01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
15.12.2009 № 31/249
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київсільелектро"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009
у справі № 31/249 (суддя
за позовом Відкрите акціонерне товариство енергопостачальної компанії "Хмельницькобленерго"
до ВАТ "Київсільелектро"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про відшкодування коштів 12000,00 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 12.000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 р. у справі № 31/249 (далі - Рішення суду) позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київсільелектро” (01032, м. Київ, вул. Л. Толстого, 55-а, код ЄДРПОУ 00132457) на користь Відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія “Хмельницькобленерго” (29016, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11А, код ЄДРПОУ 22767506), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - відшкодування збитків у розмірі 12.000 грн., державного мита 120 грн. та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 р. у справі № 31/249, а у задоволенні позовних вимог ВАТ "ЕК "Хмельницькобленерго" про відшкодування коштів у розмірі 12.000,00 грн. відмовити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київсільелектро” і порушено апеляційне провадження у справі № 31/249, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.12.2009 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.12.2009 р.
Представник скаржника у судовому засіданні 15.12.2009 р. надав письмові пояснення у справі від 09.12.2009 р. № 1/25, в який просив:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 р. у справі № 31/249, а у задоволенні позовних вимог ВАТ "ЕК "Хмельницькобленерго" про відшкодування коштів у розмірі 12.000,00 грн. відмовити;
- визнати таким, що не відповідає чинному законодавству України абзац 5, сторінка 50 акту перевірки КРУ в Хмельницькій області від 12.08.2008 р. № 22-05-08, яким "встановлено, що в акті ф. КБ-2 в включено витрати на відрядження робітників, які не підтверджені первинними документами (посвідчення на відрядження, авансові звіти) та даними бухгалтерського обліку на загальну суму 12000 грн. з ПДВ".
При цьому апелянт у судовому засіданні 15.12.2009 р. звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просив пункт 2 письмових пояснень у справі від 09.12.2009 р. № 1/25 не розглядати як апеляційну вимогу.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Позивач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 15.12.2009 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено ряд договорів підряду: № 8/07 від 14.09.2007 р., № 9/07 від 12.11.2007 р., № 3/08 від 28.03.2008 р., згідно з умовами котрих відповідач як підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту каналів зв'язку: Департамент Хмельницьких ВЕМ - Хмельницька МТС, Дирекція ВАТ ЕК “Хмельницькобленерго” Хмельницька МТС, відповідно до кошторисної документації, а позивач як замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
За умовами договорів підрядник зобов'язаний здійснювати роботи відповідно до кошторисної документації, що визначає зміст та обсяг робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає узгоджену сторонами ціну робіт.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до умов договору підряду, що оформляється актом (Форма КБ-2в і довідка про вартість виконаних робіт Форма-3) протягом 5 днів. Обов'язок по складанню Акта покладається на підрядника.
На підтвердження виконання зобов'язань як з боку позивача, так і відповідача до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії наступних документів: ф. КБ-3 та ф. КБ-2в за листопад 2007 р., ф. КБ-3 та ф. КБ-2в за січень 2008 р., ф. КБ-3 та ф. КБ-2в за січень 2008 р., ф. КБ-3 та ф. КБ-2в за вересень 2007 р., ф. КБ-3 та ф. КБ-2в за жовтень 2007 р. Згадані докази приймаються судом як належні, що засвідчують наведені факти і виконання зобов'язань сторонами.
Однак позивач зазначає, що відповідачем порушено умови договору, посилаючись на те, що до актів ф. КБ-2в включено витрати на відрядження робітників, які не підтверджені первинними документами.
На підтвердження даного факту позивач посилається на акт Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області від 12.08.2008 р., в якому зазначено, що зустрічною звіркою виду, обсягу і якості операцій та розрахунків ВАТ ЕК “Хмельницькобленерго” з ВАТ “Київсільелектро”, проведеною КРУ в м. Київ за період з 01.01.2007 року по 01.04.2008 року, встановлено, що до актів ф. КБ-2в відповідачем включено витрати на відрядження робітників, які не підтверджені первинними документами (посвідчення на відрядження, авансові звіти) та даними бухгалтерського обліку на загальну суму 12 000 грн. з ПДВ (10 000*1,2).
Колегію суддів також встановлено, що позивач направив відповідачу лист-претензію № 01/06-2387 від 06.10.2008 р. з вимогою відшкодувати кошти в розмірі 12.000,00 грн.
У вказаному листі повідомляється, що відповідно до акта ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ “ЕК” Хмельницькобленерго” проведено сторнування завищення вартості виконаних ремонтно-будівельних робіт ВАТ “Київсільелектро” на суму 12.000,00 грн.
Оскільки самого акта ревізії, як і інших документів, не було надано відповідачу, то вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив виключно з того, що сума витрат на відрядження робітників, які не підтверджені первинними документами, у розмірі 12.000,00 грн. встановлена актом Контрольно-ревізійного управління в Хмельницькій області від 12.08.2008 р., який суд прийняв як належний доказ у справі.
З таким висновком про обґрунтованість і доведеність позовних вимог колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 321 ГК України у договорі підряду на капітальне будівництво сторони визначають вартість робіт (ціну договору) або спосіб її визначення.
