01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
01.12.2009 № 34/321
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "Вусо"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2009
у справі № 34/321 (суддя
за позовом ЗАТ "Страхова компанія "Вусо"
до КП "Київпастранс" в особі філії Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного Депо № 3
про стягнення 3681,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Винокуров О.В. - дов. від 02.01.2009
від відповідача Рогулін О.М. - дов. № 06-1/10 від 12.01.2009 (був присутній 24.11.09)
Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО” (надалі - позивач, апелянт) в червні 2007 року звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Комунального підприємства „Київпастранс” в особі філії тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 (надалі - відповідач) про стягнення з відповідача 3 681,00 грн. відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 у справі № 34/321 у позові відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч.3 ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні” проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін, та відповідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а позивачем всупереч зазначених норм не надано суду звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи.
Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО”, не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 16.06.2009, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 у справі № 34/321 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 3 861,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права. На думку апелянта, місцевим судом необґрунтовано в якості єдиного належного та допустимого доказу по справі визначено звіт про оцінку майна, яким встановлена реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи, оскільки судом при цьому не враховані положення ст.ст. 1166, 1172 та 1192 ЦК України.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва - без змін.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2009 проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
У судовому засіданні 24.11.2009 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України була оголошена перерва до 01.12.2009.
Після перерви відповідач своїм правом на участь у засіданні апеляційної інстанції не скористався, представник відповідача в судове засідання 01.12.2009 не з'явився. Про час та місце продовження судового засідання відповідач повідомлений належним чином (розписка від 24.11.2009 наявна у справі).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що 22.02.2007 року на перехресті Солом'янській площі та пр-ту Повітрофлотський у м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнення автомобіля марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ) під керуванням Кушнірчук М.В. із тролейбусом марки „Шкода” (д.№ 375) під керуванням водія Сухомлин С.І.
Автомобіль марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ) на момент ДТП належав на праві власності Кушнірчук М.В. та був застрахований у відповідності до договору добровільного страхування наземного транспорту № 04482-70-02 від 06.04.2006, укладеного між позивачем - ЗАТ СК „ВУСО”, як страховиком, та Кушнірчуком М.В., як страхувальником (копія договору - т.1, а.с.13-17).
Тролейбус марки „Шкода” (д.№ 375) на момент ДТП належав тролейбусному ремонтно-експлуатаційному депо № 3, що підтверджується довідкою відділу ДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва Управління ДАІ Головного управління МВС України в м. Києві УДАІ від 01.03.2007 № 579 (т.1, а.с.12).
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва № 3-5657/07 від 22.03.2007 (т.1, а.с.78) водій тролейбуса марки „Шкода” (д.н.з. 375) Сухомлин С.І. був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.
Внаслідок ДТП автомобілю марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ) були завдані механічні пошкодження.
27.02.2007 з метою визначення розміру завданих збитків представником позивача в присутності страховика Кушнірчука М.В. та представника зацікавленої особи (відповідача) Бородиня Н.Г. був здійснений огляд пошкодженого автомобіля марки „Мазда 6” (д.н. АА 2565 ВЕ), про що складено акт огляду автомобіля (копія - т.1,а.с.117, оригінал - т.2, а.с.64-67).
Крім того, одночасно з вказаним оглядом автомобіля Товариством з обмеженою відповідальністю „Респект” (яке діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 5284/06, виданого Фондом державного майна України 20.11.2006) була складена дефектна відомість огляду транспортного засобу від 27.02.2007 (т.2.,а.с.72-73).
З вказаного акту огляду автомобіля від 27.02.2007 та дефектної відомості від 27.02.2007 вбачається, що представником відповідача за результатами огляду автомобіля в акті та у дефектній відомості зроблені письмові заперечення щодо необхідності заміни передньої двері, так як, на думку представника, вона підлягає ремонту.
Усі вищевказані обставини сторонами не заперечуються.
Згідно п.3.1.1 договору добровільного страхування наземного транспорту № 04482-70-02 від 06.04.2006, укладеного між позивачем, як страховиком, та Кушнірчуком М.В., як страхувальником, страховим випадком по даному договору, зокрема, є пошкодження або знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП - події, яка відбулася при русі транспортного засобу, в результаті якої спричинена шкода застрахованому транспортному засобу.
Згідно кошторису збитків пошкодженого автомобіля 05.03.2007 (т.1,а.с.21), складеного позивачем на підставі рахунку-фактури СПД Кардасевич С.А. № 155 від 26.02.2007 (т.1,а.с.19), вартість відновлювального ремонту автомобіля марки „Мазда 6” (д.н. АА 2565 ВЕ) становила 3 681,00 грн.
Згідно страхового акту № 803-02 від 19.03.2007 (т.1, а.с.20), складеного ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” (як страховиком), розмір страхового відшкодування, яке підлягало сплаті страхувальнику, складає 3 681,00 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору страхування № 04482-70-02 від 06.04.2006 перераховано на рахунок СПД Кардасевич С.А. суму страхового відшкодування в розмірі 3 681,00 грн. згідно платіжного доручення № 2222 від 19.03.2007 (т.1, а.с.23).
У відповідності до наряду-замовлення на ремонт (має силу акту виконаних робіт) №РН-0178 від 20.04.2007, складеного СПД Кардасевич С.А., останнім виконано вказані роботи щодо автомобіля марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ), що належить Кушнірчук М.В., на суму 3 681,00 грн.
Оскільки транспортний засіб тролейбус марки „Шкода” (д.№ 375) належить депо № 3, яке у відповідності до Положення тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 (т.2, а.с.43) є філією комунального підприємства „Київпастранс”, позивач звернувся до відповідача з позовом щодо сплати в порядку регресу матеріальної шкоди в розмірі 3 681,00 грн., виплаченої власнику застрахованого автомобіля марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ).
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” задоволенню не підлягають (оскільки позивачем не надано суду звіту про оцінку майна, яким визначена реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи), так як такий висновок суду є помилковим та зробленим судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні” проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
У відповідності до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст.38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Крім того, частиною 1 ст.41 ГПК України передбачено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребуються спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно ч.3 ст.4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
З врахуванням наведеного, виходячи з положень чинного законодавства, при розгляді даного спору у випадку наявності заперечень відповідача щодо дійсного розміру завданої шкоди місцевий господарський суд для правильного вирішення спору зобов'язаний був витребувати у позивача акт незалежної оцінки пошкодженого майна, а у випадку його відсутності - призначити у справі судову автотоварознавчу експертизу.
Позивачем суду апеляційної інстанції наданий акт № 457 товарознавчого дослідження від 07.03.2007р. (т.2, а.с.68-79), складений Товариством з обмеженою відповідальністю „Респект” (яке діє на підставі сертифіката суб'єкта оціночної діяльності № 5284/06, виданого Фондом державного майна України 20.11.2006).
Як вбачаться з матеріалів справи та підтверджено поясненнями представників сторін, вказаний акт товарознавчого дослідження місцевим господарським судом при розгляді даної справи у позивача не витребовувся та питання щодо необхідності призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру завданої шкоди судом не ставилось.
Судова колегія також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що звіт про оцінку майна (яким визначена реальна вартість втраченого майна на момент розгляду справи) є єдиним допустимим доказом для підтвердження розміру сплаченої матеріальної шкоди, що стягується в порядку регресу. При цьому колегія виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно зі ст.27 Закону України „Про страхування” та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Між позивачем, як страховиком, та власником пошкодженого автомобіля марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ) Кушнірчуком М.В., як страхувальником, був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 04482-70-02 від 06.04.2006, предметом якого (у відповідності до п.1.1 договору) є страхування майнових інтересів страхувальника у відповідності до Правил № 03-02 „Добровільного страхування наземного транспорту”, зареєстрованих у Державній комісії по регулюванню ринків фінансових послуг 03.02.05р. під № 0650074.
Пунктом 10.7 названого договору передбачено, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку страховик або уповноважена ним особа (аварійний комісар) складає кошторис збитків, в який включається вартість запчастин, деталей, матеріалів без врахування зносу (з врахуванням дії п.10.7.1 договору) і ремонтних робіт, робіт по дефектації. Кошторис збитків складається на підставі рахунку СТО. Вказані документи мають містити повний перелік робіт та їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту. Вартість частин та деталей, що замінюються при виконанні ремонту транспортного засобу, враховується при розрахунку кошторису збитків за умови, що вони під час ремонту не можуть бути приведені до стану, придатного для їх подальшого використання, або затрати на такий ремонт перевищують затрати на їх заміну на нові. При визначенні розміру спричиненої шкоди на підставі рахунку СТО страховик має право перерахувати суму страхового відшкодування безпосередньо на р/рахунок СТО.
Наявними матеріалами справи (зокрема, кошторисом збитків пошкодженого автомобіля 05.03.2007 (т.1,а.с.21), складеним позивачем на підставі рахунку-фактури СПД Кардасевич С.А. № 155 від 26.02.2007 (т.1,а.с.19), страховим актом № 803-02 від 19.03.2007 (т.1, а.с.20), платіжним дорученням № 2222 від 19.03.2007 (т.1, а.с.23), нарядом-замовленням на ремонт №РН-0178 від 20.04.2007, складеним СПД Кардасевич С.А.) підтверджується, що сума страхового відшкодування (дійсна вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля) була визначена позивачем у відповідності до умов укладеного договору добровільного страхування та становить 3 681,00 грн.
Доводи відповідача щодо завищення позивачем вартості відновлювального ремонту (у зв'язку з відсутністю необхідності заміни передньої лівої двері, так як, на думку представника відповідача, вона підлягала ремонту) судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що у відповідності до акту № 457 товарознавчого дослідження від 07.03.2007р. (т.2, а.с.68-79), складеного незалежним оцінювачем у відповідності до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні”, також встановлено, що вказана деталь підлягає заміні (а не ремонту). При цьому незалежним оцінювачем вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Мазда6”, визначена у розмірі вартості відновлювального ремонту у сумі 3 616,96 грн.
Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги ЗАТ „Страхова компанія „ВУСО” підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (ч.1 ст.1172 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку № 8590/8606 транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 15.09.2008 (т.1, а.с.151-155), експертизою встановлено, що:
- дії водія автомобіля „Мазда” Кушнірчука М.В. з технічної точки зору не відповідали вимогам п.п. 10.1, 10.4 ч.1, 16.4 Правил дорожнього руху України;.
- дії водія тролейбуса „Шкода” Сухомлин С.І. з технічної точки зору не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України;
- в даній дорожній обстановці в причинному зв'язку зі скоєнням даної ДТП з технічної точки зору знаходяться як дії водія тролейбуса Сухомлин С.І., які не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України, так і дії водія автомобіля “Мазда” Кушнірчука М.В., які не відповідали вимогам п.п.10.1, 10.4 ч.1, 16.4 Правил дорожнього руху України.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що шкода у розмірі 3 681,00 грн. автомобілю марки „Мазда 6” (д.№ АА 2565 ВЕ) була завдана внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки за наявності вини обох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди.
А тому, у відповідності до приписів п.3 ч.1 ст.1188 ЦК України, для визначення належної позивачу відповідної частки розміру відшкодування суд виходить з обставин справи, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи (а саме, з наданої відповідачем службової записки - т.1, а.с.125), отримані 22.02.2007 внаслідок ДТП потертості правого переднього кута тролейбуса № 375 були усунені шляхом фарбування при проведенні ТО-2 в жовтні 2007р., фотографування пошкоджень не проводилось.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що з врахуванням наявності вини обох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди автомобілю „Мазда6” (як водія тролейбуса, так і водія автомобіля), а також враховуючи те, що відповідачем не визначено розміру шкоди, завданої тролейбусу внаслідок даної ДТП, розмір відшкодування, який належить позивачу, визначається судом у розмірі 50% від реальної вартості ремонту пошкодженого при ДТП автомобіля.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 840,50 грн. (50% від 3 681,00 грн.).
Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 у справі № 34/321 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати позивача у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.п.1,3 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” від 16.06.2009 на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 у справі № 34/321 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2009 у справі № 34/321 за позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” до Комунального підприємства „Київпастранс” в особі філії тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 скасувати та прийняти нове рішення.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з Комунального підприємства „Київпастранс” в особі філії тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 3 (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення,14, код ЄДРПОУ 03328824, р/р 2600600012840 в КБ „Хрещатик”, МФО 300670, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО” (83055, м.Донецьк, вул.Постишева, 60, п/р 26506150676452 в ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011, код ЄДРПОУ 31650052) 1 840 (одну тисячу вісімсот сорок) грн. 50 коп. матеріальної шкоди, 76 (сімдесят шість) грн. 50 коп. держмита та 59,00 (п'ятдесят дев'ять) грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. В іншій частині - в позові відмовити.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
7. Матеріали справи № 34/321 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді