правомірно відмовив в стягненні з відповідача зазначених витрат, з огляду на наступне.
Статтею 44 ПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, у господарського суду немає передбачених законом підстав вважати відповідними витратами видатки сторони у справі. Якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на відрядження свого працівника, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони з позовною вимогою про відшкодування таких збитків.
Що стосується зустрічної позовної вимоги про повернення авансу у сумі 4400,00 грн., Господарський суд м. Києва правомірно вказав, що дані кошти були перераховані відповідачем як оплата за виконані роботи на підставі акту від 13.06.2006 р., а тому, враховуючи, що послуги були надані, підстав для повернення зазначених коштів немає, а отже вимога позивача є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Отже, не підлягають задоволенню й вимоги про стягнення пені у сумі 248,81 грн. та 3 % річних у розмірі 33, 27 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгового дому „Кампус Коттон Клаб” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 22.09.2009 р. у справі № 27/363 залишити без змін.
Справу № 27/363 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
21.12.09 (відправлено)