Вартість робіт за договором підряду (компенсація витрат підрядника та належна йому винагорода) може визначатися складанням приблизного або твердого кошторису. Кошторис вважається твердим, якщо договором не передбачено інше. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесені лише за погодженням сторін.
Колегією суддів встановлено, що вартість робіт за укладеними між сторонами договорами підряду № 8/07 від 14.09.2007 р., № 9/07 від 12.11.2007 р., № 3/08 від 28.03.2008 р. визначено складанням твердих кошторисів (п. 2.1 зазначених договорів).
Відповідно до п. 1.4.1 Змін № 6 до "Правил визначення вартості будівництва" ДБН Д.1.1-1-2000 система ціноутворення в будівництві базується на нормативних розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсах.
Нормативними показниками є ресурсні елементні кошторисні норми. На підставі цих норм і поточних цін на трудові та матеріально-технічні ресурси визначаються прямі витрати у вартості будівництва. Решта витрат, які враховуються у вартості будівництва, визначається не за нормами, а розрахунково. До таких витрат належать і інші витрати, у т.ч. витрати на відрядження робітників на об'єкт будівництва. На підставі прямих, загальновиробничих, додаткових та інших витрат Підрядник формує договірну ціну.
Згідно з ДБН Д. 1.1-1-2000 розділ 3, пункт 3.3.1 договірна ціна - це кошторис вартості підрядних робіт, за яку підрядна організація, визначена виконавцем робіт, згодна виконати об'єкт замовлення.
Договірна ціна входить до складу вартості будівництва і використовується при проведенні взаєморозрахунків.
Згідно з ДБН Д. 1.1-1-2000 розділ 3, пункт 3.3.9 за твердої договірної ціни взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні.
Відповідно до п. 3.2.1 ДБН Д. 1.1-1-2000 розділ 3 ціна тендерної пропозиції, за яку підрядник згоден виконати замовлення, розраховується на підставі нормативної потреби в трудових і матеріально-технічних ресурсах, необхідних для здійснення проектних рішень по об'єкту замовлення та поточних цін на них.
Витрати на відрядження працівників підрядника на об'єкт будівництва включаються до договірної ціни згідно з розрахунком, складеним виходячи з нормативної трудомісткості робіт, що підлягають виконанню на об'єкті, графіку будівництва, термінів відрядження, тривалості робочої зміни, вартості проїзду, вартості готельних послуг, норми добових витрат, відповідно до чинного законодавства. Фактичні витрати на відрядження можуть суттєво відрізнятися від планових витрат.
Якщо з вини підрядника (простої, нераціональна організація робіт, надлишок робочої сили на об'єкті замовлення) фактичні витрати праці робітників на виконання робіт перевищують нормативні - витрати на відрядження оплачуються підряднику в межах нормативних витрат праці і відповідної тривалості будівництва.
Отже, при скороченні терміну будівництва, чи спорудженні його в установлені терміни, але з меншою від нормативної кількості робітників замовник не в праві зменшити тверду договірну ціну тільки на тій підставі, що підрядник виплатив згідно законодавству України відрядження робітникам за дні фактичного їх перебування на об'єкті.
Відповідно до ч. 3, 5 ст. 844 ЦК України зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
Враховуючи те, що всі зазначені в позові договори підряду укладені на підставі твердих кошторисів, зміни до яких можуть бути внесені лише за погодженням сторін, а такі погодження і навіть наміри про них були відсутні, то за таких обставин колегія суддів відзначає, що і вимоги позивача про повернення будь-яких сум є безпідставними.
Більш того, відповідно до ч. 2, 3 ст. 845 ЦК України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.
Доказів того, що сторони домовились про такий розподіл, позивачем також не надано.
Як свідчать матеріали справи, роботи виконані відповідачем вчасно і з належною якістю (доказів зворотнього або заперечень позивачем не надано), а тому згідно зі ст. 845 ЦК України підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором.
Окремо колегія суддів відзначає, що відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (п. 5 ст. 2 Закону України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”).
Відповідно до п. 2 ст. 4 вищеназваного Закону Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах.
В п. 2 ст. 8 того ж Закону значиться, що Головне контрольно-ревізійне управління України, контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі виконують такі функції, зокрема, проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
Матеріали справи не містять доказів того, що перевірка відповідача контрольно-ревізійними органами (за результатами якої було складено акт перевірки) проводилась з достатніх правових підстав, оскільки у справі відсутні відомості про те, що відповідач як незалежний суб'єкт господарювання є підконтрольною контрольно-ревізійним органам установою.
При цьому колегія суддів також бере до уваги і те, що згідно з п. 2.1 договорів підряду, укладених сторонами спору, фінансування будівельних робіт здійснювалось за рахунок власних коштів позивача, а не бюджетних чи таких, що отримані під державні гарантії тощо.
З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги визнаються колегією суддів необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право:
1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення;
2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;
3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;
4) змінити рішення.
За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 р. у справі № 31/249 - скасуванню.
Доводи, викладені у оскаржуваному рішенні, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження, докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Також відповідно до ст. 49 ГПК України з позивача підлягає стягненню на користь відповідача (апелянта) державне мито, сплачене за подання апеляційної скарги, в розмірі 60,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Київсільелектро” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2009 р. у справі № 31/249 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Хмельницькобленерго” на користь Відкритого акціонерного товариства „Київсільелектро” державне мито у розмірі 60,00 грн.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 31/249 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді