01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.11.2009 № 38/294
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Сич А.О. - представник за довіреністю,
від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рафінад-Реклама”
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.09.2009
у справі № 38/294 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Рекламна група “Телетиждень”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рафінад-Реклама”
про стягнення 238838,55 грн.
В серпні 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Рекламна група “Телетиждень” заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рафінад-Реклама” 197 633,97 грн. - основного боргу за договором №112/1Р про надання рекламних послуг від 28.03.2008р., 16 969,51 грн. - збитків від інфляції, 2 691,08 грн. - 3% річних, 21 543,96 грн. - неустойки та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором не виконані належним чином зобов'язання щодо оплати за надані рекламні послуги по розміщенню рекламних матеріалів в засобах масової інформації.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 03.09.2009р. у справі №38/294 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що судом першої інстанції оскаржуване рішення прийнято у відсутність відповідача, який не повідомлявся належним чином про місце та час розгляду справи.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає висновок місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи, з огляду на наступне.
За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Встановлено, що 28.03.2008р. між позивачем, виконавцем, та відповідачем, як замовником, був укладений договір №112/1Р про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання розмістити надані йому матеріали відповідача або його клієнтів у виданні, в об'ємі та на умовах, передбачених даним договором та додатками, які є невід'ємною частиною даного договору, а замовник, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити послуги позивача (далі - Договір).
Пунктом 3.10. Договору сторони передбачили, що послуги позивача з розміщення рекламних матеріалів відповідача вважаються виконаними належним чином з моменту розміщення рекламних матеріалів останнього у виданнях за відсутності обґрунтованих (належним чином підтверджених) претензій останнього, про що сторони складають та підписують відповідний акт виконаних робіт (наданих послуг).
З пункту 3.13 Договору вбачається, що відмова від розміщення рекламних матеріалів з порушенням строків не допускається і позивачем не приймається, а послуги позивача з розміщення рекламних матеріалів оплачуються відповідачем в повному обсязі, якщо тільки інше не буде узгоджене сторонами додатково.
Згідно із п.6.1 Договору вартість послуг за цим договором визначається виходячи з договірної вартості розміщення рекламних матеріалів у виданні. При формуванні вартості послуг враховуються розцінки прайс-листа позивача, на момент подачі відповідної заявки, який затверджується за внутрішніми правилами останнього. Позивачем також можуть надаватися знижки та бонуси на розміщення рекламних матеріалів відповідача, враховуючи об'єм, періодичність та період співробітництва тощо.
Відповідно до п.6.2 Договору вартість послуг включає в себе плату за послуги з урахуванням податків, у розмірі погодженому сторонами в додатках до цього договору, складених по відношенню до послуг. За надані послуги відповідач виплачує позивачу суму, вказану у відповідних додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Загальна вартість договору складається з загальної вартості усіх додатків на розміщення реклами, що додаються до цього договору (п.6.3 договору).
Згідно із п.6.5. Договору оплата послуг за цим договором здійснюється відповідачем в національній валюті України - гривні, шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Пунктом 6.8. Договору сторони погодили, що зобов'язання відповідача по оплаті послуг позивача вважається виконаним належним чином в день надходження грошових коштів на рахунок останнього.
Відповідно до п.2 додатків до Договору №112/1-24 від 30.05.08р., №112/1-19 від 27.05.08р., №112/1-12 від 27.05.08р., №112/1-20 від 27.05.08р., №112/1-13 від 27.05.08р.та №112/1-5 від 30.05.08р. оплата здійснюється на розрахунковий рахунок позивача по факту виходу реклами, але не пізніше останнього банківського дня поточного місяця.
Встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором щодо надання рекламних послуг на загальну суму 446 250,41 грн., відповідно до умов Договору та додатків до нього, що підтверджується актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), журналами, газетою та актом звірки залученими до матеріалів справи.
Однак, відповідач в свою чергу, покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманих послуг виконав частково (в сумі 248 616,41 грн.), що підтверджується банківськими виписками та іншими матеріалами справи. В зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 197 634,00 грн..
Отже, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 197 634,00 грн..
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Листом позивач звернувся до відповідача з проханням вирішити питання по здійсненню розрахунків за наданні рекламні послуги, але відповіді від відповідача не отримав (а.с.45).
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт не виконання відповідачем умов Договору належним чином доведений, документально підтверджений і останнім не спростований, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати за наданні рекламні послуги в розмірі 197 634,97грн., колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат в розмірі 16969,51 грн. та 3 % річних в розмірі 2691,08 грн., колегія суддів вважає висновок місцевого суду в цій частини вимог також обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до п.9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по даному договору позивач та відповідач несуть відповідальність у відповідності з діючим законодавством, в тому числі відшкодовують іншій стороні всі завдані збитки.
За приписами ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на приписи зазначених вище правових норм боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов”язання та вимоги даних правових норм, є правомірним стягнення місцевим судом інфляційних витрат в розмірі 16969,51 грн. та 3 % річних в розмірі 2691,08 грн. (розрахунок даних сум міститься матеріалах справи (а.с.8-10))
Стосовного позовних вимог про стягнення з відповідача пеню у розмірі 21543,96 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Згідно із ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 9.2. Договору у випадку неповної або несвоєчасної оплати, згідно розділу 6 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу починаючи з дати виходу розміщених рекламних матеріалів відповідача у виданні - відносно передплати, та починаючи з наступного дня від вказаної граничної дати для оплати - відносно відстрочки платежу.
Враховуючи встановлене вище та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим судом правомірно стягнуто пеню в розмірі 21543,96 грн..
Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено обґрунтованості своїх заперечень на позов.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Окрім того, щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що спірне рішення було прийнято у відсутності відповідача, який не повідомлявся належним чином про місце та час розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
.
Частиною 3 статті 4 ГПК України передбачено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.09.2009 року.
Ухвала надіслана сторонам 14.08.2009 року у відповідності до норм ГПК України.
Дана Ухвала була надіслана відповідачу на адресу зазначену в позовній заяві та в Договорі, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.5).
Пунктом 3.6 роз'яснення Вищого господарського суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Підставою ж для скасування рішення суду за змістом ст..104 ГПК України є порушення норм процесуального права, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце судового засідання.
Однак, вищевикладене свідчить про те, що місцевий суд відповідно до вимог чинного законодавства, належним чином повідомив відповідача про порушення провадження у справі та призначення розгляду останньої на 03.09.2009р..
Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що неявка представника відповідача у судове засідання при прийнятті місцевим судом оскаржуваного рішення не перешкоджала вирішенню спору, за наявними у справі доказами.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду, яким позов задоволено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рафінад-Реклама” на рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 03.09.2009 року у справі №38/294 залишити без змін.
3. Матеріали справи №38/294 направити до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді